Границя пружності

механічне напруження в матеріалі, при якому він починає деформуватися пластично

Грани́ця пру́жності — найбільше механічне напруження при навантаженні зразка матеріалу, до якого залишкова деформація при розвантаженні не виявляється.

Діаграма деформування металевого матеріалу. Напруження () показано у функції від деформації ()
1: Границя абсолютної пружності
2: Границя пропорційності
3: Границя пружності
4: Границя плинності σ0,2

За ДСТУ 2825-94[1]: Границя пружності — найбільше умовне напруження, за якого з обумовленим відхиленням зберігається пружність у разі деформування зразка.

При розтягуванні зразка це напруження спричинюється силою Fпр і визначається за формулою

[МПа].

Границя пружності (точка 3 на рисунку) є характеристикою, не пов'язаною із законом Гука. Її значення може бути як більшим, так і меншим границі пропорційності (точка 2 на рисунку), хоча ці значення є дуже близькими і, як правило, різницею між ними нехтують.

Часто за границю пружності використовують найбільше напруження, при якому забезпечується неперевищення пластичною деформацією деякої величини, що має назву — допуск на залишкову відносну деформацію (зазвичай ). Значення границі пружності, отримане на основі цього критерію позначається і цю характеристику називають умовною границею пружності.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. ДСТУ 2825-94 Розрахунки та випробування на міцність. Терміни та визначення основних понять.

Джерела

ред.

Посилання

ред.