Ми́рогой (хорв. Mirogoj, Мирогойський цвинтар) — центральний некрополь у столиці Хорватії місті Загребі, де поховані визначні діячі хорватського народу; вважається одним з найкрасивіших парків-цвинтарів у Європі; меморіальна та історико-архітектурна пам'ятка міста і країни.

Мирогойський цвинтар
хорв. Mirogoj
Головний вхід на цвинтар Мирогой
Головний вхід на цвинтар Мирогой
Головний вхід на цвинтар Мирогой
Інформація про цвинтар
45°50′09″ пн. ш. 15°59′04″ сх. д.H G O
Країна  Хорватія
Розташування Верхнє місто - Медвешчак
Gupčeva zvijezdad
Власник Загреб
Відкрито 1876
Охоронний статус Register of Cultural Goods of Croatiad[2]
Архітектор Hermann Bolléd
Площа 72,4 гектар
Вебсайт gradskagroblja.hr
Мапа

Мирогойський цвинтар. Карта розташування: Хорватія
Мирогойський цвинтар
Мирогойський цвинтар
Мирогойський цвинтар (Хорватія)

Розташований біля перехрестя Мирогойського шосе та вулиці Германа Болле, нині адміністративно відноситься до міського району Горній Град — Медвешчак.

Історія цвинтаря ред.

Цвинтар був створений у 1876 році на ділянці землі, якою володів національний поет, мовознавець Людевит Гай.

Архітектор Герман Болле спроектував головну будівлю — центральний вхід до кладовища. Спорудження аркад, купола і церкви на головному вході розпочалося в 1879 році і завершилося в 1929 році.

В аркадах Мирогою розташовані поховання багатьох відомих хорватів.

На цвинтарі поховані представники різних конфесій: католики, православні, мусульмани, юдеї, протестанти, мормони та атеїсти.

Поховання ред.

Меморіали ред.

Див. також ред.

Галерея ред.

Примітки ред.

  1. Ця сторінка має Властивість Вікіданих P910: категорія за темою сторінки із значенням "Category:Mirogoj Cemetery", але не має назви українською мовою, яку треба додати за посиланням d:Special:SetLabelDescriptionAliases/Q29529993/uk. Докладніше: Вікіпедія:Проєкт:Вікідані; Вікіпедія:Категоризація.
  2. https://registar.kulturnadobra.hr/#/details/Z-1526
  3. Зазначення місця захоронення Максиміліана Негована на сайті кладовища Мирогой. Архів оригіналу за 18 липня 2011. Процитовано 8 липня 2011.

Посилання ред.