Лугань
Луга́нь (Луганка — простонародна назва) — річка в Україні, в межах Донецької та Луганської областей. Права притока Сіверського Дінця (басейн Азовського моря). Довжина річки становить 198 км, площа басейну 3740 км².
| Лугань Луганка | |
|---|---|
 | |
| 48°37′41″ пн. ш. 39°28′14″ сх. д. / 48.62833300002777293° пн. ш. 39.47083300002777406° сх. д. | |
| Витік | Горлівка, Донецький кряж |
| Гирло | Сіверський Донець |
| • координати | 48°37′42″ пн. ш. 39°28′15″ сх. д. / 48.62833333336077857° пн. ш. 39.47083333336077260° сх. д. |
| Басейн | басейн Дону |
| Країни: |
 Україна* Донецька область * Луганська область |
| Регіон | Луганська область |
| Довжина | 198 км |
| Площа басейну: | 3740 км² |
| Середньорічний стік | 14 м³/с |
| Притоки: |
Картомиша, Комишуваха, Горіхова, Балка Розсохувата, Балка Суха (ліві) Гурти, Карапулька, Скельовата, Санжарівка, Ломуватка, Балка Калинівська, Комишуваха, Балка Сальматрова, Лозова, Біла, Вільхівка (праві) |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Бере початок у східній частині міста Горлівки (48°18′59″ пн. ш. 38°07′22″ сх. д. / 48.316484° пн. ш. 38.122852° сх. д.), біля залізничної станції Байрак. Тече у межах Донецького кряжу переважно на північний схід, у пониззі — на схід. Протікає через місто Луганськ. Впадає (48°37′40″ пн. ш. 39°28′11″ сх. д. / 48.6278444° пн. ш. 39.4699167° сх. д.Координати: 48°37′40″ пн. ш. 39°28′11″ сх. д. / 48.6278444° пн. ш. 39.4699167° сх. д.) у Сіверський Донець на схід від Луганська, біля Станиці Луганської.
Етимологія ред.
За народною етимологією, річка Лугань названа так через те, що в її заплаві колись були великі луки[1][2].
Однак деякі дослідники висловлюють сумніви щодо утворення гідроніма за допомогою афікса -ань. Одна з найраніших згадок про Лугань міститься в «Розрядній книзі» за 1598 р. Вона також була внесена до «Книги Великому Кресленню» (1627) до розділу, присвяченому річкам, що впадали в Донець «із кримської і ногайської сторони» і мали тюркські назви. У справах Посольського приказу про розшук утікачів за 1707 р. згадується поселення донських козаків Луган. А в листі до Петра І, датованому 1711 р., молдавський господар Д. Кантемир (1673—1723), що походив з татар, писав: «От Бахмута даже до Лагану, понеже суть места пустые…»[3].
Подібні топоніми є на Кавказі. Уздовж кордону Карачаєво-Черкесії і Краснодарського краю здіймається хребет Луган. Від цього ороніма походять вторинні топоніми: річка Луган 43°44′17″ пн. ш. 40°41′09″ сх. д. / 43.738174° пн. ш. 40.685755° сх. д., яка бере початок на північно-західних схилах однойменного перевалу, та озеро Луган 43°43′16″ пн. ш. 40°41′36″ сх. д. / 43.721042° пн. ш. 40.693273° сх. д., що утворилось на іншому боці на висоті 2396 м.[3]
Імовірно, гідронім пов'язаний зі словом, спорідненим з кр.-тат. legen — «таз, цебер». Теж значення має шумер. laḫan gidda — «важка посудина»; пер. lägän — мідний таз, цебер; араб. laqān — «діжа»; тур. leğen — «великий таз»; рос. лохань — «балія, дерев'яна або металева посудина круглої й овальної форми з невисокими краями». У Криму з основою legen є кілька оронімів, які стосуються пагорбів, узвиш. Певні паралелі можна провести з мікротопонімом одного з дніпровських порогів, а саме Лоханським, який був затоплений під час будівництва Дніпрогес. Його назва також пережила трансформацію. На мапі часів російсько-турецької війни (1737), про яку згадує російський історик Василь Татищев, цей поріг позначений як Луган. У ХІХ ст. Олександр Вельтман наводить ще кілька варіантів оніма: Лухан, Лохань, Лоханий, Лоханськой і Лоханський. Радше за все поріг, як й інші узвишшя, що мали такі найменування, були схожі на перегорнуту посудину[3].
Отже, гідронім Лугань — вторинний онім, який утворився унаслідок топонімічної метонімії. Річка має високі й круті береги або гори, як їх називали в народі. Не виключено, що Лугань запозичила давно забуту назву одного з таких узвиш, серед яких вона звивається. Згодом найменування річки було переосмислене й «ослов'янене». А народна назва Луганка остаточно приховала її походження[3]
Населені пункти на Лугані ред.
Міста: Первомайськ, Голубівка, Зимогір'я, Олександрівськ, Луганськ (усі — Луганська область).
Селища і села: Калінінський район, Байрак, Новолуганське, Світлодарськ, Луганське, Миронівський, Троїцьке, Калинове, Березівське, Голубівське, Донецький, Сентянівка, Хороше, Сабівка, Тепличне, Петровеньки.
Водосховища ред.
На річці розташовані два водосховища у Донецькій області:
Притоки ред.
Ліві : Картомиша, Комишуваха (гирло між селищами Голубівське і Березівське), Горіхова, Балка Розсохувата, Балка Суха. Праві : Гурти, Карапулька, Скельовата, Санжарівка, Ломуватка, Балка Калинівська, Комишуваха (гирло в селі Петровеньки), Балка Сальматрова, Лозова, Біла, Вільхівка.
Примітки ред.
- ↑ Янко М. Т. Топонімічний словник України: Словник-довідник. — К.: Знання, 1998. — С. 215.
- ↑ Шевцова В. О. Топонімія Луганщини: Матеріали до спецкурсу. — Луганськ: Знання, 2000. — С. 78.
- ↑ а б в г Форостюк О. Д. До питання про походження найменувань «Лугань» і «Луганськ» [Архівовано 4 липня 2015 у Wayback Machine.] // Лінгвістика. — 2012. — № 3, ч. 2. — С. 69-76.
Література ред.
- (рос.) Ресурсы поверхностных вод СССР: Гидрологическая изученность. Том 6. Украина и Молдавия. Выпуск 3. Крым и Приазовье / Под ред. Б. М. Штейнгольца. — Л.: Гидрометеоиздат, 1964. — 128 с.
- Географічна енциклопедія України : [у 3 т.] / редкол.: О. М. Маринич (відповід. ред.) та ін. — К., 1989—1993. — 33 000 екз. — ISBN 5-88500-015-8.
- «Каталог річок України» [Архівовано 21 грудня 2016 у Wayback Machine.]. — К. : Видавництво АН УРСР, 1957. — С. 151. — (№ 2562).