Кременчуцький повіт
Кременчу́цький пові́т — адміністративно-територіальна одиниця Полтавської губернії Російської імперії з центром у місті Кременчук.
| Кременчуцький повіт | ||||
 | ||||
| Губернія | Новоросійська губернія → Полтавська губернія | |||
|---|---|---|---|---|
| Центр | Кременчук | |||
| Створений | 1776 | |||
| Попередники | Миргородський полк, Дніпровський полк | |||
| Наступники | Кременчуцька округа | |||
Географічне положення ред.
Повіт займав південно-західну частину губернії і межував з Золотоніським повітом на заході, Кобеляцьким повітом на сході, Хорольського повіту на півночі і з Київської, Херсонської і Катеринославської губерніями на півдні.
Історія ред.
Утворений 1776 року у складі Новоросійської губернії з Потоцької і Омельницької сотень Миргородського полку, частини колишнього Дніпровського полку (Власівська, Сокольська, Келебердянська, Кішенська і Переволочанська сотні). Повітове місто Кременчук було центром Новоросійської губернії.
- У 1784–1795 роках у складі Катеринославського намісництва.
- У 1796–1802 роках у складі Новоросійської губернії.
- У 1802–1920 роках у складі Полтавської губернії.
- У 1920–1922 у складі Кременчуцької губернії[1].
- У 1922-березня 1923 року у Полтавській губернії де він був скасований і створена Кременчуцька округа.
Кременчук згадується, як житлове місце, тільки в XVII століття, в одного з бродів, за яким татари переходили на правий бік Дніпра. Після Зборівського договору є сотенним містечком Чигиринського полку, після Андрусівського договору відходить до Миргородського полку.
У складі Російської імперії ред.
У 1764 році Кременчук з прилеглою територією включений до складу новоствореної Новоросійської губернії. З 1775 року повіт входив до складу Новоросійського намісництва. У 1789 році Кременчук зарахований до Градизькому повіту Катеринославського намісництва. З 1796 по 1802 рік — у складі Чернігівської губернії. З 1802 року Кременчуцький повіт перебував у складі Полтавської губернії. [2].
Адміністративний устрій ред.
Повіт складався з 1 міста та 19 волостей:
- місто Кременчук з передмістями Галаїв хутір, Каменоломня, Левада-Павелка, Піщана Гора.
- Глобинська волость
- Горбівська волость
- Градизька волость
- Келебердянська волость
- Кобелячківська волость
- Кохнівська волость
- Кринківська волость
- Крюківська волость
- Манжеліївська волость
- Мозоліївська волость
- Недогарська волость
- Омельницька волость
- Пісківська волость
- Пирогівська волость
- Погребівська волость
- Потоцька волость
- Пустовійтівська волость
- Святилівська волость
- Солоницька волость
- Федорівська волость
Населення ред.
Національний склад повіту в 1897 році[3]:
| Національність | Кількість, чол. |
Кількість, % |
|---|---|---|
| Українці | 196 636 | 80,29 |
| Євреї | 32 122 | 13,12 |
| Росіяни | 13 591 | 5,55 |
| Поляки | 1169 | 0,48 |
| Німці | 504 | 0,21 |
| Білоруси | 342 | 0,14 |
| Татари | 266 | 0,11 |
| Усього | 244 894 | 100,00 |
Економіка ред.
Одним з головних занять мешканців було землеробство. За відомостями за 1893 рік, в повіті було[2]:
- Садибних земель — 19596 десятин,
- Під садами, городами і іншими — 13398 десятин,
- Орних земель — 207218 десятин,
- Під луками і сінокосами — 59101 десятин,
- Лісових земель — 8164 десятин,
Було 3410 чоловіків і 557 жінок за переписом 1885 року, що займалися різними ремеслами. Більше всього було кравців і шевців — 1023 осіб, обробкою волокнистих речовин (тканини та інше) займалися 783 особи, обробкою дерева (бондарі, колісники та інші) — 321 особа. Багато йшли на відхожі промисли, переважно в Таврійську губернію. У місті Градизьк існував шкіряний промисел (49 господарів-кустарів). Усіх фабрик і заводів у повіті (без урахування Кременчука) налічувалося 31, з оборотом 131 445 рублів: з них: цегельних заводів 14, олійниць 12, по 1 заводу механічному, лісопильному, винокурному, воскосвічковому і свічково-сальному заводу.[2]
Відомі люди ред.
- Іван Гнойовий — хорунжий Дієвої армії УНР.
Сучасне становище ред.
На даний час велика частина території повіту входить до складу Кременчуцького району Полтавської області.
Примітки ред.
- ↑ Декрет ВУЦВК № 463 від 30 липня 1920 «Об образовании Кременчугской губернии»(рос.)
- ↑ а б в А. Ф. С. и И. Ж. Кременчуг // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.) / под ред. К. К. Арсеньева и Ф. Ф. Петрушевского. — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1895. — Т. XVIa (32) : Коялович — Кулон. — С. 631—633. // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. і 4 дод.). — СПб.: 1890–1907. (рос.)
- ↑ Демоскоп Weekly. Перший загальний перепис населення Російської Імперії 1897 Розподіл населення з рідної мови та повітах 50 губерній Європейської Росії. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 14 квітня 2011.
Джерела ред.
- Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)