Дилогія

Дило́гія — це поєднання двох літературних або драматичних творів, пов'язаних між собою спільністю сюжету, дійових осіб тощо. Зустрічається відносно рідко.

Походить поняття дилогії від назви драми на два акти у давньогрецькому театрі. В іншому значенні «дилогія» може вживатись як синонім двозначності^[1].

В літературі ред.

Одна з найбільш ранніх дилогій — кіклічні поеми, приписувані Гомеру: «Іліада» та «Одіссея»^[2]. Остання, написана пізніше, доєднується сюжетно, хоча й не являє собою безпосереднє продовження «Іліади»^[3].

Прикладами дилогії в сучасній літературі можуть бути зокрема:

романи Ільфа і Петрова «Дванадцять стільців» та «Золоте теля»^[4];
дилогия про Ходжу Насреддіна Порушник спокою («Возмутитель спокойствия», 1940) та Зачарований принц («Очарованный принц», 1954) — основний твір Леоніда Соловйова^[5];
дилогія «Тесей», яку складають романи «Цар має померти» (The King Must Die, 1958) та «Бик з моря» (The Bull from the Sea, 1962) британської письменниці Мері Рено;
Дилогія Льюїса Керрола про пригоди дівчинки Аліси: «Пригоди Аліси у Дивокраї» і Аліса в Задзеркаллі.

В драматургії ред.

Як приклади дилогії в драматургії можна навести п'єсу Ібсена «Кесар і Галілеянин», що складається з двох композиційно окремих, але пов'язаних задумом, сюжетом, героями — драм: «Відступництво цезаря» і «Кесар Юліан».

До дилогії може бути також віднесено «Валленштейн» Шиллера, що складається по суті з двох п'єс: «Пікколоміні» і «Смерть Валленштейна», яким у вигляді прологу передує «Табір Валленштайна».

Відома оперна дилогія французького композитора Гектора Берліоза «Троянці» («Взяття Трої», «Троянці в Карфагені», 1859)^[6].

Кіно ред.

Дилогія «Убити Білла» режисера Квентіна Тарантіно.

Відеоігри ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

↑ Словарь иностранных слов. Архів оригіналу за 27 квітня 2022. Процитовано 17 вересня 2010.
↑ И. М. Тронский. История античной литературы: [Архівовано 14 лютого 2009 у Wayback Machine.] «Одіссея» певною мірою є продовженням «Іліади»
↑ Греция XI—IX вв. до н.э.: [Архівовано 26 грудня 2010 у Wayback Machine.] Однак «Іліада» не містить викладу подій від початку Троянської війни і не доводить своєї розповіді до взяття Трої. «Одіссея», зі свого боку, не є безпосереднім продовженням «Іліади»
↑ Ильф и Петров//Энциклопедия «Москва»^{[недоступне посилання з липня 2019]}
↑ Соловьёв Леонид Васильевич//Большая советская энциклопедия^{[недоступне посилання з липня 2019]}
↑ Берлиоз//Краткий музыкальный словарь^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Джерела ред.

Литературная энциклопедия 1929—1939^{[недоступне посилання з липня 2019]}

Посилання ред.

Дилогія // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 1 : А — Л. — С. 280.

Літературні цикли^р
Дилогія - Трилогія - Тетралогія - Пенталогія - Гексалогія - Гепталогія
Див. також: Антологія - Завершена робота^[en]

[1] Словарь иностранных слов. Архів оригіналу за 27 квітня 2022. Процитовано 17 вересня 2010.

[2] И. М. Тронский. История античной литературы: [Архівовано 14 лютого 2009 у Wayback Machine.] «Одіссея» певною мірою є продовженням «Іліади»

[3] Греция XI—IX вв. до н.э.: [Архівовано 26 грудня 2010 у Wayback Machine.] Однак «Іліада» не містить викладу подій від початку Троянської війни і не доводить своєї розповіді до взяття Трої. «Одіссея», зі свого боку, не є безпосереднім продовженням «Іліади»

[4] Ильф и Петров//Энциклопедия «Москва»^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[5] Соловьёв Леонид Васильевич//Большая советская энциклопедия^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[6] Берлиоз//Краткий музыкальный словарь^{[недоступне посилання з липня 2019]}

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]