Веселка звичайна

вид грибів
Веселка звичайна

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Гриби (Fungi)
Відділ: Базидіомікотові (Basidiomycota)
Підвідділ: Agaricomycotina
Клас: Агарикоміцети (Agaricomycetes)
Порядок: Фаляльні (Phallales)
Родина: Веселкові (Phallaceae)
Рід: Веселка (Phallus)
Вид: Веселка звичайна
Phallus impudicus
L., 1753
Синоніми
Веселка смердюча
Посилання
Вікісховище: Phallus impudicus
Віківиди: Phallus impudicus
EOL: 960816
NCBI: 146781
MB: 245934
IF: 245934

Весе́лка звича́йна (Phallus impudicus L.) — вид грибів роду веселка. Народна назва гриб панна[джерело?].

Біологічний опис ред.

Молоде плодове тіло веселки спочатку має форму білої, брудно-білуватої, кремово-жовтуватої кулі чи яйця доволі великих розмірів, діаметром 4-6 см, що має народну назву «відьомське яйце». Всередині «яйця» під щільною, товстою, слизькою оболонкою знаходиться зеленуватий крихкий м'якуш. Запах м'якушу нерозкритого «яйця» слабкий, запах редьки чи сирої землі. Смак подібний до редьки чи сирої картоплі.

При дозріванні перидій (шкірка) яйця розривається та залишається у вигляді вуалі. Важливо не переплутати з яйцем блідої поганки. Яйце веселки живеньке на дотик, а яйце поганки білосніжне і тверде. З яйця виростає циліндрична, пориста, губчасто-мочалкоподібна, порожниста, крихка, кремово-білувата ніжка заввишки 12-22 см, діаметром 2-4 см із шапинкою. Шапинка опукло-конічна, дзвоноподібна, заввишки 3-4 см, вільна, з'єднана з ніжкою тільки на вершині, брудно-зеленувата, покрита оливково-зеленуватим слизом, зверху має плоский диск з отвором посередині. Дозрілий гриб має сильний гнильно-трупний, огидний, відштовхуючий запах, що відчувається навіть на відстані кількох метрів. Цей запах має велике біологічне значення, приваблюючи на слиз комах, які і переносять таким чином спори на далекі відстані. Не рідко ці гриби можуть утворювати великі грибниці, які досягають до 10 метрів у діаметрі.

Спори блідо-жовті, видовжено-еліптичні, гладкі, розміром 3,5-5,0 × 1,5-2,0 мкм.

Близькі види ред.

У молодому віці до веселки звичайної подібний квітохвісник Архера.

Близкий вид — веселка Адріана  (Phallus hadriani Pers.), що відрізняється більш видовженим, зі складками в основі яйцем, рожевим, світло-пурпуровим, червонуватим у зрілому віці перидієм (шкіркою) та ніжкою висотою до 18 см і діаметром до 8 см.

Поширення ред.

Зустрічається з кінця квітня по листопад у листяних та мішаних лісах, поряд з дубом, буком, грабом, вільхою та деякими чагарниками. Найбільше полюбляє березові ліси. Росте на багатих гумусом ґрунтах або поблизу гнилої деревини (старі пеньки, гнилі колоди), або під густим покровом листя. Поширений в Європі, на Північному Кавказі, Сибіру, Далекому Сході. В Україні зустрічається в карпатських лісах. Також був помічений у Тернопільській області, зокрема на території Національного парку "Кременецькі гори" що на Кременеччині. Плодові тіла ростуть поодинці, але майже завжди невеликими групами.

Використання ред.

 
Закрите плодове тіло

Гриб їстівний лише в стадії яйця. Його після видалення слизької оболонки можна вживати сирим, у салатах або смаженим, нарізавши тонкими скибками та обкачавши в сухарях.

Зокрема у народній медицині гриб веселку використовують як засіб при онкозахворюваннях, серцево-судинних, легеневих, шлунково-кишківникових проблемах. Відомий як імуномодулятор та антиалерген[1].

 
Плодове тіло «яйце» в розрізі

Цікаві факти ред.

  • Веселці смердючій належить рекорд швидкості росту серед грибів. За 1 хв. шапка піднімається на 5 мм — вона росте просто на очах і вдвічі швидше за бамбук[2]. До свого максимального розміру близько 30 см може вирости приблизно за годину.
  • У деяких країнах веселка вважається афродизіаком, присвяченим богині родючості Церері. Сама біномінальна назва гриба Phallus impudicus буквально означає «фалос безсоромний».

Галерея ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Гриби-макроміцети на варті вашого здоров’я / Бабаянц О. В.Селекційно-генетичний інститут – Національний центр насіннєзнавства та сортовивчення // Посібник українського хлібороба: наук.-практ. щорічник, 2011. — С. 252.
  2. Книга рекордів та дивовиж Карпатії

Посилання ред.