Керера

римська богиня родючості та хліборобства

Кере́ра, Цере́ра (лат. Ceres) — римська богиня родючості та хліборобства, друга дочка Сатурна і Реї, ототожнювана з грецькою Деметрою. Єдина дочка Церери — Персефона, яка народилася від Юпітера.

Керера
БатькоСатурн Редагувати інформацію у Вікіданих
МатиРея або Опс Редагувати інформацію у Вікіданих
Брати, сестриВеста, Плутон, Юпітер, Нептун і Юнона Редагувати інформацію у Вікіданих
ДітиПрозерпіна Редагувати інформацію у Вікіданих
Статуя Церери

Міф про Деметру (Кереру) і викрадення Персефони (Прозерпіни) ліг в основу Елевсинських містерій, поширених на узбережжі Середземного моря протягом понад 2000 років. За міфом, богиня-мати відмовляється давати їжу для людства, щоб розшукати викрадену дочку. Зрештою, злякавшись, що життя на Землі може припинитися, Юпітер наказує Плутону повертати молоду дружину до матері хоча б на якусь частину року.

Її зображували прекрасною матроною з фруктами в руках, бо вона вважалася покровителькою родючості.

Культ Церери

ред.

Римляни приписували Церері роль вдихання життя у насіння, тоді як богиня Теллус забезпечувала їх проростання, даючи хороші умови. Церері і Теллус приносилися однакові жертви і шанували їх під час одних і тих же свят рано навесні та перед збором врожаю.

Під час боротьби між патриціями і плебеями, плебеї особливо шанували саме Цереру. На честь Церери 493 р. до н. е. в Римі було встановлено окреме свято (цереалії) і споруджено храм. Ритуал культу залишився грецьким, жерці Церери також були греками. Цереалії відправляли тільки плебеї, яких патриції не допускали до урочистостей аристократичних родів. Відбувалися цереалії з 12 по 19 квітня. Храм поділявся на три частини: поряд із самою Церерою в ньому шанувалися також Лібер і Лібера.

Боги-помічники Церери

ред.

У давньоримському сакральному обряді на честь Церери (sacrum cereale) жрець — імовірно, Фламен Церери (Flamen Cerialis) — звертався з молитвами до Церери (а також, ймовірно, до Теллус, богині землі) разом із дванадцятьма спеціалізованими дрібними божествами-помічниками. Їхнє закликання мало на меті забезпечити божественний захист і сприяння на кожному етапі вирощування зернових культур, починаючи з періоду, що передував святу Sementivae — свята сівби.

Німецький релігієзнавець В. Г. Рошер (W. H. Roscher) відносить цих божеств до так званих індігітамента (indigitamenta) — списків божественних імен, які використовувалися у зверненнях до богів із конкретними функціями під час релігійних ритуалів.[1]

  • Vervactor (Вервактор), «Той, хто орає».[2]
  • Reparātor (Репаратор), «Той, хто готує землю»[3]
  • Imporcĭtor (Імпорцитор), «Той, хто оре широкою борозною»
  • Insitor (Інсітор), «Той, хто сіє насіння»
  • Obarātor (Обаратор), «Той, хто стежить за першою оранкою»
  • Occātor (Окатор), «Той, хто боронує»
  • Serritor (Серітор), «Той, хто копає»
  • Subruncinator (Субрунцінатор), «Той, хто копає»
  • Mĕssor (Месор), «Той, хто жне»
  • Convector (Конвектор), «Той, хто перевозить зерно»
  • Conditor (Кондітор), «Той, хто зберігає зерно»
  • Promitor (Промітор), «Той, хто розподіляє зерно»

Література

ред.
  • Словник античної мітології / Упоряд. Козовик І. Я., Пономарів О. Д. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2006. — 312с.
  • Циркин Ю. Б. Мифы Древнего Рима. — М.: ООО «Издательство Астрель»: ООО «Издательство АСТ», 2000. — 560 с.

Примітки

ред.
  1. Indigitamenta. Wikipedia (англ.). 9 серпня 2023. Процитовано 24 травня 2025.
  2. Вервактор. Вікіпедія (укр.). 23 травня 2025. Процитовано 24 травня 2025.
  3. Репаратор. Вікіпедія (укр.). 23 травня 2025. Процитовано 24 травня 2025.

Посилання

ред.