Вікіпедія

Ботнічна затока

Бо́тнічна зато́ка (фін. Pohjanlahti, швед. Bottniska viken, англ. Gulf of Bothnia) — затока у північній частині Балтійського моря, розташована між західним узбережжям Фінляндії, східним узбережжям Швеції і Аландськими островами.

Ботнічна затока
фін. Pohjanlahti
швед. Bottniska viken
англ. Gulf of Bothnia

Карта
63°00′ пн. ш. 20°00′ сх. д. / 63.000° пн. ш. 20.000° сх. д. / 63.000; 20.000Координати: 63°00′ пн. ш. 20°00′ сх. д. / 63.000° пн. ш. 20.000° сх. д. / 63.000; 20.000
Частина від Балтійське море[1]
складники Ботнічне море, Північний Кваркен, Ботнічна бухта, South Kvarkend, Аландське море і Архіпелагове море
Море Балтійське море
Прибережні країни Фінляндія Фінляндія, Швеція Швеція
Довжина 725 км
Ширина 80-240 км
Площа 117 000 км²
Максимальна глибина 295 м
Середня глибина 60 м
Вливаються
  • Далельвен, Ереельвен, Юнган, Юснан, Йідеельвен, Lappfjärd riverd, Ідбюон, Тавелон, Siiponjokid і Умеельвен
    • ідентифікатори і посилання
    P3006/ідентифікатор Marine Regions Geographic 2402
    GeoNames 630672
    У проєкті OpenStreetMap r9048256  ·R
    Ботнічна затока. Карта розташування: Фінляндія
    Ботнічна затока
    Ботнічна затока
    Ботнічна затока (Фінляндія)
    Мапа
    CMNS: Ботнічна затока у Вікісховищі
    Не плутати з Ботанічна затока.

    Назва походить від назви історичної провінції Швеції Ботнія (швед. Botten, буквально — дно, ґрунт).

    Географія ред.

    Довжина 668 км, найбільша ширина 240 км. Площа 117 000 км². Найбільші глибини — у північній частині 112 м, у південній 290 м.

    Вааськими шхерами і мілководдям ділиться на 2 частини: північну — Боттенвік (Ботнічна бухта) і південну — Боттенхав (Ботнічне море), які сполучаються протокою Північний Кваркен. З Балтійським морем з'єднується протокою Південний Кваркен між Аландськими островами і берегом Швеції.

    Найпівнічніша точка затоки розташована біля містечка Тере (65°54′07″ пн. ш. 87°04′00″ сх. д. / 65.90194° пн. ш. 87.06667° сх. д. / 65.90194; 87.06667, комуна Калікс, лен Норрботтен, Швеція).[2]

    Солоність затоки значно падає з півдня на північ. Якщо в південній частині вона відповідає солоності Балтійського моря, то у північній вона настільки низка, що не відрізняється на смак від прісної.

    Геологія ред.

    Геологічно Ботнічна затока є давньою депресією тектонічного походження. Депресія частково заповнена осадовими породами, відкладеними в докембрії і палеозої. Сусідні рівнини, що примикають до затоки, є частиною субкембрійського пенеплена. Незважаючи на те, що за останні 2,5 мільйона років затоку неодноразово покривали льодовики, льодовикова ерозія мала обмежений вплив на зміну рельєфу.[3]

    Вважається, що гляціоізостазія призведе до поділу Ботнічної затоки на південну затоку і північне озеро через район сучасної протоки Північний Кваркен приблизно через 2000 років.[4]

    Історія ред.

    Затока не була відомою стародавнім і середньовічним географам і не була вказана ні на карті 1427 року данського картографа Клавдіуса Клавуса, ні на карті Гартмана Шеделя, надрукованій у 1493 році. Перша карта, на якій було окреслено затоку, хоча й без вказування назви, належить Ніколаусу Германусу з 1482 року.[5]

    Топоніми Ботнічної затоки ред.

    Річки ред.

    Клімат ред.

    Акваторія затоки лежить в перехідній зоні від морської до континентальної області помірного кліматичного поясу[6]. Увесь рік панують помірні повітряні маси. Переважають західні вітри. Значні сезонні коливання температури повітря. Зволоження надмірне. Цілий рік переважає циклонічна діяльність, погода мінлива, часті шторми. Достатньо тепла зима з нестійкою дощовою погодою, сильними вітрами; літо досить прохолодне з більш лагідною погодою[7].

    Біологія ред.

    Акваторія затоки лежить в екорегіоні Балтійського моря бореальної північноатлантичної морської зоогеографічної провінції[8]. Зоогеографічно донна фауна належить до атлантичної області бореальної зони[9].

    Води Ботнічної затоки є солонуватими, що означає, що тут мешкають як морські, так і прісноводні види риб. У Ботнічній бухті є такі види: окунь звичайний, харіус європейський, щука звичайна, судак звичайний, лящ, лосось атлантичний, пструг струмковий, плітка звичайна, в'язь, сиг європейський, салака та краснопірка звичайна.[10] У нижній течії 13 річок, що впадають в затоку, мешкають лососеві. Шість видів риб Ботнічної затоки занесені до Червоного списку МСОП: вугор європейський, бельдюга європейська, тріска атлантична, Cyclopterus lumpus, минь річковий і рибець звичайний.

    Серед морських або прибережних птахів, які мешкають у зоні затоки, 22 види присутні в червоному списку (у тому числі морянка та чечітка гірська). У районі Ботничної затоки значними місцями розмноження птахів є тільки архіпелаг Кваркен і Аландське море. Проте, уздовж узбережжя проходить маршрут міграції птахів.

    Ссавці, які знаходяться під загрозою зникнення в Ботничної затоці, включають видру річкову, нерпу кільчасту і фоцену звичайну. Тев'як довгомордий також живе в затоці. 2006 року молодий горбатий кит заплив у Ботнічну затоку.

    Рослини-ендеміки — Artemisia campestris ssp. bottnica, Deschampsia bottnica й Euphrasia bottnica. Рідкісні види водоростей — Хара Брауна, Chara horrida і Halopteris scoparia.

    У Фінляндії 1991 року створений національний парк Перямері[11] (фін. Perämeren kansallispuisto, буквально — «Національний парк Ботнічної затоки») площею 157 км², 2011 року створений морський Національний парк Ботнічного моря (фін. Selkämeren kansallispuisto) площею 913 км².[12] На шведській стороні затоки знаходяться національні парки Архіпелаг Гапаранда (60 км²) і Скулескуген (30,62 км²). Архіпелаг Кваркен є об'єктом Світової спадщини ЮНЕСКО з 2000 року.[13]

    Міста ред.

    Примітки ред.

    1. ↑ 1(a) // Limits of Oceans and Seas, Limits of the Oceans and Seas // Nature / M. Skipper — 3 — IHO, 1953. — Vol. 172, Iss. 4376. — P. 484–484. — ISSN 1476-4687; 0028-0836
    2. ↑ Töre båthamn. hamnar i Kalix (швед.). bottenviken.se. Архів оригіналу за 1 грудня 2015. Процитовано 1 грудня 2015.
    3. ↑ Lidmar-Bergström, Karna (1997). A long-term perspective on glacial erosion. Earth Surface Processes and Landforms. 22: 297—306.
    4. ↑ Tikkanen, Matti; Oksanen, Juha (2002). Late Weichselian and Holocene shore displacement history of the Baltic Sea in Finland. Fennia. 180 (1–2). Архів оригіналу за 20 жовтня 2017. Процитовано 22 грудня 2017.
    5. ↑ Erkki Fredrikson: Suomi 500 vuotta Euroopan kartalla. Gummerus, 2005. Сторінки 12-16, ISBN 9789512061877
    6. ↑ Атлас. 7 клас. Географія материків і океанів. / Укладач Скуратович О. Я. — К. : ДНВП «Картографія», 2008.
    7. ↑ (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
    8. ↑ (англ.) Mark D. Spalding et al. Marine Ecoregions of the World: A Bioregionalization of Coastal and Shelf Areas. BioScience Vol. 57 No. 7. July/August 2007. pp. 573—583. doi: 10.1641/B570707
    9. ↑ (рос.) Жизнь животных. Том 1. Беспозвоночные. / Под ред. члена-корреспондента АН СССР профессора Л. А. Зенкевича. — М. : Просвещение, 1968. — с. 576.
    10. ↑ Pohjanlahti - muuttuva murtovesiallas / Fishing in Finland. Архів оригіналу за 8 липня 2019. Процитовано 8 липня 2019.
    11. ↑ Perämeren kansallispuisto / Luontoon-fi. Архів оригіналу за 20 грудня 2018. Процитовано 9 липня 2019.
    12. ↑ Selkämeren virtuaaliopas / Metsähallituksen luontopalvelut. Архів оригіналу за 23 березня 2019. Процитовано 9 липня 2019.
    13. ↑ High Coast / Kvarken Archipelago / UNESCO. Архів оригіналу за 11 липня 2017. Процитовано 9 липня 2019.


      Це незавершена стаття з океанології.
    Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ботнічна_затока&oldid=41821396