Легдеельвен
| Легдеельвен | |
|---|---|
| 63°33′29″ пн. ш. 19°25′41″ сх. д. / 63.55833333002777863° пн. ш. 19.42833333002777962° сх. д. | |
| Витік | озеро Греншен (швед. Gransjön[sv]), східна частина комуни Вільгельміна [1] |
| • координати | 64°31′40″ пн. ш. 17°31′21″ сх. д. / 64.527778° пн. ш. 17.522667° сх. д. |
| Гирло | Ботнічна затока Балтійського моря |
| • координати | 63°33′17″ пн. ш. 19°26′16″ сх. д. / 63.554972° пн. ш. 19.437972° сх. д. |
| Країни: |
 Швеція |
| Прирічкові країни: |
Швеція |
| Регіон | Вестерботтен |
| Довжина | 200 км, [2] [3] за іншими даними – 204 км [4] |
| Площа басейну: | 1610 км², [2] [3] за іншими даними – 1602,2, [4] 1608,2 км² [5] |
| Середньорічний стік | 18,5 м³/с [4] |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Легдеельвен (швед. Lögdeälven) — лісова річка на півночі Швеції, у південно-східній частині лену Вестерботтен. Довжина річки становить 200 км [2] [3] (204 км[4]), площа басейну — близько 1610 км². [2] [3] (1602,2 км² [4] 1608,2 км² [5]). Середня річна витрата води — 18,5 м³/с, мінімальна витрата води на день — 1,7 м³/с. [4]
Географія ред.
Річка Легдеельвен бере початок від озера Греншен (швед. Gransjön[sv]), розташованого у східній частині комуни Вільгельміна [1] на висоті 496,9 м над рівнем моря. [6] За іншими даними, джерела річки розташовані вище озера Греншен — на висоті 526 м над рівнем моря. [4] Річка тече у напрямку з північного заходу на південний схід. Впадає у фьорд Нордмалінгсфьєрден (швед. Nordmalingsfjärden) і через нього — у Ботнічну затоку Балтійського моря.
Річка утворює кілька водоспадів і порогів.
Більшу частину басейну річки — 82 % — займають ліси. Болота й озера займають відповідно 12,5 % та 3,8 % площі басейну. Сільськогосподарські угіддя займають 1% площі басейну, причому вони розташовані у нижній частині течії. [4]
У річку на нерест на відстань до 100 км заходить лосось і пструг. Легдеельвен є однією з небегатьох шведських річок балтійського басейну, на якій немає гідроелектростанцій, що сприяє проходу риби на нерест на велику відстань. Будівництво ГЕС на Легдеельвен заборонено Шведським кодексом про навколишнє середовище. Природною перешкодою для проходу риби на нерест був водоспад Фелльфорсен (швед. Fällforsen), розташований на відстані 45 км від гирла річки. 1992 року на водоспаді було побудовано рибопропускні споруди, після чого відстань на яку заходить риба була збільшена до 100 км — до озера Стурлегдашен (швед. Storlögdasjön) і дещо далі. [4]
Література ред.
- Lögde älf [Архівовано 1 січня 2014 у Wayback Machine.]. // Nordisk familjebok. — 17 bandet. — Redaktör: Th. Westrin. — Stockholm: Nordisk familjeboks förlags aktiebolag, Nordisk familjeboks tryckeri. — 1912. — S. 260. (швед.)
- Lögdeälven. // Svensk uppslagsbok. — Carlquist, Gunnar (red.) — 2 upplagan. — Band 18. 1951. — S.1095. (швед.)
Посилання ред.
- ↑ а б Lögde älf. // Nordisk familjebok. — 17 bandet. — Redaktör: Th. Westrin. — Stockholm: Nordisk familjeboks förlags aktiebolag, Nordisk familjeboks tryckeri. — 1912. — S. 260. (швед.)
- ↑ а б в г Lögdeälven на сайті Nationalencyklopedin шведської «Національної енциклопедії». (швед.)
- ↑ а б в г Lögdeälven. // Svensk uppslagsbok. — Carlquist, Gunnar (red.) — 2 upplagan. — Band 18. 1951. — S.1095. (швед.)
- ↑ а б в г д е ж и к The River Lögdeälven. // Erik Degerman, Mikael Andersson, Håkan Häggström and Jens Persson. HELCOM, 2011 Salmon and Sea Trout Populations and Rivers in Sweden – HELCOM assessment of salmon (Salmo salar) and sea trout (Salmo trutta) populations and habitats in rivers flowing to the Baltic Sea. Balt. Sea Environ. Proc. No. 126B. — Helsinki: HELCOM — Baltic Marine Environment Protection Commission – Helsinki Commission. — 2011. P. 48 – 50. ISSN 0357-2994 (англ.)
- ↑ а б Christina Thoms-Hjärpe. Län och huvudavrinningsområden i Sverige [Архівовано 2013-11-09 у Wayback Machine.]. – Faktablad nummer 10. – Norrköping: Sverige Meteorologiska och Hydrologsska Institut. – November, 2002. (швед.) на сайті SMHI Шведського інституту метеорології й гідрології.
- ↑ Gransjön 715911-158246. // Sjöareal och sjöhöjd [Архівовано 2012-11-15 у Wayback Machine.]. — SMHI. — 25 november 2009. — S. 167. (швед.) — на сайті SMHI [Архівовано 2 грудня 2020 у Wayback Machine.] Шведського інституту метеорології й гідрології.
