Океаноло́гія (від океан і грец. λόγος — думка, слово) (англ. oceanology, нім. Ozeanologie f) — комплекс наук, які досліджують Світовий океан. Об'єднує фізику океану, або океанографію, що вивчає процеси циркуляції у морському водному середовищі, оптичні, акустичні, магнітні та інші його особливості, виявляє закономірності взаємодії атмосфери й океану, хімію океану (гідрохімічні особливості морських вод та формування хімічного балансу океану), біологію океану (рослинний і тваринний світ, біологічну продуктивність морів, можливість відтворення найважливіших біологічних ресурсів). До океанології відносять також геологію океану, завдання якої — вивчення будови земної кори в межах океану, рельєфу його дна, а також формування родовищ корисних копалин. Експедиційні дослідження з океанології забезпечуються спеціально обладнаними науково-дослідними суднами, океанографічними платформами, підводними апаратами та електронною вимірювальною технікою, розвивається супутникова океанологія. В Україні проблеми океанології досліджують г.ч. установи Національної академії наук.

Вивчає великомасштабну взаємодію океану і атмосфери і його довготривалу мінливість, хімічний обмін океану з материками, атмосферою і дном, біоту і її екологічні взаємодії, встановлює місцеві або локальні процеси, що відбуваються за рахунок обміну енергією і речовиною між різними районами океану. Океанологія є, по суті, сукупністю дисциплін, що вивчають фізичні, хімічні і біологічні процеси, які протікають в океані в цілому, в його окремих регіонах, в околичних і внутрішніх морях.

Змістом спеціальності є вивчення вод Світового океану й окремих морів, водних мас різних шарів океану, процесів їх формування та циркуляції, взаємодії вод океану з атмосферою, хвильових процесів, змін гідрологічного режиму морів під впливом господарської діяльності, а також прогнози окремих характеристик цього режиму.

Розділи океанологіїРедагувати

Океанологію можна підрозділити на такі п'ять частин:

НапрямкиРедагувати

  • Загальні відомості про Світовий океан та його частини.

Геоморфологія Світового океану та його частин. Поля солоності, температури, щільності, хімічних елементів у Світовому океані, його окремих частинах і морях. Загальні закономірності циркуляції вод Світового океану та його морів. Течії Світового океану і морів. Типи руху вод в океані. Баланс води, тепла і хімічних елементів у Світовому океані та його частинах. Трансформація енергії і речовини в океані. Океан як середовище життя організмів, взаємодія середовища з організмами.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Географічна енциклопедія України. Т. 1-3. – К.: “Українська Радянська енциклопедія” ім. М.П. Бажана, 1993.
  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
  • Волошин І.І., Чирка В.Г. Географія Світового океану. – К.: Перун, 1996. – 224 с.
  • Горєв Л.М., Пелешенко В.І., Хільчевський В.К. Гідрохімія України. – К.: Вища школа, 1995. – 306 с.
  • Океанами навколо планети / А. Є. Бабинець, Г. О. Білявський, Б. Ф. Єневич. – К. : Наукова думка, 1972. – 190 с.
  • Пелешенко В.І., Хільчевський В.К. Загальна гідрохімія. – К.: Либідь, 1997. – 384 с.
  • Хільчевський В. К., Дубняк С.С. Основи океанології: підручник. 2-ге вид., доповн. і перероб. — К.: ВПЦ «Київський університет». — 2008. — 255 с.
  • Хільчевський В.К. Гідрохімія океанів і морів. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2003. – 114 с.
  • Шуйський Ю.Д. Основні риси рельєфу дна Світового океану. – Одеса: Астропринт, 1998. – 88 с.
  • Шуйський Ю.Д. Походження та історія розвитку Світового океану. – Одеса: Астропринт, 1998. – 198 с.
  • До скарбів Океану / В. Г. Чирка, М. М. Качанов. – К. : Рад. школа, 1985. – 176 с. : іл.
  • Таємниці океанів / Ю. М. Хрипунков. – К. : В-во т-ва "Знання" України, 1991. – 48 с. – (Сер. 5, Видумливим, допитливим, кмітливим (ВДК)).
  • Геология шельфа УССР. Среда. История и методика изучения / Е. Ф. Шнюков, В. И. Мельник, Л. И. Митин [и др.] ; гл. ред. Е. Ф. Шнюков. – К. : Наук. думка, 1982. – 176 с.
  • Исследование океана из космоса / Б. А. Нелепо, Г. К. Коротаев, В. С. Суетин, Ю. В. Терехин. – К. : Наук. думка, 1985. – 168 с.
  • Зайцев Ю. П. Введение в экологию Чёрного моря. Одесса : Эвен, 2006. 224 с.
  • Методы и приборы для иследования физических процессов в океане / отв. ред. А. Н. Парамонов. – К. : Наук. думка, 1966. – 216 с.
  • Океан / О. К. Виноградов. – К. : Наук. думка, 1976. – 190 с.
  • Океанографическая энциклопедия / Пер. с англ. – Л.: Гидрометеоиздат, 1974. – 631 с.
  • Тимофеев Н.А. Радиационный режим океанов. – К.: Наукова думка, 1983. – 247 с.
  • Тимченко В.М. Эколого-гидрологические исследования водоемов Северо-Западного Причерноморья. – К.: Наукова думка, 1990. – 236 с.
  • Это удивительное море : очерк / Ю. П. Зайцев. – Одесса : Маяк, 1978. – 159 с.
  • Разгадка тайн Мирового океана / Е. М. Филиппов. – К. : О-во "Знание" УССР, 1986. – 48 с. – (Сер. 8 "Новое в науке, технике, производстве).
  • Черное море / Е. Ф. Шнюков, В. П. Цемко. – К. : Знание, 1985. – 49 с. – (Серия VIII "Новое в науке, технике, производстве").

ПосиланняРедагувати