Бергамот
Бергамот (Citrus bergamia або Citrus aurantium ssp. bergamia) — невелике фруктове дерево роду цитрус (Citrus), що походить з Південно-Східної Азії, проте вирощується в найбільшій кількості в Калабрії. Іноді бергамот вважають не самостійним видом, а підвидом померанця (Citrus aurantium).
| Бергамот | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Сапіндоцвіті (Sapindales) |
| Родина: | Рутові (Rutaceae) |
| Рід: | Цитрус (Citrus) |
| Вид: | Бергамот (C. bergamia)
|
| Біноміальна назва | |
| Citrus bergamia (Risso & Poit.) Wight & Arn. ex Engler
| |
| Синоніми | |
|
Citrus aurantium ssp. bergamia | |
Назва ред.
Зазвичай назву виводять з італ. bergamotto, утвореного від імені ломбардського міста Бергамо (попри те, що в Італії бергамот вирощують переважно в Калабрії). Існує також «народна етимологія» — від осман. beg-armudi — «бейська груша»[1]. Назву «бергамот» має й один з сортів груш (відомий також як «сапіжанка»), що за зовнішнім виглядом нагадує Citrus bergamia.
Будова ред.
Це вічнозелене дерево заввишки від 2 до 10 метрів. Гілки довгі, тонкі, із гострими колючками завдовжки до 10 см. Листя чергується, із черешками, шкірясте, яйцеподібно-довгасте або еліптичне, загострене, зверху зелене і блискуче, знизу — світліше, злегка зубчасте, хвилясте з численними серпанковими вмістищами ефірних олій. Квітки великі, дуже запашні, одиночні або зібрані в небагатоквіткові пучки пазух.
Цей вид цитрусових є гібридом Померанцев і Цитрон.
Використання ред.
Розводять бергамот в основному як ефіроолійну культуру. З шкірки його грушоподібних золотисто-жовтих плодів, опалих незрілих плодів («помаранчевих горішків»), квіток, листя і молодих пагонів отримують бергамотову олію, що використовується в парфумерії і при виробництві одного з найвідоміших сортів ароматизованого чаю — Ерл Ґрей. На її основі в 1709 році в німецькому місті Кельн вперше був виготовлений одеколон. Олія бергамота містить ліналілацетат, лимонен і ліналол, вона має ніжно-зелений колір, приємний свіжий аромат і вважається найкращою з ефірних олій, що отримуються з цитрусових.
Бергамот вирощується в Індії, Китаї, у вологих субтропіках Кавказу і в найбільшій кількості в італійській провінції Калабрія. Бергамот був названий на честь італійського міста Бергамо, де вперше почали виробляти і продавати його олію. Бергамотом ароматизують десерти, різні льодяники, чай («Ерл Ґрей»), соки і спиртні напої.[2]
Примітки ред.
- ↑ Online Etymology Dictionary (англ.). www.etymonline.com. Архів оригіналу за 31 березня 2017. Процитовано 31 березня 2017.
- ↑ Застосування бергамота. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020.
Джерела ред.
- Пономарьов П.Х., Донцова І.В., Гірняк Л.І. Товарознавство тропічних і субтропічних фруктів. — Київ : ЦУЛ, 2006. — 184 с. — ISBN 966-364-349-8.
|
Це незавершена стаття про фрукти. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |