Європейська конвенція про захист домашніх тварин

Європейська конвенція про захист домашніх тварин — договір Ради Європи щодо сприяння добробуту домашніх тварин та забезпечення мінімальних стандартів їх лікування та захисту. Договір був підписаний 13 листопада 1987 року в Страсбурзі та набув чинності 1 травня 1992 року після ратифікації, щонайменше, чотирма країнами. Дотримання договору відкрите і не обмежується країнами-членами Ради Європи. Станом на 1 вересня 2019 року його ратифікували 24 держави.

Європейська конвенція про захист домашніх тварин
Тип	міжнародний договір
Підписано	13 листопада 1987
Місце	Страсбург

Загальна інформація

8 травня 1979 Парламентська асамблея Ради Європи рекомендувала Комітету міністрів доручити відповідному міжурядовому експертному комітету розробити європейську конвенцію, яка мала б вирішити одразу декілька питань:

• Контроль за торгівлею тваринами:

1. шляхом встановлення суворих гігієнічних норм та добробуту при вирощуванні та продажу тварин;
2. шляхом накладання заборони на ввезення екзотичних тварин, непридатних до європейських кліматичні умови;
3. шляхом заохочення представників торгівлі організовуватися в національні або міжнародні асоціації з метою складання діючого кодексу поведінки;

• Контроль за популяцією тварин:

1. шляхом обов'язкової реєстрації та маркування собак, а можливо, й встановивши спеціальний податок для всіх власників, що проживають у забудованих районах, звільнивши від податку пенсіонерів, сліпих та власників сторожових собак;
2. шляхом запровадження безкоштовної або субсидованої стерилізації собак та котів;
3. шляхом гарантування, що в разі необхідності евтаназії безпритульних тварин з міркувань громадського здоров'я та гігієни, операція проводитиметься кваліфікованим персоналом, використовуючи гуманні та сучасні наукові методи.

У квітні 1980 року спеціальний Комітет експертів із захисту тварин (CAHPA), уповноважений Комітетом міністрів підготувати висновки щодо рекомендацій Парламентської асамблеї, встановив, що питання, порушені в рекомендаціях, повинні вивчався лише після того, як буде завершено роботу над Конвенцією про використання живих тварин в експериментальних цілях. У червні того ж року Комітет міністрів доручив CAHPA розглянути доцільність розробки однієї або декількох міжнародних конвенцій, що регулювали б питання, викладені в рекомендації ПАРЄ. Зрештою, у січні 1981 року Комітет міністрів доручив CAHPA вивчити правові аспекти захисту тварин з метою підготовки відповідних інструментів.

Комітет експертів із захисту тварин розпочав роботу над Конвенцією у листопаді 1983 року. 6 червня 1986 року проект конвенції було подано на розгляд Комітету міністрів, а 26 травня 1987 року текст документу було затверджено після декількох правок.

13 листопада 1987 року Європейську конвенцію про захист домашніх тварин було підписано в французькому місті Страсбург дев'ятьма країнами: Бельгією, Грецією, Данією, Італією, Люксембургом, Нідерландами, Норвегією та Португалією. Документ набув чинності 1 травня 1992 року після ратифікації його чотирма країнами.

Зміст

Європейська конвенція про захист домашніх тварин складається з семи розділів:

1. Загальні положення
2. Принципи утримання домашніх тварин
3. Додаткові заходи для безпритульних тварин
4. Інформація та освіта
5. Багатосторонні консультації
6. Поправки
7. Заключні положення

Країни-учасниці

Країна	Підписано	Ратифіковано	Набрала чинності
Австрія	2 жовтня 1997	10 серпня 1999	1 березня 2000
Азербайджан	22 жовтня 2003	19 жовтня 2007	1 травня 2008
Бельгія	13 листопада 1987	20 грудня 1991	1 липня 1992
Болгарія	21 травня 2003	20 липня 2004	1 лютого 2005
Греція	13 листопада 1987	29 квітня 1992	1 листопада 1992
Данія	13 листопада 1987	20 жовтня 1992	1 травня 1993
Італія	13 листопада 1987	19 квітня 2011	1 листопада 2011
Іспанія	9 жовтня 2015	19 липня 2017	1 лютого 2018
Кіпр	9 грудня 1993	9 грудня 1993	1 липня 1994
Латвія	1 березня 2010	22 жовтня 2010	1 травня 2011
Литва	11 вересня 2003	19 травня 2004	1 грудня 2004
Люксембург	13 листопада 1987	25 жовтня 1991	1 травня 1992
Нідерланди	13 листопада 1987	-	-
Німеччина	21 червня 1988	27 травня 1991	1 травня 1992
Норвегія	13 листопада 1987	3 лютого 1988	1 травня 1992
Португалія	13 листопада 1987	28 червня 1993	1 січня 1994
Румунія	23 червня 2003	6 серпня 2004	1 березня 2005
Сербія	2 грудня 2010	2 грудня 2010	1 липня 2011
Туреччина	18 листопада 1999	28 листопада 2003	1 червня 2004
Україна	5 липня 2011	9 січня 2014	1 серпня 2014
Фінляндія	2 грудня 1991	2 грудня 1991	1 липня 1992
Франція	18 грудня 1996	3 жовтня 2003	1 травня 2004
Чехія	24 червня 1994	23 вересня 1998	24 березня 1999
Швеція	14 березня 1989	14 березня 1989	1 травня 1992
Швейцарія	13 листопада 1990	3 листопада 1993	1 червня 1994
• В країнах, виділених напівжирним шрифтом, дозволено купірування хвостів.

Перегляд договору, проведений 1995 року, призвів до незначних змін тексту і дозволив державам-підписантам звільнити себе від деяких зобов'язань. Згодом низка додаткових країн підписали та ратифікували договір, використавши це положення та звільнивши себе від заборони купірування хвостів. Жодна країна, яка ратифікувала договір, не робила застережень щодо інших косметичних операцій, заборонених пунктом 10 (обрізання вух, девокалізація та оніхектомія).

Попри підписання та ратифікацію конвенції Україною, станом на вересень 2019 року її положення так і не було імплементовано до українського законодавства. В 2021 р. набув чинності закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо імплементації положень деяких міжнародних угод та директив Європейського Союзу у сфері охорони тваринного та рослинного світу", ним вносяться зміни, зокрема до закону України "Про захист тварин від жорстокого поводження". Таким чином, положення конвенції імплементовані в Українське законодавство.