Санта-Клаус

різдвяний персонаж, який залишає подарунки

Святи́й Микола́й — святковий персонаж, добрий чарівник, якого ототожнюють з образом Миколая Чудотворця.

Святий Миколай на відкритті містечка «Миколай приймає друзів». Київ, 2020
Образ Святого Миколая у масовій культурі (Санта-Клаус)

Напередодні свята Святого Миколая, діти пишуть до нього листи зі своїми побажаннями, які кладуть у поштову скриньку або залишають за вікном. Чемним дітям Святий Миколай залишає під подушкою подарунок, а неслухняним – різку. Різка слугує своєрідним попередженням дитині, що час задуматися над своєю поведінкою і виправитися.

У більшості країн Європи, зокрема в Україні, День Святого Миколая традиційно відзначається 6 грудня (19 грудня за юліанським календарем) як вшанування пам'яті святого Миколи, єпископа Мирського. Вранці цього дня діти, які були ввічливими протягом року, знаходять подарунки, заховані під подушкою або в заздалегідь заготовленій шкарпетці.

У світі найбільш відомим образом цієї постаті є британський та американський персонаж, відомий як Санта-Клаус (англ. Santa Claus) або Святий Нік (англ. Saint Nick, від англ. Saint NicholasСвятий Миколай), якого було створено на основі нідерландського Святого Миколая — Сінтерклааса. Згодом він поглинув у себе традиційний британський образ Батька Різдва (англ. Father Christmas), звідки пішла американська традиція дарувати подарунки саме на Різдво.

Під впливом американської культури, в Європі образ Святого Миколая все частіше повʼязують саме з різдвяними святами. Різдвяна ялинка на Софійській площі, що вважається головною різдвяною ялинкою України, традиційно запалюється Святим Миколаєм 19 грудня.

Образ Святого Миколая

В Україні

Файл:Резиденція Святого Миколая.jpg
Традиційний образ Святого Миколая. Резиденція у Великій лаврській дзвіниці Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника

Традиційно, український Святий Миколай одягнений в ризу з золотим оздобленням та корону, відтворюючи вбрання священника. В руках тримає посох. Святого Миколая супроводжують ангели і чортики, які вказують йому де слухняні діти, а де бешкетники.[1]

У сьогочасній Україні образ святкового чарівника еволюціонує — наприклад, елементом вбрання часто стає вишиванка або вишита риза, а компанію йому можуть складати ельфи, як і у його західного відповідника. Також зовнішній вигляд Миколая може осучаснюватись — до прикладу, у фільмі «Пригоди S Миколая» він вбраний в кожух із зірками та шапочку з помпоном у синьо-жовтих тонах, подарунки носить не у мішку, а у наплічнику, та мандрує на санях з GPS-навігатором. Як розповіли творці фільму, створювати оновлений образ Миколая їм допомагали діти 9-16 років.[2]

 
Ілюстрація Томаса Наста, який з Клементом Кларком допомагав створювати сучасний масовий образ Святого Миколая (1881)

Сучасний образ Святого Миколая (відомий у США як Санта-Клаус) був придуманий у 1823 році американським письменником Клементом Кларком Мур. Власне Мур у поемі «Візит Святого Миколая» (англ. A Visit from St. Nicholas), більше відомій як «Ніч перед Різдвом» (англ. The Night Before Christmas), першим зобразив чарівника як життєрадісного немолодого ельфа. Письменник також першим запряг у сани Святого Миколая північних оленів[3].

Комерційний образ Святого Миколая — це веселий дідусь з білою бородою та в червоному тулупі з червоним капелюхом. Він літає у повітрі на казкових оленях та влазить через димарі до будинків, щоб дарувати дітям і дорослим подарунки на Різдво. Теперішнім образом для персонажа послужив рекламний персонаж компанії Кока-Кола, який так сподобався дітям своїм виглядом, що саме цей персонаж став основою для створення всесвітньовідомого Санта-Клауса.

Святий Миколай в українській культурі

Постер фільму
У фільмі «Пригоди S Миколая» чарівник постає у сучасному образі

У музиці

Про Святого Миколая складено безліч пісень. Зокрема в українському фольклорі відома пісня «Ой, хто, хто, Миколая любить». Серед авторських пісень — «Миколай Бородатий» — пісня українського рок-гурту «Плач Єремії», вокал — Тарас Чубай.

Дитяча пісня «Святий Миколай дарує нам пісні» станом на кінець 2021 року має понад 4,7 мільйонів переглядів на YouTube.

В кіно

У 2018 році кінокомпанія «Big Hand Films» за фінансової підтримки Держкіно випустила фільм режисера Семена Горова «Пригоди S Миколая». Фільм розповідає про віру сучасних дітей у доброго чарівника, що приходить з подарунками вночі перед Днем Святого Миколая.

Резиденція Святого Миколая

 
Резиденція Святого Миколая як частина містечка «Миколай приймає друзів». Київ, 2020

В Україні резиденції Святого Миколая щороку відкриваються у різних містах: у Львові, Києві, Дніпрі, Буковелі тощо. У 2020 році біля Офісу Президента України відкрилось святкове містечко «Миколай приймає друзів», яке містило в собі і резиденцію чарівника.

У світі заведено вважати, що Святий Миколай мешкає в Лапландії, де навіть є офіційне село фінського святкового діда, що перейняв на себе риси Миколая — Йоулупуккі. Це місце є одним з найвідвідуваніших туристичних місць Фінляндії.

Місцеві відповідники

У Радянському Союзі на заміну Святому Миколаю створили образ Діда Мороза, який приносив подарунки під новорічну ялинку. Відповідно до радянської антирелігійної політики, образом Діда Мороза керівники компартії намагались стерти образ християнського Миколая.

Зі здобуттям Україною незалежності, Святий Миколай повернувся у масову культуру як головний чарівник періоду зимових свят. Згідно з опитуванням соціологічної групи «Рейтинг», у Святого Миколая вірять 62% українців, в той час як 35% відповіли на питання негативно. Разом з тим, у Діда Мороза вірило лише 31% респондентів, а не вірило – 65%. Також, 56% опитаних назвали своїм улюбленим святом різдвяно-новорічного періоду Різдво, 28% – Новий рік. 6% віддали перевагу Дню Святого Миколая.[4]

У 2021 році планується видання книги про українського різдвяного героя – Різдвяника, що мешкає у тисячолітньому дубі десь посеред Карпатських гір.[5]

Кампанія проти Святого Миколая

У XVI ст. Лютеранська реформація скасувала шанування святих, у тому числі й день пам'яті Святого Миколая. Особливо люто спогади про нього викорінювали в Голландії, де у присутності дітей урочисто спалювали образ святого на багаттях. У день пам'яті святого Миколая заборонено було випікати пряники й робити подарунки дітям. Протестанти оголосили святителеві справжню війну. Але святий і його свято були настільки популярні, що завдання примусити забути його було неможливим. Люди стали шанувати його таємно. У Нідерландах ім'я святого (нід. Sint Nicolaas) стали вимовляти як Sinterklaas, що й досі є традиційним іменем для цього святкового персонажа у цій країні.

 
Голландський Святий Миколай — Сінтерклаас з помічником Чорним Пітом

Побачивши, що заборонні заходи не приносять бажаного результату, протестанти вирішили перенести дарування подарунків дітям на Різдво, але при цьому ім'я святителя прагнули викреслити з пам'яті. Збереглося письмове напучення одного з протестантських пасторів XVII ст., що докоряє батькам, які дарують на Різдво подарунки своїм дітям від імені Святого Миколая: «Ви акцентуєте увагу дітей на імені святого, тоді як ми знаємо, що не св. Миколай, а Немовля Христос подає нам все благе для душі й тіла, і Він один, до кого ми повинні звертатися».

З американським «Сантою» ведеться боротьба в Росії, розпочата ще радянською владою у 1940-х роках.

На рубежі ХХ — XXI ст. спочатку в Німеччини, Австрії і Швейцарії, а потім у Східній Європі розгорнулася кампанія, що закликає ігнорувати комерційний образ Святого Миколая як втілення комерціалізації щодо релігійної події. У грудні 2002 р. видавництво «Daily Telegraph» писало, що в Словаччині й Чеській Республіці Католицька Церква видала офіційні рескрипти із закликом «заборонити Санта-Клауса». Натомість, у Чехії й Словаччині подарунки на Різдво приносить Єжішек (новонароджений Ісусик). Не «можна допустити, щоб ця особа замінила собою Ісуса», — заявила словацькій газеті «Pravda» Маріан Ґавенда, оголосивши точку зору вказаної церкви. Санта-Клаус є комерціалізацією Різдва. Церква зовсім не проти того, щоб люди купували подарунки як такі, але подарунок не повинен підмінити собою нашу любов один до одного, і саме любов — суть цього святкування. Давайте не допустимо, щоб у нас вкрали Христа». У німецькомовних країнах друкувалися наклейки «Зона, вільна від Санта-Клауса», а на вулицях роздавали брошури, які по-протестантськи нагадували, що традиційний розносник подарунків - Немовля Христос (Christkind), а зовсім не білобородий, у червоному каптані іммігрант з Америки.


Див. також

Примітки