Відкрити головне меню

Капелюх

головний убір, який складається з основи — наголовка та бортів у нижній частині — крис (полів)
Тканинний капелюх

Капелю́х — головний убір, який складається з основи — наголовка (тулії)[1][2] та бортів у нижній частині — крисів (чи полів)[3][4]. Залежно від фасону наголовок і криси можуть мати різні розміри та форму.

ЕтимологіяРедагувати

Українське слово капелюх, ймовірно, є полонізмом: воно походить від пол. kapeluch — діалектної вимови літературного kapelusz[5]. Воно, у свою чергу, походить від італ. cappello (cappelluccio)[6], утвореного від лат. cappellu(m) — зменшеної форми слова cappa («плащ», «головний убір»)[7]. З того ж кореня фр. chapeau, українські «шапка», «кепка», «каплиця».

МатеріалиРедагувати

Для роблення капелюхів використовують тканину, солому, тонку повсть (фетр) та інші матеріали. Тканинна форма носиться у осінній та весняний період, солом'яна форма — у літній період. Капелюх буває як чоловічим, так і жіночим. Жіночий варіант капелюха зазвичай називають капелюшком.

Капелюх може використовуватися як засіб захисту голови і волосся (від опадів, вітру, сонця), а також може виконувати і декоративну функцію.

Перші капелюхи виготовляли із соломи. Доморобний солом'яний капелюх, ще тоді, коли капелюхи не робили з тканини, був найпоширенішім головним вбранням у спекотний період. Перевага солом'яного капелюха полягає в тому, що він добре пропускає повітря, захищаючи голову від сонячного удару.

Популярним видом капелюха у XIX сторіччі був циліндр. У найбільшому вжитку був у Великій Британії.

Різновиди капелюхівРедагувати

Фото Назва Опис
  Азійський бриль Капелюх поширений у країнах Східної і Південно-Східної Азії (В'єтнам, Китай, Японія й Корея).
  Акубра Австралийський чоловічий капелюх.
  Шапо бержер Жіночий ширококрисовий капелюх, поширений у добу Рококо і в другій половині XIX ст.
Болівар Ширококрисовий капелюх.
  Бриль Традиційний український і білоруський сільський літній капелюх з широкими крисами
  Галеро Дуже великий, плаский, червоний капелюх з широкими крисами, з боків якого звисають 15 китиць, є геральдичною відзнакою сану кардинала.
  Гомбург Чоловічий фетровий капелюх, популярний у середині XX ст.
  Дирсталкер Капелюх мисливця оленів, з двома крисами-козирками — попереду й позаду
  Зюйдвестка Морський капелюх з непромокального матеріалу
  Канотьє Невисокий циліндричний солом'яний капелюх з пласким верхом
  Капелюх-колесо Дамський капелюшок з широкими крисами і маленьким наголовком, популярний на початку 20 ст. і у 1950-х
  Капелюх-таблетка Дамський капелюшок
  Каса Традиційний японський грибоподібний або конусоподібний капелюх
  Клош Дамський капелюшок у формі дзвоника, модний у 1920-х
  Ковбойський капелюх Високий капелюх з фетру або шкіри, зі загнутими по боках полями
  Котелок Чоловічий капелюх з округлим наголовком без зламів і вузькими, підігнутими догори крисами
  Крисаня Капелюх у Прикарпатті
  Нон квай тао Традиційний в'єтнамський капелюх, схожий на сомбреро
  Панама М'який капелюшок з легкої тканини або соломи, для захисту від сонячного проміння
  Петас Ширококрисовий капелюх від сонця, поширений у Стародавній Греції.
  Поркпай Капелюх з вузькими крисами і низьким наголовком, що носився представниками деяких субкультур у 1960-1970-х.
  Сомбреро Чоловічий ширококрисовий капелюх.
  Тирольський капелюх Фетровий капелюх, елемент тирольського традиційного костюму
  Треуголка Капелюх з крисами, загнутими догори з трьох боків
  Двууголка Дворогий капелюх, що змінив треуголку
  Трилбі Фетровий чоловічий капелюх.
  Федора Чоловічий капелюх, популярний у першій половині XX ст.
  Циліндр Високий чоловічий капелюх з циліндричним наголовком.
  Чупала Традиційний чилійський солом'яний капелюх
  Шапокляк Складаний циліндр

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Наголовок // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Тулія // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Криси // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Поле // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — 572 с.
  6. Edward Łuczyński, Jolanta Maćkiewicz, Językoznawstwo ogólne. Wybrane zagadnienia, wyd. II rozszerzone i uzupełnione, Wydawnictwo Uniwersytetu Gdańskiego, Gdańsk 2002, s. 117.
  7. De Agostini, vocabolario edizione on-line su «www.sapere.it»

ПосиланняРедагувати