Еміль Пікар

|портрет=

Шарль Еміль Пікар
фр. Charles Emile Picard
Ім'я при народженні	фр. Charles Émile Picard
Народився	24 липня 1856(1856-07-24) Париж, Франція
Помер	12 грудня 1941(1941-12-12) (85 років) Париж, Франція
Поховання	цвинтар Монпарнас
Країна	Франція
Національність
Діяльність	математик, викладач університету
Галузь	Математика
Відомий завдяки	Функтор Пікара Група Пікара Теорема Пікара Многовид Пікара Формула Пікара–Ліфшиця Теорема Пікара–Ліндельофа Пенлеве трансценденти
Alma mater	Вища нормальна школа
Науковий керівник	Ґастон Дарбу
Відомі учні	Сергій Бернштейн Люсьєн Блондель Хорхе Калуґареану Пол Дюбрей Жак Адамар Ґастон Жуля Траян Лалеску Філіпп Ле Корбейлер Поль Пенлеве Михайло Петрович Сіміон Стоqлов Ернест Вессо Анрі Вілла Андре Вейль Станіслав Заремба
Знання мов	французька
Заклад	Паризький університет
Членство	Лондонське королівське товариство, Французька академія (12 листопада 1941), Французька академія наук, Академія наук СРСР, Петербурзька академія наук, Ліга французької батьківщини, Прусська академія наук, Папська академія наук, Американська академія мистецтв і наук, Угорська академія наук, Російська академія наук, Національна академія наук Італіїd, Міжнародна академія історії науки, Національна академія наук США і Туринська академія наук
Magnum opus	теорема Пікара — Лінделефа, теорема Пікара, Picard groupd, Рівняння Пікара–Фукса, Picard–Lefschetz theoryd, Picard iterationd і Picard–Vessiot theoryd
Посада	крісло 1 Французької академіїd, president of the Mathematical Society of Franced, президент і президент
Автограф
Нагороди	премія Понселе (1886) Grand prix des sciences mathématiquesd (1888) Член Американської академії мистецтв і наук іноземний член Лондонського королівського товариства (25 березня 1909)
Роботи у Вікіджерелах  Медіафайли у Вікісховищі

Шарль Еміль Пікар (фр. Charles Emile Picard; фр. вимова: [ʃaʁl emil pikaʁ]; МФА: [ʃaʁl emil pikaʁ]; 24 липня 1856, Париж — 12 грудня 1941, там же) — французький математик. Член Паризької академії наук з 1889 року. У 1910 році обраний президентом Паризької академії. З 1917 року - неодмінний секретар академічної Секції математичних наук. Він був в 1924 році обраний п'ятнадцятим членом, що займав крісло номер 1 у Французькій академії. Іноземний член-кореспондент Петербурзької академії наук (1895), почесний член Академії наук СРСР (1925). Член Лондонського Королівського товариства (1909). У 1908 році керував IV-м Міжнародним конгресом математиків в Римі, а в році 1920 — VI-м конгресом в Страсбурзі.

Біографія і наукова діяльність

Народився в Парижі, рано втратив батька при облозі Парижа під час франко-прусської війни (1870). У 1877 році закінчив паризьку Вищу нормальну школу, потім викладав у різних навчальних закладах, з 1881 року і до кінця життя - в Сорбонні. Звання професора Сорбонни отримав у серпні 1886 року і керував кафедрою (аналізу та алгебри) аж до своєї відставки у 1931 році.

У січні 1881 року одружився з Марі, дочкою свого вчителя Шарля Ерміта. Троє з п'яти їхніх дітей загинули під час Першої світової війни.

Математичні праці, підручників та багато популярних книг Пікара показують його надзвичайне коло інтересів, а також вражаючу майстерність математики того часу. Сучасні студенти комплексного аналізу, ймовірно, знайомі з двома теоремами його імені. Його менша теорема стверджує, що кожна ціла функція, що не тотожна константі, набуває усіх значень в комплексній площині, можливо, за винятком одного значення. Його велика теорема стверджує, що аналітична функція з істотною особливістю набуває усіх значень нескінченну кількість разів, можливо, за винятком одного значення, в будь-якому околі істотно особливої точки. Він відомий фундаментальними результатами в області математичного аналізу. Як і його сучасник, Анрі Пуанкаре, Пікар був дуже зосереджений на методиці викладання студентам математики та фізики. Його підручник з аналізу (Traite d'Analyse) довгий час вважався класичним.

Крім того, він вніс важливий внесок у теорію диференціальних рівнянь, включаючи роботу з Пікара-Вессо теорії, Пенлеве трансценденти і його введення групи Пікара — групи симетрії для лінійних диференціальних рівнянь. Також він вніс істотний внесок у теорію функцій і топологію, у зв'язку з його роботою з теорії функцій, він був одним з перших математиків, що використовували нові ідеї алгебраїчної топології. Його внесок в теорію груп стосується аналога теорії Галуа для лінійних диференціальних рівнянь. Частина його праць присвячені історії та філософії математики.

В додачу до його новаторської теоретичної роботи, Пікар також вніс важливий внесок в прикладну математику, його результати знайшли широке застосування в прикладних науках: теорія пружності, телеграфія та інші. Він автор одного з перших у світі навчальних посібників з теорії відносності і її додатків до астрономії (1922). Опублікував серію біографій багатьох видатних французьких математиків, в тому числі, свого вчителя і тестя Шарля Ерміта. Посмертно виданий збірник праць Пікара займає 4 томи.

У 1943 році його вдова вирішила створити "Фонд Еміля Пікара" з якого Паризька академія кожні шість років вручає медаль за математичні досягнення. Перша медаль була вручена в 1946 році Морісу Фреше.

Див також

• Диференціальні рівняння в часткових похідних
• Теорема Пікара

Праці (Бібліографія)

• Picard, Émile (1891-1896). Traité d'Analyse. Paris: Gauthier-Villars et fils. OCLC 530823.
• Picard, Émile (1905). La science Moderne et son état Actuel. Paris: E. Flammarion. OCLC 43307396.
• Picard, Émile (1922). La Théorie de la Relativité et ses Applications à l'astronomie. Paris: Gauthier-Villars. OCLC 1025334.
• Picard, Émile (1922). Discours et Mélanges. Paris: Gauthier-Villars. OCLC 4855336.
• Picard, Émile (1931). Éloges et Discours Académiques. Paris: s.n. OCLC 13473598.
• Picard, Émile (1978-1981). Œuvres de Ch.-É. Picard. Т. vol. I-IV. Paris: Centre National de la Recherche Scientifique. OCLC 4615520.

Література

• Боголюбов А. Н. Математики. Механіки. Біографічний довідник. — Наукова думка, 1983. — С. 375.
• Колмогоров А. Н., Юшкевич А. П. (Ред.). Математика XIX століття. — М., 1981.

Посилання

• Charles Emile Picard. MacTutor Archive. Процитовано Jule 24 2011.
• Еміль Пікар(англ.) у проєкті «Математична генеалогія».

Джерела

• [1] Стаття про Еміля Пікара в російськомовному розділі Вікіпедії.
• [2] Стаття про Еміля Пікара в англомовному розділі Вікіпедії.