Рівняння Пікара–Фукса

У математиці рівняння Пікара–Фукса, яке назване на честь Еміля Пікара та Лазаря Фукса, це лінійне звичайне диференціальне рівняння, розв'язки якого описують періоди еліптичних кривих.

Означення ред.

Нехай

 

є j-інваріантом з модулярними інваріантами   і   еліптичної кривої, записаної у формі Вейєрштрасса :

 

Зауважте, що j -інваріант є ізоморфізмом ріманової поверхні   до сфери Рімана   ; де   — верхня півплощина і   — модулярна група.

Тоді рівняння Пікара–Фукса має вигляд

 

Також рівняння може бути записане у самоспряженій формі, без першої похідної:

 

Розв'язки ред.

Це рівняння можна звести до гіпергеометричного диференціального рівняння. Воно має два лінійно незалежних розв'язки, які називаються періодами еліптичних функцій. Відношення двох періодів дорівнює відношенню півперіодів[en]  , стандартній координаті на верхній півплощині в теорії еліптичних кривих. Відношення двох розв'язків гіпергеометричного рівняння також відоме в математиці як трикутна функція Шварца[en].

Рівняння Пікара–Фукса можна привести до форми диференціального рівняння Рімана[en], і, таким чином, його розв'язки можна безпосередньо записувати через P-функцію Рімана . Справедливою є наступна рівність:

 


У своєму листі до Борхардта Дедекінд визначає j -функцію її похідною Шварца:

 

де   є похідною Шварца[en] від   відносно  .

Узагальнення ред.

В алгебраїчній геометрії було показано, що це рівняння є дуже спеціальним випадком загального явища, зв'язності Гаусса–Маніна .

Список літератури ред.

  • Schnell, Christian, On Computing Picard-Fuchs Equations (PDF)
  • J. Harnad and J. McKay, Modular solutions to equations of generalized Halphen type, Proc. R. Soc. Lond. A 456 (2000), 261—294,
  • J. Harnad, Picard–Fuchs Equations, Hauptmodul and Integrable Systems, Chapter 8 (Pgs. —) of Integrability: The Seiberg–Witten and Witham Equation (Eds. HW Braden and IM Krichever, Gordon and Breach, Amsterdam (2000))). arXiv:solv-int/9902013
  • Для детального виведення рівняння Пікара-Фукса дивіться: Milla, Lorenz (2018), A detailed proof of the Chudnovsky formula with means of basic complex analysis, arXiv:1809.00533