Десантні транспорти-доки типу «Сан-Антоніо»
Десантні завантажувані платформи класу San-Antonio (Десантні транспортні доки класу San-Antonio) (англ. Landing Platform Dock (LPD) San-Antonio-Klasse) повинні використовуватись ВМФ США у складі Експедиційних ударних з'єднань при проведенні десантних операцій з моря підрозділів морської піхоти. Ці з'єднання мають групуватись навколо універсальних десантних кораблів класу Wasp (англ.), Tarawa, America, з ескортом декількох есмінців, крейсерів, атомного підводного човна. Кораблі класу San-Antonio у цих з'єднаннях виконуватимуть функції колишніх амфібійних вантажних кораблів (англ. Amphibious cargo ship (LKA)).
| Десантні завантажувані платформи класу San-Antonio | ||
|---|---|---|
| San-Antonio-Klasse Landing Platform Dock | ||
_and_USS_New_York_(LPD_21)_are_underway_together_in_the_Atla.jpg){kind=spacer} | ||
| USS San Antonio (LPD-17) і USS New York (LPD-21). Червень 2011 | ||
| Служба | ||
| Тип/клас | Десантні транспортні доки • Десантні завантажувані платформи | |
| Держава прапора | .svg){kind=small} США
| |
| Належність | .svg){kind=small} Військово-морські сили США
| |
| Корабельня | Northrop Grumman Ship Systems Avondale Shipyard Ingalls Shipbuilding | |
| Закладено | 2000–2017 | |
| Введено в експлуатацію | 2006→ | |
| Ідентифікація | ||
| Параметри | ||
| Тоннаж | 25.300 т | |
| Довжина | 208 м | |
| Ширина | 32 м | |
| Осадка | 7 м | |
| Технічні дані | ||
| Рухова установка | 4×дизелі SEMT Pielstick | |
| Гвинти | 2 трилопатеві | |
| Потужність | 2×41.600 к.с. на гребних валах | |
| Швидкість | max. 22 вуз. (41 км/год.) | |
| Екіпаж | 28 офіцерів • 332 моряки до 800 піхотинців | |
| Озброєння | ||
| Артилерія | 2×30-мм Mk44 Bushmaster II | |
| Ракетне озброєння | 2×RAM УВП Mk41 (24 ESSM) | |
| Авіація | до 4 CH-46 Sea Knight 2 V-22 Osprey | |
Їхні зовнішні поверхні, покриття виконані по технології Stealth. Початок будівництва (2000) десантних кораблів даного класу супроводжувався затримками через наслідки урагану, брак фінансування в час фінансової кризи (2008). З 12 запланованих одиниць збудовано 8. Згодом було профінансовано будівництво 11 кораблів, а будівництво 12 скасували через перевитрату коштів на будівництво цього класу кораблів, які повинні замінити 42 десантний корабель — 12 класу Austin[1], 20 десантних кораблів танків класу Newport[2], десантні кораблі 5 Charleston[3], 5 Anchorage[4]. Вартість будівництва одного корабля класу San-Antonio зросла з 750 млн. доларів у 1990-х роках до 1,3 — 1,8 млрд. доларів у 2010-х роках[5].
Історія
_underway_in_August_2014.JPG)
_365_lands_on_the_flight_deck_of_amphibious_transport_dock_ship_USS_New_York_(LPD_21)_in_the_Atlantic_Ocean_131106-N-XQ474-263.jpg){kind=spacer}
На початку 1990-х років ВМФ почав розглядати концепцію побудови серії кораблів нового класу — амфібійних транспортних доків (англ. Amphibious Transport Docks), які здатні своїми засобами проводити десантування на берег вантажних і бойових машин, спорядження, яке він перевозить. Конкурс на побудову 8 таких кораблів 1996 виграв консорціум з корабельнею Avondale Shipyard[6] завдяки програмі їхньої компютеризації. Ще 4 кораблі повинна була виготовити корабельня Bath Iron Works[7].З 1997 ВМФ почав досліджувати нові ІТ-технології для зменшення чисельності екіпажів. З 1998 виявили значні проблеми з ефективністю використання комп'ютерів. Через фінансові проблеми корабельні змінювали власників, поки 2002 замовлення на усі кораблі даної серії не перейшли до корпорації Northrop Grumman. Головний корабель серії LPD-17 2005 прийняв флот із значними недоліками. Незабаром ураган Катріна пошкодив корабельні, що затримало добудову решти кораблів серії. НА LPD-17 виявлені недоліки змогли усунути в корабельні у серпні 2008 через брак коштів у ВМФ (5 років пізніше плану). LPD-18 передали флоту 2006 недобудованим і він здійснив 2009 перший вихід в море.
Десантні платформи класу San-Antonio задумані як універсальні кораблі-трансформери ХХІ ст., які при десантуванні можуть використовувати конвертоплани Bell Boeing V-22 Osprey, перспективні плавучі бронетранспртери EFV, десантні кораблі на повітряній подушці класу LCAC та майбутні десантні засоби. Водотоннажність класу San-Antonio (25.000 т) у 1,45 разів більший за клас Austin, але при цьому він вміщує менше морських піхотинців (екіпажі машин, що перевозяться), але має вдвічі більше місця для десантно-транспортних засобів, літаків.
Затримки з будівництвом кораблів класу San-Antonio вимушують продовжити термін використання кораблів, які вони повинні замінити (кораблі Austin-класу 40 років). Ця затримка негативно впливає на впровадження нових систем зброї, умови перевезення десанту. Крім того можуть виникнути проблеми з нестачею кораблів, адже 12 старих кораблів вже виведені з складу флоту. Десантні платформи класу San-Antonio повинні перебувати у складі флоту до середини ХХІ ст.
Найменування
_in_the_Atlantic_Ocean_Dec._13,_2013_131213-N-BD629-018.jpg){kind=spacer}
Кораблі даної серії планували назвати на честь міст США. Але LPD-19 USS Mesa Verde[8] назвали на честь національного парку Меса-Верде. Після терористичних актів 11 вересня 2001 року LPD-21 назвали на честь штату Нью-Йорк. У форштевні корабля використано 7,5 т переплавленого металу з руїн Всесвітнього торгового центру. На згадку жертв терористичного акту LPD-24 назвали Arlington County, де терористи атакували Пентагон, LPD-25 Somerset County, де впав літак United-Airlines-Flug 93[9]. LPD-26 назвали на честь колишнього морського піхотинця Джона Мирта[10].
Конструкція
_with_Orion_capsule_2013.JPG)
Корпус кораблів має макс. водотоннажність 25.000 т занурення 7 м, довжину 208,5 м і ширину 31,9 м, достатню для проходження Панамського каналу. Корпус, надбудови виготовлені з сталі, верхні частини з композитних матеріалів. На основі досвіду побудови корабля Sea Shadow, есмінців класу Arleigh Burke борти виконали з нахилом для зменшення ЕПР. Однак у конструкції є зони із збільшеним відбиттям сигналів РЛС, які командування ВМФ намагається усунути при модифікації кораблів.
Значну частину корабля займає злітна палуба і ангар для гелікоптерів — 2×Boeing-Vertol CH-46 (англ.), чи 3×Bell AH-1 Cobra (3×Sikorsky S-65 (англ.)), чи 1×Bell Boeing V-22 Osprey. При потребі на палубу може сісти для дозаправки AV-8B Harrier II.
У кормі розміщена затоплювана палуба з аппареллю, де можуть перевозитись 2×LCAC чи 1×Landing Craft, Utility (англ.). Також тут можна розмістити 12×AAV-P7 або 12×EFV. У середній і передній частинах корабля на трьох палубах площею 2300 м³ можна розмістити 14×AAV-P7, ще 700 м³ призначено для боєприпасів, 1200 м³ для палива транспортних засобів.
Чотири дизелі Fairbanks, Morse and Company (англ.) з турбонаддувом потужністю 2×41.600 к.с. через два редуктори приводять у рух два гребні гвинти. Також встановлено 5×дизельгенераторів Caterpillar по 2500 кВт.
Озброєння
На носі і кормі розміщено 2×30-мм vjlbasrfws. гармати M242 Bushmaster (англ.), проти невеликих цілей на близькій відстані. Для захисту від ворожих ракет розміщено ×RIM-116 Rolling Airframe Missile. Було заплановано розмістити системи вертикального запуску для ракет[11]. Згодом їх через певні проблеми не встановили на перших кораблях, хоча місце для них зарезервовано. Електронна система AN/SLQ-32 (англ.) призначена для радіоелектронного захисту, а AN/SLQ-25 Nixie (англ.) боротьби з ворожими торпедами. Для захисту від самонавідних теплових боєголовок ракет передбачено системи Mark 36 SRBOC (англ.).
Екіпаж
На кораблі може розміститись 360 членів екіпажу (28 офіцерів) і 699 морських піхотинців (66 офіцерів). При екстрених ситуаціях розміщується 800 піхотинців. Тут є 2 операційні, шпиталь на 24 особи, тренажерний зал.
Кораблі класу San-Antonio
| № | Назва | Номер | Корабельня | Спуск на воду | Порт приписки | Зачислено до флоту | Списаний | |
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| 1 | San Antonio[12] | LPD-17 | Avondale, La | 12 липня 2003 | Норфолк, Вірджинія | 14 січня 2006 | діючий | |
| 2 | New Orleans[13] | LPD-18 | Avondale, La | 11 грудня 2004 | Сан-Дієго, Каліфорнія | 10 березня 2007 | діючий | |
| 3 | Mesa Verde[14] | LPD-19 | Ingalls, Miss. | 19 листопада 2004 | Норфолк, Вірджинія | 15 грудня 2007 | діючий | |
| 4 | Green Bay[15] | LPD-20 | Avondale, La | 11 серпня 2006 | Сан-Дієго, Каліфорнія | 24 січня 2009 | діючий | |
| 5 | New York[16] | LPD-21 | Avondale, La | 19 грудня 2007 | Майпорт, Флорида | 7 листопада 2009 | діючий | |
| 6 | San Diego[17] | LPD-22 | Ingalls, Miss. | 7 травня 2010 | Сан-Дієго, Каліфорнія | 19 травня 2012 | діючий | |
| 7 | Anchorage[18] | LPD-23 | Avondale, La | 12 лютого 2011 | Сан-Дієго, Каліфорнія | 4 травня 2013 | діючий | |
| 8 | Arlington[19] | LPD-24 | Ingalls, Miss. | 23 листопада 2010 | Норфолк, Вірджинія | 8 лютого 2013 | діючий | |
| 9 | Somerset[20] | LPD-25 | Avondale, La | 14 квітня 2012 | Сан-Дієго, Каліфорнія | 1 березня 2014 | діючий | |
| 10 | John P. Murtha[21] | LPD-26 | Ingalls, Miss. | 2 листопада 2014 | 2016 (план) | добудовується | ||
| 11 | Portland[22] | LPD-27 | Ingalls, Miss. | будується | ||||
Посилання
Примітки
- ↑ Austin-class amphibious transport dock (англ.)
- ↑ Newport-class tank landing ship (англ.)
- ↑ Charleston-class amphibious cargo ship (англ.)
- ↑ Anchorage-class dock landing ship (англ.)
- ↑ InSurv: LPD 18's ability degraded (англ.)
- ↑ Avondale Shipyard (англ.)
- ↑ Bath Iron Works (англ.)
- ↑ USS Mesa Verde (LPD-19) (англ.)
- ↑ United-Airlines-Flug 93 (англ.)
- ↑ John Murtha (англ.)
- ↑ RIM-162 Evolved Sea Sparrow Missile (англ.)
- ↑ USS San Antonio (LPD-17) (англ.)
- ↑ USS New Orleans (LPD-18) (англ.)
- ↑ USS Mesa Verde (LPD-19) (англ.)
- ↑ USS Green Bay (LPD-20) (англ.)
- ↑ USS New York (LPD-21) (англ.)
- ↑ USS San Diego (LPD-22) (англ.)
- ↑ USS Anchorage (LPD-23) (англ.)
- ↑ USS Arlington (LPD-24) (англ.)
- ↑ USS Somerset (LPD-25) (англ.)
- ↑ USS John P. Murtha (LPD-26) (англ.)
- ↑ USS Portland (LPD-27) (англ.)
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: San Antonio class amphibious transport docks |