EFV (англ. Expeditionary Fighting Vehicle) (Експедиційна бойова машина) — перспективна панцирна машина-амфібія морської піхоти США, прийняття якої на озброєння було заплановано 2015 роком для заміни AAV-P7. На відміну від старої моделі EFV завдяки втричі більшій швидкості на воді, захисту, озброєнню могли використовуватись для безпосередньої підтримки десанту, дорівнюючи по захисту, маневреності танку M1 Abrams. У 2003 застосовувалось його позначення AAAV (англ. Advanced Amphibious Assault Vehicle) (Штурмова амфібійна бойова машина). Разом з новими класами десантних кораблів, літаків, конвертопланом Bell Boeing V-22 Osprey, кораблем LCAC EFV повинна була стати одним з головних елементів технічного забезпечення операцій Корпусу морської піхоти США. Через дефіцит бюджету і значну вартість EFV програми їхнього виробництва 6 січня 2011 була призупинена.

EFV
опис
Тип десантна амфібія
EFVP
EFVC
Схема: гусеничний
Історія використання
Оператори Корпус морської піхоти США
Історія виробництва
Розробник General Dynamics
Виробник США США, General Dynamics
Вартість одиниці 22.300.000 доларів
Характеристики
Вага 35.97
Довжина 10.67
9.33
Ширина 3.66
Висота 3.28
Обслуга 3
Десант 17 (EFVP)
7 (EFVPC)

Калібр 1x30-мм Mk44
Темп вогню 250
Дальність вогню
Ефективна 2,0

Броня кераміка, кевлар, скловолокно
Головне
озброєння
боєкомплект: 150
Другорядне
озброєння
1×7,62 мм
боєкомплект: 2400
Двигун V12 Дизель MTU Friedrichshafen MT 883 Ka-524
2.702 (2.016) (вода)
850 (635) (суша)
Питома потужність 34.48
Трансмісія 6-ступінчаста КП Allison X4560
на воді 2× гребні гвинти
Швидкість шосе: 72.41
бездоріжжя: 46

Commons-logo.svg EFV у Вікісховищі

ІсторіяРедагувати

 
Схема EFV. (англ.)
 
Випробовування прототипу вибуховою хвилею

У останні десятиліття ХХ ст. у Корпусі морської піхоти США почали розробляти концепцію нової штурмової плавучої машини, яка могла б взаємодіяти з основним бойовим танком M1 Abrams. Задля безпеки десантних кораблів вона повинна десантуватись у воду за 50 км від берега за межею прямої видимості і якнайшвидше подолати цю відстань. На березі штурмові машини повинні захопити і утримувати операційний простір за 13 км від берега. Конкурс виграла компанія General Dynamice Land Systems[1]. Випробування 4 прототипів розпочали 1999, але через певні технічні проблеми у лютому 2007 було замовлено ще 7 прототипів з кращою плавучістю, поліпшеною конструкцією автоматики вежі. Через високу вартість кількість машин для потреб морської піхоти було зменшено до 573. Їхні випробовування мали розпочати до початку 2010 року. Планувалось у 2008—2015 роках замінити 1013 машинами EFV 1322 AAV7A1. У червні 2007 члени підкомітету з питань збройних сил звернули увагу командування морського корпусу на необхідність посилення захисту EFV від мін і СВП. Але застосування V-подібного днища погіршило б швидкість пересування по воді. Також критикували застосування алюмінієвих сплавів для захисту, прямі контури корпусу. Випробовування прототипів у січні-лютому 2010 на полігоні Абердин показали, що EFV забезпечує захист від мін, СПВ на рівні 2 категорії, від прямого і непрямого попадання куль. 13 жовтня 2010 ВМФ підписав контракт з M Cubed Technologies на розробку легшого ефективного панцирного захисту EFV, для підвищення її мобільності[2].

Одночасно відбувся певний перегляд тактики десантних операцій із зменшенням відстані десантування з 29 миль до 10-18 миль, що робить непотрібною високу швидкість пересування EFV на воді[3], моторі, що у цей час розвиває потужність більшу на 1200 к.с. за потужність танку M1 Abrams.

КонструкціяРедагувати

 
Пересування по воді на максимальній швидкості

У передній частині розміщені водій, командир і стрілець 30-мм автоматичної гармати у вежі. Для переміщення на воді елементи приводу зміщено до центру корпусу. У задньому десантному відділенні може розміститись 17 морпіхів чи 2300 кг вантажу. Для швидкого переміщення на воді використовують два потужні водомети. Рушій Shrouded Honeywell створює на воді 2800 к.с. тяги. У режимі значної швидкості гідропневматична підвіска піднімає вгору і ховає за борти гусениці з опорними котками, спереду опускається спеціальний щит для зменшення опору води, по бортах і на кормі піднімаються елементи для збільшення площі корпусу, що дозволяє машині піднятись з води і у режимі глісера розвинути до 46 км/год. Захист від ЗМУ забезпечує система надлишкового тиску з фільтрами. Для зменшення ваги застосовано алюмінієву броню.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Dwight Jon Zimmerman: The Book of Weapons: Tools of War Through the Ages. New York: Tess Press, 2011. ISBN 978-1-60376-117-8 (англ.)
  • Kolekcja Wozy Bojowe DeAgostini Atlas, Warszawa 2004, ISBN 83-7397-008-8 (англ.)

ПосиланняРедагувати