С-60
С-60 — радянський зенітно-артилерійський комплекс, що використовує зенітні гармати АЗП-57 калібру 57 мм, розроблені в середині 1940-х років та широко поширений у світі.
Розробка
Проектування 57-мм автоматичної зенітної гармати було розпочато в НДІ-58 в ЦАКБ Василя Грабина[ru] під керівництвом Льва Локтєва[ru] в 1944 році на основі теоретичних розробок Михайла Логінова[ru]. Нова модель була покликана замінити існуючі 37-мм зенітні гармати M1939. Дослідний зразок гармати АЗП-57 УСВ проходив випробування наприкінці 1946 року на Донгузському полігоні. Виявлені недоліки були усунуті, і гармата прийнята на озброєння Радянської Армії в січні 1950 році під позначенням «57-мм зенітна автоматична гармата АЗП-57». У тому ж році почалося її серійне виробництво. Випуск здійснювався заводом № 4 ім. Ворошилова[ru].
АЗП-57 комплексу С-60 стала першою радянською польовою зенітною гарматою, наведення якої здійснювалося дистанційно. Вона встановлена на чотириколісному шасі, що дозволяє буксирування за допомогою військової вантажівки (6x6) або гусеничного артилерійського тягача. Для перекладу гармати з похідного в бойове положення розрахунком потрібно 1 хвилина, назад — 2 хвилини.
Бойове застосування
В Сухопутних ЗС СРСР, до кінця 80-х останньою військовою частиною на озброєнні якої стояв С-60 був 990-й зенітний артилерійський полк (990-й зап) 201-я 201-ї мотострілецької дивізії в період Афганської війни. Зенітні батареї 990-й зап несли бойову охорону аеропорту м. Кундуз[ru].
С-60 експортувався в багато країн світу та неодноразово застосовувався у військових конфліктах. Гармати цього комплексу широко використовувалися в системі ППО Північного В'єтнаму під час В'єтнамської війни, показавши високу ефективність при стрільбі по цілях на середніх висотах, а також арабськими державами (Єгипет, Сирія, Ірак) в арабо-ізраїльських конфліктах та ірано-іракській війні. Морально застаріла до кінця XX століття, С-60, в разі масованого застосування все ще здатна знищити сучасний літак класу винищувач-бомбардувальник, що було продемонстровано під час війни в Перській затоці 1991 року, коли іракські розрахунки з гармат цього комлексу зуміли збити кілька американських та британських літаків.
На сьогоднішній день, в Росії комплекс знаходиться на консервації. Незважаючи на це, офіцерів — командирів розрахунків — випускали аж до 2007 року. У військах, офіцери, навчені на АЗП-57 комплексу С-60 (переважно, в рамках військових кафедр) для подальшого несення служби проходять перенавчання на інші види протиповітряного озброєння.
Технічні дані
- Тип зброї: одноствольна автоматична гармата
- Калібр: 57 мм
- Снаряд: 57 × 348 мм SR
- Принцип дії: використанні енергії віддачі при короткому ході ствола
- Довжина: 8,5 м
- Довжина ствола: 4110 мм
- Нарізи: 24шт
- Маса в бойовому положенні: 4,8 т
- Зона обстрілу по дальності: 4000 м (оптичний приціл); 6000 м (радіолокаційний приціл)
- Зона обстрілу по висоті: 4000 м
- Максимальна швидкість повітряної цілі: 300 м/з
- Скорострільність, пострілів/хв: 105 — 120
- Практична скорострільність: 70 постр./хв
- Найбільший кут піднесення: 87 град.
- Кут нахилу: -2 град.
- Початкова швидкість снаряда: 1000 м/с
- Вага вражаючої частини снаряда: 2,8 кг
- Боєприпаси: ОТ, ОЗТ, БЗТ, БРТ
- Розрахунок: 6-8 осіб
Модифікації
На озброєнні
Алжир — 70 С-60, станом на 2007[2]
Ангола — деяка кількість, станом на 2007[2]
Афганістан — деяка кількість, станом на 2007[2]
Бангладеш — кілька Тип 59[3], станом на 2007[2]
Болгарія — деяка кількість, станом на 2007[2]
Боснія і Герцеговина — деяка кількість, станом на 2007[2]
В'єтнам — деяка кількість, станом на 2007[2]
Гвінея — 12 Тип 59, станом на 2007[2]
Гвінея-Бісау — 10 С-60, станом на 2007[2]
Єгипет — деяка кількість у складі армії, ще 600 у військах ППО, станом на 2007[2]
Замбія — близько 30 С-60, станом на 2007[2]
Індонезія — 256 С-60 в армії, ще деяку кількість на озброєнні морської піхоти, станом на 2007[2]
Іран — деяка кількість, станом на 2007[2]
Ємен — 120 С-60, станом на 2007[2]
Камбоджа — деяка кількість, станом на 2007 рік[2]
Киргизстан — 24 С-60, станом на 2007[2]
КНР — деяка кількість Тип 59, станом на 2007[2]
Республіка Конго — деяка кількість, станом на 2007[2]
Північна Корея — деяка кількість, станом на 2007[2]
Куба — деяка кількість, станом на 2007[2]
Лаос — деяка кількість, станом на 2007[2]
Лівія — деяка кількість, станом на 2007[2]
Мавританія — 12 С-60, станом на 2007 рік[2]
Малі — 6 С-60, станом на 2007[2]
Мозамбік — 60 С-60, ще 30 на зберіганні, станом на 2007 рік[2]
Молдова — 11 С-60, станом на 2007[2]- ПМР — деяка кількість
Монголія — деяка кількість, станом на 2007[2]
Пакистан — 144 Тип 59, станом на 2007[2]
Польща — 224 С-60, станом на 2007[2]
Росія — деяка кількість, станом на 2007[2]
Сирія — 600 С-60, станом на 2007[2]
Судан — деяка кількість, станом на 2007[2]
Таїланд — близько 6 Тип 59, ще не менше 18 небоєздатних, станом на 2007[2]
Туркменістан — 22 С-60, станом на 2007[2]
Україна — близько 400 С-60, станом на 2007[2]
Ефіопія — деяка кількість, станом на 2007 рік[2]
.svg){kind=small}
Примітки
- ↑ модернізований танк ПТ-76Б
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап The Military Balance 2007 / C. Langton. — London: Routlege / The International Institute for Strategic Studies, 2007. — 450 p. — ISBN 1-85743-437-4, pp. 70-358
- ↑ китайська копія С-60
Посилання
- С-60 на сайті «Вісник ППО»
Література
- Шунков В. Н. Артилерія. — Мн.: Попурі, 2001. — 704 с.