Вікіпедія

Скуратовський Володимир Ілліч

Володимир Ілліч Скуратовський (28 квітня 1963 року, Дніпропетровськ, УРСР — 2 червня 2016 року, Дніпро, Україна) — український композитор, поет, музикознавець, піаніст, педагог. Заслужений діяч мистецтв України (2016) , член Національної Спілки композиторів України (2001), член Конгресу літераторів України [1] (2006).

Скуратовський Володимир Ілліч
Зображення
Зображення
Основна інформація
Дата народження28 квітня 1963(1963-04-28)
Місце народженняДніпропетровськ, Українська РСР, СРСР
Дата смерті2 червня 2016(2016-06-02) (53 роки)
Місце смертіДніпро, Україна
ГромадянствоСРСР і Україна
Професіїкомпозитор, музикознавець, поет
Нагороди
заслужений діяч мистецтв України

Біографія

ред.

Народився 28 квітня 1963 року у Дніпропетровську в сім'ї педагога та лікаря. Вчитися грі на фортепіано почав у віці 7 років, водночас почали з'являтися перші юнацькі твори.

У 1978 році закінчує середню школу та вступає до Академічного музичного училища при Московській державній консерваторії імені П. І. Чайковського. Там навчається одночасно на двох факультетах — історії і теорії музики та фортепіанному.

1982 року з відзнакою закінчує училище і вступає до Московської державної консерваторії ім. П. І. Чайковського на теоретико-композиторський факультет. Дипломну роботу на тему редакторської діяльності М. А. Римського-Корсакова пише під керівництвом професора, академіка Міжнародної Академії мистецтв Є. М. Левашева. Серед викладачів, у яких В. І. Скуратовський навчався, були Ю. А. Фортунатов, І. О. Барсова, А. С. Леман, Ю. М. Холопов, Є. В. Назайкінський, О. І. Кандинський, Є. М. Царьова, Б. К. Алексєєв, А. П. Агажанов, В. М. Холопова, А. М. Мясоєдов та інші.

У 1988 році закінчує консерваторію та за розподілом їде працювати викладачем музично-теоретичних дисциплін у Красноярській державній Академії музики та театру. За два роки повертається у Дніпропетровськ, де з 1991 року викладає у Дніпропетровському музичному училищі імені М. І. Глінки, а з 2005 року також стає старшим викладачем Дніпропетровської консерваторії (академії музики) ім. Глінки. У 1995 році стає одним з керівників молодіжного ансамблю скрипалів «Violino», де також працює концертмейстером та аранжувальником. З 1999 року — учасник фортепіанного квартету «Консонанс», для якого також створив багато аранжувань.

Водночас активно займається науково-музикознавчою діяльністю та бере постійну участь у міжнародних науково-практичних конференціях та форумах музикознавців, таких як: Міжнародна науково-практична конференція до 100-річчя від дня народження Ю. В. Келдиша (Москва, 2007) [2]; Міжнародна конференція «Опера у сучасному музичному театрі» (Москва, 2013); Міжнародний Форум музикознавців (Москва, 2014); Міжнародна конференція до 100-річчя від дня народження Г. В. Свиридова (Москва, 2015) [3] та інші. Стає одним із ініціаторів організації та проведення у м. Дніпро Міжнародної науково-практичної конференції «Актуальні проблеми музикознавства», у якій також брав участь із 2010 по 2015 рік. Статті В. І. Скуратовського надруковано у великих наукових збірниках України (Київ, Дніпро) та Росії (Москва), а головним вектором його науково-дослідної роботи є оперна, симфонічна та хорова творчість українських та російських композиторів ХІХ — ХХ століть. Крім власних досліджень, здійснював наукове керівництво над роботами студентів, які брали участь у міжвузівських студентських конференціях.

У 2007 році став пошукачем наукового ступеню кандидата мистецтвознавства кафедри теорії та історії культури Національної музичної академії України (м. Київ). З 2009 до 2016 рр. — постійний ведучий творчих проектів Дніпровської консерваторії ім. Глінки, зокрема, Міжнародних музичних фестивалів «Музика без меж» [4] .

Помер 2 червня 2016 року під час концерту в ДМШ № 6 м. Дніпро, де брав участь як ведучий та піаніст. ДМШ № 6 присвоєно ім'я Володимира Скуратовського [5] .

Сім‘я

ред.

Перша дружина — Катерина Костянтинівна Кареліна (нар. 1964), музикознавець. Дочка — Любомира Володимирівна Скуратовська (нар. 1986), хімік.

Друга дружина — Ольга Володимирівна Скуратовська (нар. 1972), музикознавець, педагог, співавтор проектів «Юна Опера», «Дитяча Філармонія». Дочка — Марія Володимирівна Скуратовська (нар. 1995), музикознавець, піаністка.

Творчість

ред.

Музика

ред.

Перу Володимира Скуратовського належать твори для симфонічного оркестру, хорові та камерно-інструментальні п‘єси, музика до драматичних спектаклів, фортепіанні та вокальні твори. У стилістиці його творів відчувається вплив традицій пізнього романтизму, яскрава театральність, а також деякі тенденції неокласицизму, пов'язані з відродженням та переосмисленням жанру старовинної сюїти. У деяких із його творів помітні пошуки в галузі українських національних елементів музичної мови, багато ідей також пов'язано з продовженням традицій російської музичної культури, зокрема, композиторів «Могутньої купки», епохи срібного віку, а також деякий вплив французьких імпресіоністів.

Твори Володимира Скуратовського активно виконуються на міжнародних фестивалях України, Росії, Італії та США, а також звучали у восьми його авторських концертах та концертах його пам'яті. Дослідженню творчості було присвячено круглий стіл на тему «Незавершений діалог: Слово та Музика у творчості Володимира Скуратовського» сектору історії музики Державного інституту мистецтвознавства [6] [7] .

Література

ред.

Володимир Скуратовський — автор численних літературних творів (віршів, оповідань, есе). Він є автором та співавтором трьох літературних збірок, а також його поетичні твори постійно розміщуються на сторінках альманахів.

Список творів

ред.

Для симфонічного оркестру

ред.
  • Два хореографічні малюнки до казки В. Шевчука «Пані квітів»: «Танець-скерцо» та «Примхливий вальс» (2000—2001)
  • Сюїта «Погляд у минуле» (2002)
  • «Ностальгічний диптих» (2007)

Концерти

ред.
  • «Маленький концерт» для скрипки з оркестром (2003)
  • Концертино для тромбону з оркестром (2006)

Хорові твори

ред.

Камерно-інструментальні твори

ред.
  • «Романтична соната» для альта та фортепіано (1988, друга редакція – 2005)
  • Соната для туби та фортепіано (1988), редакція для тромбону та фортепіано (1997)
  • Сюїта «Violino» для ансамблю скрипалів (1997)
  • Соната для домри та фортепіано (1998)
  • Вальс-скерцо для фортепіанного квартету (1999)
  • «Маленький регтайм» для ансамблю скрипалів (2000)
  • Старовинна сюїта для домри (скрипки) та фортепіано (2000)
  • «Народний танець» для скрипки та фортепіано (2005)

Музика до драматичних спектаклів

ред.
  • Музика до комедії Лопе де Вега « Валенсіанська вдова» (1992)
  • Музика до дитячої вистави В. Орлова «Шуршик» (1993)

Для фортепіано

ред.
  • Чотири прелюдії (1982)
  • Альбом для дітей (1986-1988)
  • Сюїта «Пам'яті Равеля» (1992-2005)

Вокальні твори

ред.
  • Вокальний цикл «Я повернувся додому» на вірші Л. Філатова (2000-2001)
  • Вокальний цикл «Чотири фантазії для голосу та фортепіано» на вірші М. Лермонтова, М. Цвєтаєвої та А. Ахматової (2002—2003)
  • Вокальний цикл «Память о солнце» на вірші А. Ахматової (2009-2011)
  • Романси та пісні

Підручники

ред.
  • 200 диктантів з сольфеджіо (2005)
  • Курс гармонії у завданнях та вправах (2005)

Літературні збірники

ред.
  • «Где ночуют облака» (2005)
  • «Распахнутое небо над собой» (2010)
  • «Между междометьями» (2016)

Проекти

ред.

Спільно із дружиною Ольгою Скуратовською створив музично-педагогічний проект «Юна Опера», в якому силами студентів Дніпропетровського училища та консерваторії ім. Глінки та учнів музичних шкіл міста були поставлені вистави «Князь Ігор» О. П. Бородіна, «Снігуронька», «Ніч перед Різдвом», «Садко» [8], «Сказання про невидимий град Китеж і діву Февронію» [9] М. А. Римського-Корсакова та «Пікова дама» [10] П. І. Чайковського (2007-2014). У рамках проекту було здійснено гастролі колективу містами України, Росії та Литви. Інноваційна діяльність колективу висвітлена у публікаціях науково-методичного журналу «Мистецтво у школі» (Москва).

Також подружжя Скуратовських заснувало авторську програму «Дитяча філармонія» [11], в рамках якої діти віком від 2 до 10 років навчаються слухати класичну музику. Для дорослих Володимир Скуратовский проводив програми «Дискусійний клуб» [12] та «Музична вітальня» [13], де виступав як ведучий, солист і концертмейстер.

У 2003 році Володимир Скуратовський став керівником літературного проекту «Майстерня слова», в якому об'єдналися люди різних професій та віку, що бажали створювати літературні твори найрізноманітніших жанрів. У 2005 році було видано спільну збірку «Майстерні слова» під назвою «Где ночуют облака».

Брав активну участь у просвітницько-волонтерських проектах у Дніпрі: організовував концерти у Міській та Обласній бібліотеках, Національному технічному університеті, Єврейському Общинному центрі, будинках престарілих тощо.

Бібліографія

ред.
  • Распахнутое небо над собой. —Дніпропетровськ: Свідлер А. Л., 2010. — 106 с.
  • Между междометьями. — Москва: Державний інститут мистецтвознавства, 2016. — 160 с. [14]

Звання

ред.

Пам'ять

ред.

На честь Володимира Скуратовського названо ДМШ № 6 м. Дніпра [5]. 30 січня 2018 р. у ДМШ ім. В. Скуратовського відкрився Інтерактивний музей Володимира Скуратовського [15] .

Творчості Скуратовського була присвячена Науково-практична конференція в Дніпрі (2018) і численні концерти пам’яті у Києві, Харкові, Одесі, Дніпрі, Кривому Розі, Запоріжжі, Москві, Ройтлінгені, Десау.

Посилання

ред.
  1. ↑ Конгресс литераторов Украины. Литератор. Архів оригіналу за 12 квітня 2022. Процитовано 23 квітня 2020.
  2. ↑ Публикации - Георгий (Юрий) Всеволодович Келдыш. Материалы и документы. К 100-летию со дня рождени (рос.). www.mosconsv.ru. Архів оригіналу за 8 грудня 2015. Процитовано 23 квітня 2020.
  3. ↑ АНО «Информационный музыкальный центр» (12 листопада 2015). В декабре пройдет международная научная межотраслевая конференция, посвященная 100-летию Георгия Свиридова. muzkarta.info. Архів оригіналу за 1 лютого 2019. Процитовано 23 квітня 2020.
  4. ↑ Музыка без границ (рос.). dp.vgorode.ua. Процитовано 23 квітня 2020.
  5. ↑ а б В Днепре открылась мемориальная доска Владимиру Скуратовскому (ФОТО) Новости Днепра (рос.). Наше Місто. 16 грудня 2016. Архів оригіналу за 19 вересня 2020. Процитовано 23 квітня 2020.
  6. ↑ 27 10 2017Автор записи Сергей Буланов (26 жовтня 2017). Владимир Скуратовский: штрихи к портрету (рос.). musicseasons. Архів оригіналу за 31 грудня 2017. Процитовано 23 квітня 2020.
  7. ↑ Незавершенный диалог: Слово и Музыка в творчестве Владимира Скуратовского | Искусство в школе. art-inschool.ru. Процитовано 23 квітня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)
  8. ↑ Спектакль "Садко" (рос.). dp.vgorode.ua. Процитовано 23 квітня 2020.
  9. ↑ В Днепропетровске молодежь ставит оперу (Видео) (рос.). 34 телеканал. Архів оригіналу за 24 січня 2021. Процитовано 23 квітня 2020.
  10. ↑ «Юная опера» покажет премьеру «Пиковой дамы» (рос.). dv-gazeta.info. Архів оригіналу за 9 серпня 2014. Процитовано 23 квітня 2020.
  11. ↑ Классика - детям: Детская филармония | Дети в городе Днепр. Классика - детям: Детская филармония | Дети в городе Днепр. Архів оригіналу за 28 жовтня 2016. Процитовано 23 квітня 2020.
  12. ↑ Дискуссионный клуб с Владимиром Скуратовским (рос.). dp.vgorode.ua. Процитовано 23 квітня 2020.
  13. ↑ Классика: Музыкальная гостиная с Владимиром Скуратовским - 2event.com (рос.). 2event.com. Процитовано 23 квітня 2020.
  14. ↑ Скуратовский, Владимир Ильич - Между междометьями [Текст] - Search RSL. search.rsl.ru. Процитовано 24 квітня 2020.
  15. ↑ В Днепре открылся интерактивный музей Владимира Скуратовского (рос.). dv-gazeta.info. Архів оригіналу за 24 лютого 2022. Процитовано 23 квітня 2020.

Література

ред.
  • Іванова Ю. Ю. Дуалізм мистецького синтезу у циклі хорових співів В. Скуратовського «П'ять струн України» / Ю. Ю. Іванова // Українська культура: минуле, сучасне, шляхи розвитку. 2012. Вип. 18(1). С. 165-170. ISSN 2411-1546.
  • Муха О. І. Композитори України та української діаспори: Довідник. К.: Муз. Україна, 2004. 352 с. ISBN № 966-8259-08-4.
  • Буланов С.А. Владимир Скуратовский: штрихи к портрету // Музыкальные сезоны [Электронный ресурс]. URL: https://musicseasons.org/vladimir-skuratovskij-shtrixi-k-portretu/ (дата обращения: 03.10. 2022).
  • Владимир Скуратовский. Творческий портрет / ред.-сост. О.В. Скуратовская. Запорожье: ООО «Мега-Микс», 2018. 56 с.
  • Коваленко Р.С. «Распахнутое небо» Владимира Скуратовского // Художнє відкриття та авторський стиль: зб. статей Х Міжвуз. наук.-творч. студ. конф., 1–2 грудня 2016 р. / Дніпропетровська академія музики імМ.І. Глінки. Дніпро: Ліра, 2017. С. 5–8. ISBN 978-966-383-821-2.
  • Ляшенко Л.Л. Поэзия Владимира Скуратовского в контексте культуротворчества: синтез литературы и музыки // Молодий вчений. № 2 (90). С. 140-144. DOI: org/10.32839/2304-5809/2021-2-90-27
  • Мартинек Т.Н. Диалог композиторов // Музичний вісник Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки: Міжнародні звʼязки. Вип. 1 (22). Дніпропетровськ, 2011. 3 с.
  • Рыжкова С.В. «Садко» Н. А. Римского-Корсакова в постановке «Юной оперы»: проблемы современнойоперной режиссуры // Матеріали VI Міжвузівської науково-практичної студентської конференції «Композитор, виконавець, слухач у діалозі часу». Дніпропетровськ: Ліра, 2013. С. 11–17. ISBN 978-966-383-442-9.
  • Рябцева І.І. Композитор Скуратовський Володимир Ілліч // Музикознавство Дніпропетровщини: Зб. наук. праць. Вип. 2. Дніпропетровськ: Юрій Сердюк, 2007. С. 78–81.
  • Скуратовська М.В. Передмова // Скуратовський В. Твори для фортепіано. Дніпро: АРТ-ПРЕС, 2017. 64 с.ISMN 979-0-9007117-1-7.
  • Скуратовська О.В. Передмова // Скуратовський В. Твори для дітей. Дніпро: АРТ-ПРЕС, 2017. 72 с. ISMN 979-0-9007153-0-2.
  • Щітова С.А. Авторський концерт. Монолог Владимира Скуратовського // Музичний вісник Дніпропетровської консерваторії ім. М. Глінки. Вип. 3. Дніпропетровськ, 2007. 3 с.
  • Щітова С.А. Взаємодія гетерогенності та адитивності в регіональній музичній культурі Дніпропетровщини: від витоків до сучасності: автореф. дис.  на здобуття наук. ступеня канд. мистецтвознавства: спец. 17.00.03 «Музичне мистецтво». Одеса, 2006.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Скуратовський_Володимир_Ілліч&oldid=42711817