Баворів
Ба́ворів — село Великогаївської сільської громади Тернопільського району, Тернопільської області (Україна). До 2015 — центр сільської ради, якій також було підпорядковане с. Застав'є. Від 2015 року у складі Великогаївської сільської громади.
| село Баворів | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
.jpg) | |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Тернопільська область | ||||
| Район | Тернопільський район | ||||
| Тер. громада | Великогаївська сільська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA61040110020087319 | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | 1439 | ||||
| Перша згадка | 1439 (585 років) | ||||
| Населення | 688 осіб (2001) | ||||
| Площа | 2,2 км² | ||||
| Густота населення | 312,730 осіб/км² | ||||
| Поштовий індекс | 47743 | ||||
| Телефонний код | +380 352 | ||||
| Катойконіми | баворівці | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 49°26′23″ пн. ш. 25°43′19″ сх. д.H G O | ||||
| Водойми | р. Гнізна | ||||
| Найближча залізнична станція | Прошова | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | 47722, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с. Великі Гаї, вул. Галицька, 47 | ||||
| Карта | |||||
  Баворів | |||||
 Баворів | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
.jpg)
Розташоване за 20 кілометрів від Тернополя і за 3 км від найближчої залізничної станції Прошова.
Історія
ред.Неподалік села виявлено археологічні пам'ятки черняхівської культури та культури кулястих амфор.
Перша писемна згадка припадає на 1439 рік, коли село було власністю Станіслава Баворовського, згадується 28 грудня 1439 року в книгах галицького суду[1].
У 1540 Баворів згадано як приватне містечко[2], яке мало оборонний замок (до нашого часу збереглися руїни мурів, фундамент замку та підземний хід[3]).
Каспер Несецький називає в І томі своєї праці «Korona polska przy złotej wolności…» тодішнім власником поселення Вацлава Баворовського — коронного писаря часів короля Сігізмунда І Старого, який, за даними Несецького, купив поселення і заснував містечко[4].
У 1589 біля містечка був розгромлений чамбул ногайських татар.
1779 року Баворовські отримали титул графів Священної Римської імперії[5].
З розвитком Тернополя як економічного і оборонного центру містечко занепало.
У 1940-1941, 1944-1962 роках село належало до Великобірківського району[6][7]. Відтак, у грудні 1962 року увійшло до складу Тернопільського району[8].
Населення
ред.Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1212 осіб, з яких 562 чоловіки та 650 жінок[9].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 687 осіб[10].
Мова
ред.Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[11]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,56 % |
| російська | 0,29 % |
| польська | 0,15 % |
Символіка
ред.Герб
ред.Затверджений рішенням сесії сільської ради[12].
Щит розтятий і понижено хвилясто напівперетятий червоним, зеленим і синім. У першій частині два срібних співобернених вістря коси, супроводжувані зверху золотим п'ятикутним хрестом. У другій частині виникає срібний млин, поверх усього млинове колесо, синє в срібному і срібне в синьому. Щит вписаний в золотий декоративний картуш та увінчаний червоною міською короною з трьома вежками.
У середині ХІХ століття громада Баворова користувалася печаткою з іншою символікою: у полі печатки — два листяні дерева, між якими стоять два вулики
Пам'ятки
ред.Замок
ред.Замок у Баворові був побудований на пагорбі над річкою Гнізною в XVI столітті Вацлавом Бавором (пол. Wacław Bawor). У 1589 році замок витримав татарську облогу. У XVII столітті замок був перебудований. По кутах будинку з воротами знаходилися дві круглі оборонні вежі у три яруси з шатровим завершенням. У 1851 році власниками замку стала родина Боваровських. Зараз на замковому пагорбі можна відшукати лише пивниці, рештки фундаменту, залишки мурів та вхід у засипаний підземний хід.[джерело?]
Церква Різдва Іоанна Хрестителя
ред.Мурована Церква Різдва Івана Хрестителя діє від 1747 року, спочатку це була замкова каплиця, яку звела в XVI столітті родина Баворовських.
Є пам'яткою архітектури національного значення (охоронний номер 1597/0).
Костел святого Вацлава
ред.Римо-католицький костел святого Вацлава збудований на власні кошти ксьондза Я. Шубера на початку XX століття. Є пам'яткою архітектури місцевого значення (охоронний номер 228).
У жовтні 2014 року митрополит Львівський Мечислав Мокшицький, о. Анатолій Заячковський урочисто посвятили відновлений костел. Одним із меценатів відновлення храму є Даріуш Гаєвський[13].
Інші
ред.- Поселення Баворів I (черняхівська культура (кін. II — поч. V ст. н. е.), пам'ятка археології, охоронний номер 2784)
- Скульптура Св. Богородиця «Пієта» (XIX ст., пам'ятка історії місцевого значення, охоронний номер 4372-Тр)
- Пам'ятний знак воїнам-землякам, які загинули в роки Другої світової війни (1941—1945, пам'ятка історії місцевого значення, охоронний номер 694)
- Скульптура "Свята Богородиця «Пієта»
Пам'ятка історії місцевого значення. Розташована в центрі.
Робота самодіяльних майстрів, виготовлена із каменю.
Скульптура — 1,1 м, постамент — 2,5х0,6х0,6 м, площа — 0,0009 га.[14][15]
Соціальна сфера
ред.У селі діють загальоосвітня школа І-ІІІ ступенів, бібліотека.
Населення
ред.У 2001 році в селі проживало 688 осіб[16].
Мовні особливості
ред.Село розташоване на території наддністрянського (опільського) говору. До «Наддністрянського реґіонального словника» внесено такі слова та фразеологізми, вживані у Баворові: бараболиско («місце, де росла картопля»), бараболянка («картоплиння; бадилля картоплі»), бібкі («овечий послід»), біда («двоколісний візок»), бляд («верхня частина плити»), варе́то («домоткане простирадло; рядно»), вожило («опік»), ворозкі («мотузки, на яких висить колиска»), воська («деталь у жорнах; веретено»), вуклепанец («обмолочений сніп»), зазулька («сонечка»), лабай («людина з великими стопами»), лайнєк («коров'ячий або кінський кізяк»), лівкутник («шульга»), нахлостанка («вудила»), піддаші («місце, де тримають віз»), покрадаємци («крадькома, потайки»), скрут («поворотна подушка передньої частини воза»), сокірня («регулятор плуга»), шток («дерев'яний брусок, який лежить на залізній осі воза»).
Відомі люди
ред.Народилися
ред.- Альфред Будзиновський — керівник «Сокола-Батька» в 1901—1908 роках, начальник польової жандармерії ЗУНР, педагог та меценат
- В'ячеслав Будзиновський (1868—1935) — письменник, історик, фольклорист, економіст, публіцист, редактор.
- Гах Роман Васильович (1984—2022) — полковник Державної прикордонної служби України, учасник російсько-української війни.
- Мар'ян Ломницький (1845—1915) — галицький ентомолог, геолог і зоолог.
- Володимир Слюзар (нар. 1955) — громадсько-політичний діяч, член НСЖУ[17].
- Степан Слюзар (нар. 1950) — український журналіст, редактор.
- Анджей Миколай Городиський — політик, президент Рахункової палати, міністр справ закордонних.[18]
Працювали
ред.- Олег Тернопільський — у 1972—1973 роках учителем української мови та літератури Баворівської школи.[19]
Поховані
ред.Галерея
ред.-
Костел Успіння Пресвятої Богородиці -
Скульптура Св. Богородиця «Пієта» -
Пам'ятний знак воїнам-землякам, які загинули в роки Другої світової війни -
Вигляд з Баворова на Гнізну -
Руїни Баворівського млина -
Церква Різдва Іонна Хрестителя
.jpg)
Примітки
ред.- ↑ Akta grodzkie i ziemskie [Архівовано 5 січня 2016 у Wayback Machine.]. — T. XII. — S. 167. — № 1903. (лат.)
- ↑ Забуте місто Баворів[недоступне посилання з червня 2019]
- ↑ Замки та храми України. Архів оригіналу за 18 вересня 2009. Процитовано 11 вересня 2009.
- ↑ Niesiecki K. Korona polska przy złotej wolności Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona [Архівовано 16 жовтня 2014 у Wayback Machine.]… — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1728. — Т. 1. — S. 52—53. (пол.)
- ↑ Графи Баворовські[pl]
- ↑ Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 551.
- ↑ Адміністративно-територіальний поділ Тернопільської області. Довідник. — Тернопіль — 1960. — С. 9.
- ↑ Гуцал П. Адміністративно-територіальний поділ Тернопільщини // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 29. — ISBN 966-528-197-6.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення, Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік, Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Українська геральдика
- ↑ Юрса Г. Посвятили костел у Баворові // Вільне життя плюс. — 2014. — № 86 (24 жовт.). — С. 5.
- ↑ Наказ управління культури Тернопільської ОДА від 27 січня 2010 року № 16.
- ↑ Наказ Мінкультури від 23 січня 2012 р. № 51.
- ↑ Мельничук Б., Уніят В. Баворів… — С. 64.
- ↑ М. Ониськів, В. Ханас. Слюзар Володимир Климентійович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 295. — ISBN 978-966-528-279-2.
- ↑ Rostocki W., Wereszczycka H. Horodyski Mikołaj Andrzej Michał h. Korczak (ur. 1773, zm. ok. pol. XIX w.) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1962. — T. X/1. — Zeszyt 44. — S. 4—8. (пол.)
- ↑ Дембіцький Д. Тернопільський Олег Йосипович // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2010. — Т. 4 : А — Я (додатковий). — С. 623. — ISBN 978-966-528-318-8.
- ↑ Таємниці дивака. Граф Віктор Баворовський // Zbruch, 12.03.2016. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 12 березня 2016.
Література
ред.
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
 У Баворові фестивалили на YouTube // Телеканал ІНТБ, 8 липня 2015
|
- Мельничук Б., Уніят В.-Карпович Баворів // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 348-350. — ISBN 978-966-457-246-7.
- Мельничук Б., Уніят В. Баворів // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 64. — ISBN 966-528-197-6.
- Baworów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 119. (пол.)
- Верховна Рада України[недоступне посилання з лютого 2019].
- Древні кладовища Тернопільського воєводства [Архівовано 25 жовтня 2019 у Wayback Machine.]