Отт-Скоропадська Олена
Олена Скоропадська, у другому шлюбі Отт-Скоропадська (5 липня 1919, Берлін, Німеччина — 4 серпня 2014, Цюрих, Швейцарія) — українська політична діячка. З 1975 р. очільниця Союзу гетьманців-державників (СГД) — політичної монархічної організації, правонаступниці Українського союзу хліборобів-державників. Авторка мемуарів «Остання з роду Скоропадських», яка наразі витримала два видання (Львів, 2004 і 2013).
| Олена Отт-Скоропадська | |
|---|---|
| Олена Скоропадська | |
 | |
| Народилася | 5 липня 1919 Берлін |
| Померла | 4 серпня 2014 (95 років) Цюрих |
| Громадянство | .svg){kind=small} Швейцарія |
| Національність | українка |
| Діяльність | політична діячка |
| Рід | Скоропадські |
| Батько | Скоропадський Павло Петрович |
| Мати | Скоропадська Олександра Петрівна |
| У шлюбі з | Людвіґ Отт-Скоропадський |
Біографія
ред.Народилась у Ваннзее (південно-західному районі Берліна) Німеччина, молодшою донькою останнього гетьмана України Павла Скоропадського. Закінчила початкову й середню школу у Ваннзее та реальну гімназію в Потсдамі, далі влаштувалася на роботу секретаркою в туристичному бюро та співробітницею Інституту хімічних наук Ґмеліна.
У серпні 1944 року одружилася з Ґердом Гіндером — давнім знайомим родини Скоропадських, громадянином Швейцарії, який служив у німецькій армії. У шлюбі отримала швейцарське громадянство. 10 квітня 1945 року чоловік помер у військовому шпиталі.
У повоєнний час Олена Скоропадська мешкала у Швейцарії. Деякий час працювала секретаркою на фабриці, де виробляли парфуми. Там познайомилася з Людвіґом Оттом, з яким одружилася 20 березня 1948 року. Після одруження обоє взяли подвійне прізвище Отт-Скоропадські. Народила доньок-близнючок — Олександру та Ірен, які живуть у Швейцарії неподалік Цюриха.[1]
Померла в Швейцарії у 95-річному віці.
Діяльність
ред.Брала активну участь у діяльності Гетьманського руху в еміграції, у 1975 році після смерті своєї сестри Єлизавети Скоропадської-Кужим (особистої секретарки батька) Олена Скоропадська перебрала на себе керівництво гетьманським рухом. Співавторка спогадів про останні дні гетьмана Скоропадського «Спомини».
Авторка книги спогадів «Остання з роду Скоропадських», де підкреслювала, що їхня родина належала до тих, «які високо шанували своє історичне коріння і український спосіб життя». Скоропадська зафіксувала побут і діяльність членів сім'ї в еміграції, описала історію найвідоміших представників української та російської аристократії, споріднених з родом Скоропадських. Серед них Кочубеї, Миклашевські, Милорадовичі, Тарновські, Дурново, Олсуф'єви, Білосельські-Білозерські[2].
Вперше відвідала Україну в жовтні 1991 року, після проголошення незалежності, на запрошення Академії наук прибувши з чоловіком у Київ. Після цього регулярно (майже кожні два роки) приїздила в Україну. Часто розповідала про Київ. Зустрічалася з багатьма українськими істориками, політичними діячами, молодими науковцями, громадськими й культурними діячами, всіма, кого цікавили доля гетьмана, звичаї та життя його родини.
Брала участь у наукових конференціях, допомагала експонатами Музеєві гетьманства, куди, зокрема, передала копії портретів українських гетьманів роботи Ольги Мордвинової, виконані на батькове замовлення, що зберігалися в садибі Скоропадських у Ванзее. Передала історичні документи та матеріали з родинної колекції, які стали основою постійної виставки «Павло Скоропадський та Українська Держава 1918 року»
Доклала надзвичайних зусиль, щоб в Україні та Німеччині змогли вийти «Спомини» гетьмана Скоропадського, які вперше в повному обсязі побачили світ у 1995 році, перевидані у 2016, 2017 і 2019 роках.
Усі ці зусилля були спрямовані на «очищення» постаті творця Української Держави від суб'єктивістських оцінок, котрими її наділили як російські, так і українські супротивники.
Родове дерево
ред.- Батько — Павло Петрович Скоропадський (1873—1945)
- Мати — Олександра Петрівна Скоропадська (Дурново) (1878—1952)
- Сестра — Марія Павлівна Скоропадська (Монтрезор) (1898–1959)
- Сестра — Єлисавета Павлівна Скоропадська (Кужим) (1899—1975)
- Брат — Петро Павлович Скоропадський (1900—1956)
- Брат — Данило Павлович Скоропадський (1904—1957)
- Брат — Павло Павлович Скоропадський (1915—1918)
- Чоловік — Людвіґ Отт-Скоропадський
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Шевелєва, Мар'яна (5 липня 2019). Олена Скоропадська – остання донька останнього Гетьмана. Український інтерес. Процитовано 7 грудня 2020.
- ↑ Отт-Скоропадська О. Остання з роду Скоропадських./Пер. з нім. Галини Сварник. — Львів: Літопис, 2004. — 472 с.
Посилання
ред.- Світлій пам'яті Олени Павлівни Скоропадської. Автори Тетяна Осташко, Юрій Терещенко — http://tyzhden.ua/Society/116346 [Архівовано 10 грудня 2014 у Wayback Machine.]
- Остання з Гетьманського Роду — Олена Отт-Скоропадська. Автор Павло Гай-Нижник — http://www.hai-nyzhnyk.in.ua/doc/173doc.php [Архівовано 14 лютого 2016 у Wayback Machine.]
- Олена Отт-Скоропадська — Спогади мого дитинства — http://www.e-reading.link/chapter.php/1002630/16/Skoropadskiy_Pavel_-_Spogadi_1917_-_1918.html
- Донька Скоропадського заперечує існування онука Гетьмана! — http://h.ua/story/157360/ [Архівовано 3 вересня 2014 у Wayback Machine.]
- У Швейцарії померла донька останнього гетьмана України Павла Скоропадського — http://7days-ua.com/news/157829/ [Архівовано 6 серпня 2014 у Wayback Machine.]
- Morreu Olena Ott-Skoropadska. Jest nas Wielu — http://ucrania-mozambique.blogspot.com/2014/08/morreu-olena-ott-skoropadska.html [Архівовано 7 березня 2017 у Wayback Machine.]
Джерела
ред.- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Павло Скоропадський: Спогади (кінець 1917 — грудень 1918) — К.: Київ — Філадельфія, 1995. — 493 с. ISBN 5-7702-0845-7
- Остання з роду Скоропадських: Спогади (2013) — Л.: Літопис 2013. — 556 с. ISBN 978-966-8853-33-3
- Т. П. Ралдугіна Штрихи до портрета спадкоємця останнього гетьмана України Данила Скоропадського (1904—1957 рр.) — Український історичний журнал. 2004. № 6 ISSN 0130-5247.
- Гай-Нижник П. Гетьманич Данило Скоропадський (1904—1957). До історії встановлення старшинства в Гетьманському Роді та спадкоємства в українському монархічному рухові // Київська старовина. — 2002. — № 4. — С.110-125.[1]
- Олександр Реєнт: Павло Скоропадський. — К.: Видавничий дім «Альтернативи», 2003. — 304 с. ISBN 966-7217-82-5
- Дорошенко Д. Історія України 1917—1923 рр. В 2-х т. — К.: Темпора, 2002. ISBN 966-95991-5-6
- Д. І. Донцов. Рік 1918, Київ: Документально-художнє видання / Упоряд.: К. Ю. Галушко. — К.: Темпора, 2002. — 208 с. ISBN 966-95991-3-X
- Гетьманський альманах / Відп. ред. Ю. І. Терещенко. — Ч.1. — К.:ВЦ КНЛУ, 2002. — 124 с. ISBN 966-638-122-2
- Гетьманський альманах / Відп. ред. Ю. І. Терещенко. — Ч.2. — К.:ВЦ КНЛУ, 2003. — 188 с. ISBN 966-638-119-2
- Останній гетьман. Частина І [Архівовано 9 червня 2017 у Wayback Machine.]
- Останній гетьман. Частина ІІ [Архівовано 6 березня 2017 у Wayback Machine.]
- Останній гетьман. Частина ІІІ [Архівовано 2 червня 2017 у Wayback Machine.]
- Марта Онуфрів. Історичні паралелі: правда чи кривда?
- Роман Сирота. З історії одного судового процесу або гетьманська справа у міжвоєнній Великій Британії
- Нариси діяльності гетьманців у рядах руху опору Другої світової на теренах України[недоступне посилання з травня 2019]
- Гай-Нижник П. Позиція гетьманського руху після Другої світової війни щодо становища церкви в майбутній Українській Державі[недоступне посилання з травня 2019]