Відкрити головне меню

Склоро́бство[1] (виробництво скла, склярство, скловаріння[2][3], заст. гу́тництво[4]) — одна з найдавніших технологій в матеріальній культурі, але порівняно молода галузь промисловості. Основна сировина при отриманні найбільш вживаних видів скла — кремнезем. Варіння скла в даний час проводиться за кількома методами, але спільними для них є досить суворі технологічні параметри, основними з яких є умови високої чистоти виробництва і керований високотемпературний режим, який вимагає наявності відповідного обладнання та інструментарію. Продукти виробництва завжди мали і будуть знаходити застосування у всіх областях діяльності людини.

ТехнологіяРедагувати

 
Ванна скловарна піч. Середина XX століття.
 
Горшкова скловарна піч. Середина XX століття.

Процес отримання скла заснований на використанні різних видів вихідної сировини, що і зумовлює властивості його продуктів. Відповідно і потреба отримання заданих властивостей змушує пред'являти певні вимоги до компонентів. Як вже було зазначено, головним, найдоступнішим і дешевим, а тому і найбільш вживаним в практиці cкловаріння, є кремензем; однак будь-яка модифікація вимагає використання додаткових реактивів, що і визначає кінцеву вартість виробу.

ІсторіяРедагувати

Спочатку вважалося, що перша послідовна методика отримання скла була розроблена і практикувалася в Єгипті, проте ряд археологічних досліджень XX століття поставили під сумнів цей пріоритет.

В УкраїніРедагувати

Виготовлення виробів із скла було колись відоме в Україні як гутництво. Точний час його виникнення не встановлено, але в скіфських похованнях уже знаходять намиста зі скла із вкраплюванням різнокольорових барвників. У «Слові о полку Ігоревім» згадується виріб із скла — стекляниця.

На Буковині між селами Комарів та Дністрівка Кельменецького району Чернівецької області археологами виявлено залишки гутні пізньоримських часів (ІІІ-IV ст. н.е.). Вчені кажуть, що це єдина відома давньоримська склоробня на території України. Це - найбільш давня відома гутня на території нашої держави.[5]

Назва ремесла походить від слова «гута» (через пол. huta від давн.в-нім. hutte, hutta — «хата», «халупа», «скляний чи металургійний завод»)[6], яким колись у багатьох країнах Європи називали конусоподібну будівлю зі скловарною піччю.

Гутне скло отримували шляхом сплавлювання при високій температурі у великих глиняних горщиках (тиглях) піску, вапняку і поташу. Вироби з гутного скла майстер-склодув створював безпосередньо біля скловарної печі шляхом вільного видування або за допомогою форм. Кожний виріб відзначався індивідуальністю і неповторністю. Гутне скло відрізнялося кольором, прозорістю, полиском і чарівною здатністю передавати заломлення, гру світла.
На західноукраїнських землях у XVI ст. були відомі гути в околицях Старого Галича, Белза і Потелича, а на початку XVII ст. — у Підгірцях на Львівщині. У середині XVII ст. існувало близько 20 гут на території Київщини, Полтавщини, Чернігівщини і три гути — на Закарпатті. У XVIII ст. на Чернігівщині працювало понад 120 скловарних майстерень. Спочатку це були невеликі мануфактури з кільканадцятьма робітниками, які поступово розширювали свою діяльність. Українські майстри гутництва збагатили світову спадщину художньої культури унікальною типологічною групою скляних виробів — фігурним посудом для зберігання рідини (XVIII—XIX ст.). Скляні ємкості зовнішніми обрисами нагадували ведмедів, баранів, коней, качок тощо. Пластичні форми тварин мали узагальнюючий і гротесковий характер. Його витоки, мабуть, сягали ранньослов'янських культів тварин і птахів, котрі, за віруваннями, забезпечували людям добробут, захищали житло від нещастя. У першій половині XIX ст. склоробні художні промисли в Україні поступово занепали. Припинили діяльність дрібні осередки склярства. Великі гути змушені були переходити на виробництво звичайного одноманітного посуду. Поліхромні розписи замінювалися монохромними. Їх виконували переважно білою фарбою. У другій половині століття скляна промисловість остаточно витіснила ручне склоробство.

У першій половині XX ст. скляний посуд та інші вироби виготовляли в Україні на спеціальних заводах. Відродження національних традицій гутництва почалося лише у повоєнний період. Так, у 40—60-х роках у Львові працювали видатні майстри гутництва Петро Маркович Семененко, Мечислав Павловський і Йосип Гуляпський. Вони першими почали відновлювати форми давнього українського гутного посуду, започаткувавши, таким чином, у сучасному склоробстві фольклорний напрям.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Склоробство // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Склярство // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Скловаріння // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  4. Гутництво // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. На Буковині виявили першу в Україні кам’яну споруду часів Римської імперії
  6. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — 632 с.

ДжерелаРедагувати

  • Українське народознавство: Навч. посіб. / За ред. С. П. Павлюка; Передм. М. Г. Жулинського. — 3-тє вид. (випр.) — К.: Знання, 2006. — 568 с.
  • Ярещенко, А. П. Під чаром рідної землі: посібник із українознавства / А. П. Ярещенко. — Х. : Прапор, 2007. — 339 с.
  • Старовинні ремесла та промисли України. Вип. III / Управління в справах молоді, культури, сім'ї та спорту адміністрації Заводського району ; упор. Н. М. Когутенко та ін.. — Миколаїв, 2009. — 20 с.
  • Володимир ЦИГИЛИК «ДО ПИТАННЯ ЗАРОДЖЕННЯ СКЛЯНОГО ВИРОБНИЦТВА НА ПРИКАРПАТТІ». Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. Вип. 10. 2006. С.100-106. — http://www.inst-ukr.lviv.ua/files/10/10Zyhylyk.pdf
  • Качалов Н. Стекло. Издательтво АН СССР. М. 1959.
  • Основи теорії і практики гартування скла: [навч.посіб.] / Жеплинський Т. Б., Дяківський С. І. — Л. : Растр-7, 2011. — 111 с. :рис., табл. — Бібліогр.: с. 107—108. — ISBN 978-966-2004-55-7
  • Термічне оброблення і напруження у склі: підруч.для студ. вищ. навч. закл. / С. І. Дяківський [та ін.] ; ред. Й. М. Ящишин ;Національний ун-т «Львівська політехніка». — Л. : Видавництво Львівської політехніки, 2003. — 196 с.: рис. — Бібліогр.: с.169-170. — ISBN 966-553-287-1
  • Технологія скла: у 3 ч. : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Ін-т інновац. технологій і змісту освіти М-ва освіти і науки України. — Л. : [б. в.], 2008—2011.
Ч. 1 : Фізика і хімія скла / Й. М. Ящишин. — Л. : Національний ун-т «Львівська політехніка», 2001. — 186 с.: рис. — Бібліогр.: с.176-178. — ISBN 966-553-207-3
Ч. 2 : Основи технології скляної маси / Й. М. Ящишин, Т. Б. Жеплинський, С. І. Дяківський; Нац. ун-т «Львів. політехніка». — Л. : Вид-во «Бескид Біт», 2004. — 249 c. — Бібліогр.: с. 245—247. — ISBN 966-8450-08-6
Ч. 3 : Технологія скляних виробів / Ящишин Й. М., Вахула Я. І., Жеплинський, Т. Б., Козій О. І. ; за ред. Ящишина Й. М. — [Б. м.]: Растр-7, 2011. — 415 с. : рис., табл. — Бібліогр.: с. 404—407. — 1000 пр. — ISBN 978-966-2004-47-2