Елляй

Елляй
Псевдонім	Эллэй
Народився	29 листопада 1904; Амгінський наслігd
Помер	14 грудня 1976 (72 роки); Якутськ, РРФСР, СРСР
Поховання	Якутськ
Країна	СРСР
Діяльність	поет
Мова творів	якутська
Жанр	вірш і оповідна поезіяd
Партія	КПРС
Учасник	німецько-радянська війна
Нагороди

Елля́й (справжні прізвище, ім'я та по батькові — Кулачиков Серафим Романович; якут. Эллэй; нар. 29 листопада 1904, Нижньоамгінський насліг — пом. 14 грудня 1976, Якутськ) — якутський радянський поет і перекладач; член Спілки письменників СРСР з 1938 року.

Біографія ред.

Народився 29 листопада 1904(19041129) року в Нижньоамгінському наслізі (тепер Таттинський улус, Республіка Саха, РФ). Протягом 1920—1921 років працював секретарем волосного і наслежного ревкомів. У 1924 році закінчив Якутський педтехнікум і працював там викладачем. 1928 року закінчив Державний інститут журналістики у Москві.

Після закінчення інституту працював в редакціях газет «Хотугу иччат», «Автономна Якутія», «Киим», «Соціалістична Якутія», журналів «Чолбон», «Киhил иллик», «Хотугу сулус» і «Полярна зірка». Протягом 1936—1939 років завідував відділом фольклору Інституту мови, літератури та історії. З 1939 по 1942 рік і з 1946 по 1948 рік був головою Правління Спілки письменників Якутії^[1].

У 1942—1944 брав участь у німецько-радянській війні, воював на Старій Руссі, був командиром мінометного відділення^[2]. В 1944 році демобілізований після важкого поранення. Член ВКП(б) з 1946 року.

У 1955 році обраний депутатом Верховної Ради Якутської АРСР 4-го скликання. Обирався членом Якутського обкому КПРС, делегатом Всесоюзних і Всеросійських з'їздів письменників, членом Правління Спілки письменників СРСР^[1].

Помер в Якутську 14 грудня 1976 року. Похований в Якутську на Маганській горі^[1].

Творчість ред.

Дебютував у 1924 році як перекладач російських революційних пісень. Автор збірок лірики:

«Кыһыл хоһоон» («Червоні пісні», 1925);
«Күɵгэйэр күннэрбэр» («В дні квітучої молодості», 1929);
«Саҥа ырыалар» («Нові пісні», 1932);
«Дьоллоох олох» («Щасливе життя», 1938);
«Айан уоттара» («Дорожні вогні», 1941);
«Күн сирин кɵмүскэлигэр» («На захист сонячної країни», 1943);
«Үɵрүү» («Радість», 1946);
«Кыайыы ырыалара» («Пісні перемоги», 1950; у збірці присвятив поему «Прометей» Миколі Чернишевському);
«Хоhооннор, поэмалар» («Вірші і поеми», 1954; у поемі «Норуот доҕоро» /«Друг народу» змалював образ Павла Грабовського, який відбував заслання в Якутії);
«Айар үлэҕэ айхал» («Слава творчій праці», 1959);
«Киhи — киhиэхэ» («Людина — людині», 1962; у збірці розмістив вірш «Тарас Шевченко»);
«Талыллыбыт айымньылар» («Вибране», у 2-х томах, 1964—1965);
«Умуллубат уот» («Непогасний вогонь», 1969);
«Догор сурэҕэ» («Серце друга», 1973).

Автор поеми «Щастя якута» (1947). Разом із Г. Тарським написав есе «Марко Вовчок туhунан» («Про Марка Вовчка», 1969).

За мотивами народної творчості створив поему-казку для дітей «Чурум-Чурумчуку» (1939, російський переклад 1946). Для дітей написав також поеми «Туйара» (1960) і «Відважні серця» («Хорсун сүрехтер», 1967).

Переклав низку творів Олександра Пушкіна («Мідний вершник»), Володимира Маяковського («Володимир Ілліч Ленін»), Миколи Тихонова та інших. Також переклав баладу «Тополя» і поему «Сова» Тараса Шевченка, вірші «Наймит», «Веснянка», «Гімн. Замість пролога» Івана Франка, окремі твори Павла Грабовського і Лесі Українки.