Селемджа

|оригінальна_назва=

Селемджа
Річки Селемджа на мапі басейну Заї
52°26′25.440000099988″ пн. ш. 134°36′10.440000100019″ сх. д.
Витік	на стику хребетів Ям-Алінь та Езоп
• координати	52°26′25.5″ пн. ш. 134°36′10.6″ сх. д.
• висота, м	1525 м
Гирло	Зея (с. Новокиївський Увал)
• координати	51°43′59.3″ пн. ш. 128°51′56.1″ сх. д.
• висота, м	180 м
Похил, м/км	2,08 м/км
Басейн	Зея → Амур → Охотське море
Країни:	Росія Амурська область
Регіон	Амурська область
Довжина	647 км
Площа басейну:	68 600 км²
Середньорічний стік	707-715 м³/с (в гирлі) max: 10 300 м³/с
Притоки:	Нора, Semertakd, Unerikand, Al'dikond, Orlovkad, Selitkand, Ulmad і Byssa Riverd
Медіафайли у Вікісховищі

Селемджа (евенк. Селемде, Селенгде) — річка на Далекому Сході, протікає по території Амурської області Росії. Ліва притока Зеї. Належить до водного басейну Охотського моря.

Географія

Річка Селемджа бере свій початок на стику гірських хребетів Ям-Алінь та Езоп на висоті 1525 метрів. У верхів'ї тече у північно-західному напрямку, в середній течії і пониззі — в південно-західному, протікаючи через зони тайги і хвойно-широколистних лісів і поблизу села Новокиївський Увал впадає у річку Зею. Довжина — 647 км, площа басейну — 68,6 тис. км². У верхів'ях, до селища Екімчан, має характер типово гірської річка; нижче (до села Селімджинськ) — напівгірська; в пониззі, протікаючи по північній околиці Зейсько-Буреїнської рівнини, набуває рівнинного характеру. Судноплавна від села Норськ до гирла, на ділянці протяжністю 146 км. У високу воду можливе проходження суден до селища Екімчана (405 км від гирла). Навігаційний період — 154 дні. Поблизу селища Февральськ річку перетинає Байкало-Амурська магістраль. У верхній течії — родовища золота.

Назва

Російська форма назви утворена від евенкійського слова: селемде, селенгде, селеме — «залізо», «залізна річка», «залізиста», «небезпечна селями», де селе — «залізо», -нгде — словотворчий суфікс. Походження назви підтверджується наявністю в долині Селемджи проявів залізної руди. У евенків прийнято давати назви металам по річках, в долинах яких вони їх знаходили.

Гідрологія

Живлення річки переважно дощове. Середня річна витрата води у гирлі — 707-715 м³/с, найбільша (липень) — 10 300 м³/с, найменша (березень) — 5 м³/с, часті повені у літній період. Швидкість течії на плесах — 1,4-1,6 м/с, на перекатах — до 3 м/с, у верхівї середня швидкість — 2-2,2 м/с. Ширина русла від 100 до 600 метрів, ухил у верхів'ях становить 4,5-5 м/км, середній — 2,08 м/км. Замерзає на початку листопада, скресає в кінці квітня-початку травня, товщина льоду від 120 до 165 см. Середня температура води становить 18 °C (липень, у пониззі). У басейні річки розташовано близько 4500 озер загальною площею більше 270 км².

Притоки

Річка приймає близько сотні приток. Найбільші із них (від витоку до гирла):

• ліві: Биса (довжина — 235 км, сточище — 6 370 км², відстань від гирла Селемджи — 206 км) Альдикон (183 км, 2 780 км², 132 км), Ульма (346 км, 5 550 км², 48 км).
• праві: Селіткан (180 км, 2 970 км², 482 км), Нора (305 км, 16 700 км², 148 км), Орловка (Мамин) (208 км, 11 300 км², 78 км).

Населенні пункти

На річці розташовані невеликі селище та села. Найбільші із них (від витоку до гирла): Екімчан, Коболдо, Стойба, Селемджинськ, Февральське, Биса, Норськ, Новоросійка, Углове, Богословка, Козловка, Таксіно.

Посилання

• Государственный водный реестр РФ: Селемджа. Архів оригіналу за 5 лютого 2012. Процитовано 4 квітня 2013. (рос.)
• Річка Селемджа // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
• А. А. Соколов (1952 р.). Гидрография СССР. // Глава 24. Дальний Восток (рос.) . Л.: «Гидрометеоиздат». Архів оригіналу за 30 червня 2013.