Зея (річка)

річка в Росії

Зея (евенк. джєе — «лезо», маньчж.: Jingkiri bira) — одна з найбільших річок басейну Амуру, є його лівою притокою. Річка цілком протікає по Амурській області (Росія) і впадає в Амур в районі Благовещенська. Зея бере початок на хребті Токійського Становика на південних схилах системи Станового хребта. Її довжина становить 1 242 км, площа басейну 233 тис. км², середньорічна витрата води біля м. Благовєщенськ становить 2 500 м³/с.

Зея
Zeya River and Island.jpg
Острів на річці Зея
Zeyarivermap.png
Зея на мапі сточища Амуру
55°44′10″ пн. ш. 130°34′20″ сх. д. / 55.73611111113877570° пн. ш. 130.57222222224777397° сх. д. / 55.73611111113877570; 130.57222222224777397
Витік Токійський Становик
• координати 55°44′10″ пн. ш. 130°34′20″ сх. д. / 55.73611111113877570° пн. ш. 130.57222222224777397° сх. д. / 55.73611111113877570; 130.57222222224777397
Гирло Амур
• координати 50°14′31″ пн. ш. 127°35′52″ сх. д. / 50.24194444447177688° пн. ш. 127.59777777780777797° сх. д. / 50.24194444447177688; 127.59777777780777797
Басейн басейн Амуруd
Країни: Росія Росія
Регіон Амурська область
Довжина 1 242 км
Площа басейну: 233 000 км²
Середньорічний стік 2 500 м³/с (в гирлі)
Притоки: Селемджа, Tom Riverd, Argid, Depd, Urkand, Gilyuyd, Urkand, Bryantad, Ivanovkad, Kupuri riverd, Tokd, Tygdad, Bolshaya Pyora Riverd і Burkhanovkad
Ідентифікатори і посилання
код ДВР Росії 20030400112118100022394
GeoNames 2012592
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Основні відомостіРедагувати

У верхній течії, від витоку до гирла Селемджі, має переважно гірський характер; тут ширина її долини обмежена високими гірськими схилами. У місці перетину хребта Тукурінгіра річка тече в глибокій скелястій ущелині. У нижній течії (нижче гирла Селемджі) Зея виходить на рівнину, де її долина розширюється, а русло розчленовується на численні рукави.

Річка судноплавна на ділянці від гирла до міста Зеї. До будівництва Зейської ГЕС у високу воду невеликі катери могли підніматися і вище, до с. Бомнак. Утрудненням для судноплавства була наявність великої кількості мілководних перекатів в руслі річки. На 2009 р., суднопропускними спорудами гребля гідроелектростанції не обладнана, судноплавство можливе у верхньому і нижньому б'єфі.

До будівництва Зейської ГЕС на річці під час літніх паводків відбувалися катастрофічні повені. На річці проектується каскад Нижньозейських ГЕС. На Зеї розташовані міста Зея, Свободний, Благовещенськ.

ГідрологіяРедагувати

Живлення переважно дощове, частка якого від загального річного стоку становить 50-70%. На снігове доводиться 10-20%, на підземне — 10-30%. Зея відрізняється високою водністю: середня річна витрата води в нижній течії поблизу міста Благовєщенськ дорівнює 2 500 м³/с, що відповідає модулю стоку 8,2 л/сек×км². Найбільша глибина в межень — 64 м (Близько ЗГЕС, найбільша ширина — 4 км. Ухил русла — в межах 0,1-0,4 ‰, у верхів'ях — більше 15 ‰. Швидкість течії в верхів'ях — 4-6 м/с, у пониззі — до 1,2 м/с. Водний режим її в порівнянні з іншими річками Далекого Сходу характеризується більш чітко вираженою весняною повінню, яка триває в середньому 20-30 днів, і високими літніми дощовими паводками, що обумовлюють іноді сильні повені. Повінь 1928 року, що спричинила за собою катастрофічні наслідки, в основному було викликано потужним паводком на Зеї. У зимовий період Зея, сточище якої розташовано у зоні вічної мерзлоти, виключно маловодна. У місті Зея, наприклад, під час паводків витрата води досягає 14 200 м³/с і вище, а взимку падає до 1,5 м³/с. До будівництва Зейської ГЕС багаторічна амплітуда коливання рівня води досягала 9-10 м. До водозбору річки належить більш 19800 озер загальною площею 1021 км².

Показники середньомісячної витрати води річки: Зея
за 47 років спостереження період 19361983 на станції: селище Бомнак (за 920 км від гирла), м³/с:
Джерело: Zeya at Bomnak. UNESCO: Water resources. Архів оригіналу за 24 березня 2016. Процитовано 12 квітня 2016.  (англ.)

ПритокиРедагувати

У надзвичайно розгалужену систему приток річки входить близько 30 тис. водотоків, серед яких 43 — довші 100 км. Найбільша притока, Селемджа, середня річна витрата води якої у гирлі, перевищує 700 м³/сек. Найголовніші притоки Зеї (від витоку до гирла):[1]

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Государственный водный реестр РФ: Зея. Архів оригіналу за 8 січня 2014. Процитовано 3 квітня 2013.  (рос.)

ПосиланняРедагувати