Відкрити головне меню

Евенки (самоназва евенкил), стара назва — тунгуси, сибірський малочисельний корінний народ, мова якого належать до тунгусо-маньчжурських мов. Населяють велику, але рідкозаселену територію в Росії, Китаї і Монголії від Єнісею на Заході до Охотського моря на Сході, від Північного Льодовитого океану на Півночі до Маньчжурії на Півдні.

Евенки
Родина шамана. Початок XX ст.Evenks2.jpg
Кількість 76 тисяч
Ареал Китай: 38 701 (2000)
Росія: 35 527 (2002)
Монголія: 1 000-3 000 (1995)[1]
Близькі до: Евени, Негідальці, Маньчжури
Мова Евенкійська мова, Хамниганська мова
Релігія Шаманізм, Православ'я, Ламаїзм

Зміст

РозселенняРедагувати

В Росії чисельність за даними Всеросійського перепису населення 2002 року — 35 527 чоловік. Існує тенденція до її зростання, у 1989 році їх було 29,901 тисяч.

Чисельність евенків у Росії:

 

ІсторіяРедагувати

Евенки в Російській та Китайській імперіяхРедагувати

  • У 1630-их князь Бомбогор очолює приамурських (південних) евенків та даурів у війні проти маньчжурів, які захопили Китай. Зрештою південні евенки були розбиті у 1640 році та підпорядковані Китаю.
  • У 1667 році приамурський евенкійський князь Гантімур з власної ініціативи переходить з китайського підданства у московське разом із своїм племенем та засновує російський рід Гантімурови.
  • У 1761 році Росією був заснований Тунгуський козацький полк у Забайкаллі.
  • 1740–1793 Хайланьча — евенк очолює китайську армію династії Цін.

Радянський періодРедагувати

У складі РФРедагувати

  • У 1991 році Евенкійський автономний округ став суб'єктом Російської Федерації, водночас підпорядковуючись Красноярському краю. У 1992 році, під час періоду підвищення статусу автономій РФ, у документах Верховної Ради РФ округ згадується як «Евенкійська автономна область»[3].
  • У 2005 році в рамках кампанії з ліквідації національних округів Евенкійський автономний округ був перетворений на Евенкійський район Красноярського краю, втративши статус суб'єкту федерації. Після пониження статусу округу в Росії залишилися евенкійські національні автономії тільки районного рівня. Окрім Евенкійського району Красноярського краю, евенкійські райони є в Якутії (Анабарський улус, Жиганський улус, Оленьоцький улус) та Бурятії (Баунтовський евенкійський район).
  • У 2009 році «Союз евенкійців» звернувся з проханням про відновлення автономії[4]. Громадські організації та активісти засвідчують погіршення соціального становища в районі після пониження його статусу[5][6][7]. Евенки стикаються з екологічними та земельними проблемами через розробку корисних копалин[8][9].

Етнічні групиРедагувати

  • Власне евенки — живуть в основному Росії, невелика група — в Китаї.
  • Хамнігани — нащадки евенків, що перейняли монгольську або бурятську мову та буддійську релігію. Вважаються етнічною групою бурят.
  • Орочони — живуть тільки в Китаї.
  • Солони — живуть тільки в Китаї.

За мовою найближчими до евенків народами є евени та негідальці.

МоваРедагувати

Докладніше: Евенкійська мова

Говорять евенкійською мовою тунгусо-маньчжурської мовної групи, алтайської родини мов. Незважаючи на розселення на гігантській території, наріччя евенкійської мови взаємно зрозумілі. Поширена російсько-евенкійська двомовність, останнім часом — російська одномовність, у Якутії — тримовність та якутсько-евенкійська двомовність.

Евенкська писемність вперше була створена в 1929 році на латинській графічній основі, з 1937 — на основі російської абетки. До 1958 року в абетку вносились зміни.

Евенки на фотоРедагувати

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати