Васи́ль Теофанович Седля́р (*12 квітня 1899, Христівка  — †13 липня 1937, Київ, тюрма НКВС СРСР) — український художник, митець-монументаліст, графік, художній критик, педагог, належав до творчої групи «бойчукістів».

Седляр Василь Теофанович
Седляр В.jpg
Народження 12 квітня 1899(1899-04-12)
Полтавська губернія, Російська імперія
Смерть 13 липня 1937(1937-07-13) (38 років)
  Київ, СРСР
Національність українець
Громадянство Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність художник

Жертва сталінського терору.

ЖиттєписРедагувати

 
Оксана Павленко «Портрет Седляра» (1927 р.)

Народився на хуторі Христівка Зіньківського повіту, Полтавської губернії в родині селянина, українець.

Отримав чотирикласну освіту.

Навчався у Києві, в Художній школі (19151919). Від лютого 1919 року в майстерні монументального мистецтва професора Михайла Бойчука в Українській державній академії мистецтв (1919—1923).

Один із засновників та ідеолог-теоретик Асоціації революційного мистецтва України (АРМУ); член художнього об'єднання «Жовтень» (з 1930 р.), викладач і директор (в 1923-30 рр.) Межигірського художньо-керамічного технікуму (19231928) та Технологічного інституту кераміки і скла в Межигір'ї (19281930), викладач Київського художнього інституту (19301936).

Страчений органами НКВД СРСР 13 липня 1937 року. Реабілітований більшовицьким режимом 1 лютого 1958.

ТворчістьРедагувати

Седляр працював у ділянках монументального і станкового малярства, станкової ти книжкової графіки, декоративно-ужиткового мистецтва. Брав участь у стінописах Межигірського Художнього Керамічного Технікуму (1924), Червонозаводського театру в місті Харків (19331935) та ін. Всі ці розписи знищені. Збереглися картини Седляра:

  • «У школі лікнепу» (темпера; 1929),
  • «Портрет Оксани Павленко» (1926—1927),
  • «На току»,
  • «Розстріл» (пошкоджено, 1927), ескізи тощо.

Особливістю портретів Седляра є орієнтація на фресковий монументальний розпис з узагальненістю форм і площинністю. Графіка Седляра тушшю схожа на керамічні розписи (ілюстрації до «Кобзаря» Т. Шевченка разом з В. Вайсблатом (Ол. Гер) 1931і 1933). Седляр працював й у мист. кераміці: фаянс, майоліка (19241929), виготовляв картони для тематичних килимів (1936). Також зробив ілюстрації до книжок В. Маяковського, Г. Шкурупія, І. Франка, А. Головка та інш. Седляр автор статей на мистецькі теми у журналах «Нове Мистецтво», «Критика», «Авангард», вид. АХРР і АРМУ у 19261930.

Монографія Євгена Холостенко «Василь Седляр» не вийшла з друку.

Седляр в сучасній УкраїніРедагувати

У 2009 році київські видавництва «Дух і Літера» та «Оранта» випустили нове видання «Кобзаря» Т. Шевченка зі всіма (в тому числі, з 18 кольоровими) ілюстраціями Василя Седляра (ініціатор перевидання та післямова — Артур Рудзицький, редактор — Степан Захаркін, коментарі — Євген Нахлік). 2012 року книга була перевидана у чорно-білому варіанті.

Перша персональна виставка творів Василя Седляра була проведена 11-20 вересня 2009 року у Національному музеї образотворчого мистецтва України.

У 2019 році за ініціативою А. Рудзицького ДППЗ «Укрпошта» видала ювілейний конверт «Василь Седляр».

У 2019 році видана монографія А.Рудзицького «Ілюстратор „Кобзаря“ Василь Седляр та його доба» (Київ, Мистецтво)

Галерея творівРедагувати

Див. такожРедагувати

ПосиланняРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ЛітератураРедагувати

Див. такожРедагувати