Сатанізм

прославлення Бога методом від протилежного

Сатанізм  — ряд світоглядів і вірувань, в яких образ Сатани трактується як позитивний символ могутності й свободи. У наш час існує кілька різновидів сатанізму, найпоширенішим у XXI столітті є Сатанізм Ла-Вея, поміркована форма, яка розглядає Сатану просто як символ.

Перевернутий пентакль.

Визначення сатанізму варіюють від «ідеології поклоніння злу»[1] до «інвольтації до егрегору Сатани»[2] та «сплаву ідей та образів, що уособлюють розвиток, різноманіття, велич, силу, могутність, творчість, індивідуалізм, зухвалість, гордість, знання — всього того, що сприяє Життю та його розвитку»[3].

Цей напрям не можна вважати винятково модерновим явищем, оскільки в нього досить тривала історія. Сатанізм як культ зародився у Стародавньому Іраку[джерело не вказане 1961 день], а в Європі особливе поширення набув у середні віки. Під сучасним сатанізмом слід розуміти різновид напіврелігійного руху, заснованого Алістером Кроулі на рубежі XIX — XX століть і реанімованого в 60-ті роки в Америці.

За світоглядною суттю, типом об'єднання, формами діяльності сатаністські громади дуже різноманітні. Найвідоміша сатаністська група — родина Чарльза Менсона, найорганізованіша — Церква Сатани ЛаВея.

Сатаністи не поклоняються ні Богу, ні Сатані, для сатаністів Сатана — це символ, нічого більше. Сатанізм часто плутають з дияволопоклонництвом, послідовники якого проводять жертвоприношення, ритуали, меси, і тому подібні речі. Сатаністи їх зневажають. Моральна програма сатаністів відзначається крайнім індивідуалізмом, прагматизмом, егоїзмом, що утверджує особистісні пріоритети, перевагу над всіма, культ сили.

Є дві первинних форми сатанізму: теїстичний сатанізм і сатанізм ЛаВея.

Хоча відкрита практика сатанізму почалася з заснування Церкви сатани у Сполучених Штатах у 1966 році, існували історичні прецеденти: група під назвою «Ковен Богоматері Ендорської» була заснована в Огайо Гербертом Артуром Слоуном у 1948 році.[4]

Сатанізм ЛаВея

ред.
Докладніше: Сатанізм ЛаВея
 
Знак Бафомета — офіційний символ Церкви Сатани

Сатанізм ЛаВея, як філософія і заснована на ній релігія, було сформульовано у США в 1960-і роки Антоном Шандором ЛаВеєм, який зібрав навколо себе різних людей і присвятив життя творчості та вивченню особливостей людської поведінки. Витоки його лежать у 1950-х роках, коли ЛаВей заснував спів-товариство, назване ним Орденом Трапезоїда, що об'єднало людей, які досліджували окультизм і практикували сукупність магії (як психодрами) і гедоністичної егоїстичної філософії ЛаВея. Сам ЛаВей визнавав, що на формування його світогляду вплинули твори Фрідріха Ніцше, Рагнара Рудобородого, Ніколо Макіавеллі, Айн Ренд, Lewis James R.[5], Джека Лондона, біографії таких відомих особистостей, як Василь Захарофф, граф Каліостро та Григорій Распутін.

Пізніше, нагромадивши достатньо матеріалу і досвіду, Антон ЛаВей прийшов до висновку, що для того щоб домогтися деяких змін у світі, просто ще однієї філософії недостатньо, необхідно офіційне визнання нестандартного світогляду як релігії, названої ним сатанізмом. У 1966 році ЛаВей засновує Церкву Сатани, а три роки потому, в 1969 році, публікує «Сатанинську біблію», у якій описуються основи сатанинського світогляду.

Незабаром сатанізм здобуває офіційний статус і заноситься до реєстру визнаних збройними силами США релігій (у зв'язку із запитом на сатанинський похорон морського офіцера — члена Церкви Сатани), проводяться перші сатанинські водохрещення, весілля і похорон, що викликали інтерес преси. Восени 2004 року Британські збройні сили офіційно реєструють першого сатаніста, тим самим публічно визнаючи статус сатанізму як однієї з практикуючих релігій у світі[6].

У сатанізмі ЛаВея будь-яке поклоніння Сатані різко засуджується. Сатаніст взагалі не має поклонятись нікому, інакше він не може бути сатаністом.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Сатанизм Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
  2. [1]
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 2 червня 2010. Процитовано 6 червня 2010.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. Льюис Джеймс Р., 2002 та Энциклопедия культов, сект и новых религий. Книги Прометея. С. 553.
  5. «Who Serves Satan? A Demographic and Ideological Profile» // Marburg Journal of Religion'. June 2001.(англ.)
  6. «Navy approves first ever Satanist» // BBC News. — 24 October, 2004.(англ.)

Посилання

ред.