Рундальський палац
Ру́ндальський палац (латис. Rundāles pils) — бароковий палац XVIII століття в Латвії. Розташований неподалік міста Бауска. Споруджений архітектором Франческо Бартоломео Растреллі на замовлення курляндського і семигальського герцога Ернста-Йоганна фон Бірона. Єдина з ранніх споруд архітектора, що збереглася до сьогодні. Використовується як історичний музей. Первісна назва — Ру́ентальский замок (нім. Schloss Ruhenthal).
| Рундальський палац | |
|---|---|
 | |
| 56°24′48″ пн. ш. 24°01′29″ сх. д. / 56.413301° пн. ш. 24.024835° сх. д. | |
| Тип | історичний музей |
| Статус спадщини | Національний пам'ятник архітектури Латвіїd[1] і Об'єкт попереднього списку Світової спадщини ЮНЕСКО[d] |
| Країна |  Латвія |
| Розташування | м. Бауска, Латвія |
| Стиль | бароко і бароко |
| Архітектор | Франческо Бартоломео Растреллі |
| Засновник | Ернст-Йоганн фон Бірон |
| Засновано | Рундальський палац, 2009 рік |
| Сайт | rundale.net |
  Рундальський палац (Латвія) | |
 | |
 Рундальський палац у Вікісховищі | |
Історія побудови
ред.
Палац побудований на замовлення фаворита російської імператриці Анни Іванівни — канцлера Ернста-Йоганна фон Бірона. Ще з 1733 р. за наказом Бірона були придбані землі між Мітавою і стародавньою фортецею Бауска. У місцині Руєнталь залишився дерев'яний будинок. Поряд була стара діброва, яка мала стати частиною майбутнього парку. Палац вирішили будувати на місті дерев'яного будинку, але з каменю і в розкішному стилі бароко.
Випадково збереглися проєктні кресленики палацу: фасади, поземний план чотирикутної споруди з парадним двором тощо. Вони датовані 1734–1736 рр. (зберігаються в місті Відень, Альбертіна).
Трохи старомодний за розплануванням, палац мав свідчити про могутність володаря і його багатство. Ділянку обмежував рів, через який перекинули міст. Візитерів мала зустрічати проїзна вежа, що лише нагадувала замковий донжон, але розкішна, як дзвіниця барокової церкви. Пізніше її зруйнують і замінять бароковою брамою з кованою решіткою. За брамою йшов парадний двір, що приводив до головного входу, зорієнтованого на південь.
Палац після 1795 р
ред.
Швидкі політичні зміни й арешт герцога Бірона спричинили зупинку в будівництві. Палац залишився недобудованим у другорядних частинах. Але первісне ядро ансамблю реалізувати вдалося. Растреллі добудує деякі частини будівлі лише у 1760-ті роки, після своєї вимушеної відставки й виїзду з Петербурга.
У 1795 р. Російська імперія анексувала цю територію і приєднала до свого складу. Палац був подарований фавориту імператриці Катерини ІІ — В. Зубову. Пізніше став володінням графа Шувалова, у родині якого була до більшовицького перевороту 1917 р.
Реставрація в XX ст.
ред.
Розпочата наприкінці XX століття реставрація палацу триває й досі. За планом, буде відновлений весь комплекс із садом бароко. Відновлені парадні сходи, частина інтер'єрів. Палац почали наповнювати картинами XVIII століття, стародавніми меблями, скульптурами, предметами декоративно-ужиткового мистецтва. Відновлена частина барокового саду за старими планами. Комплекс став музеєм і місцем зустрічей президентів Латвії із закордонними політичними діячами.
Ландшафтний архітектор Растреллі
ред.Універсально обдарована особа, Вартоломей Растреллі проєктував палаци й театри, паркові павільйони, церкви, виступав як інженер і ландшафтний архітектор.
Розплануванням садів він почав займатися ще під час своєї першої роботи в Стрельні на побудові парадної царської резиденції. Пізніше майже кожний його великий проєкт супроводжували плани садів:
- біля Літнього палацу імператриці Єлизавети (не існує)
- в Аненгофі (Німецька слобода в Москві, не існує)
- на місці сучасного Марсового поля в Петербурзі (Променад з каскадом, не існує)
- регулярні частини в парку Царського Села (збережені)
- сади біля Смольного монастиря тощо.
До найкращих зразків саду бароко належить і розпланування саду бароко біля Рундальського палацу. Осьова побудова поєднує шлях до палацу, сам палац, сад бароко й просіку в діброві. Регулярна частина обмежена ровом з водою і прикрашена фонтанами. П'ять променів алей ускладнені двома зустрічними, діагональними алеями, що вели до галявин з парковими павільйонами. Частина їх відновлена при реставрації.
Картинна галерея
ред.
Примітки
ред.- ↑ Latvijas Vēstnesis — Latvijas Vēstnesis, 1993.
Джерела
ред.- Аркин Д. «Растрелли», М, 1954 (рос)
- Денисов Ю. Петров А."Зодчий Растрелли", материалы к изучению творчества, Л, 1963,(рос)
- Панорама искусств, М, «Сов.художник», 1979 (рос)
- Всеобщая история искусств, т 4, М, «Искусство», 1963 (рос)
- Овсянников. Ю. « Франческо Бартоломео Растрелли », Л. «Искусство», 1982, серия «Жизнь в искусстве» (рос)
Посилання
ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Рундальський палац