Рубан Василь Григорович

російський письменник

Васи́ль Григо́рович Ру́бан (нар.25 березня 1742, Білгород — пом.24 вересня 1795 року, Санкт-Петербург) — український і російський видавець, письменник, поет, перекладачлатинської українського походження (родом із Бєлгорода). Перекладав Вергілія і Овідія). Серед робіт — багато описів пам'яток, історичних творів, роботи зі статистики та географії. Видавець першого путівника по Москві: «Опис Імператорського столичного міста Москви».

Василь Григорович Рубан
RusPortraits v4-066 Vasilii Grigor'evich Ruban, 1742-1795.jpeg
Народився 25 березня 1742(1742-03-25)
Білгород
Помер 24 вересня 1795(1795-09-24) (53 роки)
Санкт-Петербург (нині Російська Федерація)
Поховання Большеохтінський цвинтарd
Громадянство Flag of Russia.svg Російська імперія
Діяльність перекладач, видавець,поет, письменник
Alma mater Києво-Могилянська академія (1659—1817)
Мова творів російська

БіографіяРедагувати

Ранні роки (1747—1764)Редагувати

Василь Григорович народився 25 березня 1742 в містечку Білгород (сьогодні - селище Білогородка, Київської обл.)[1] в сім'ї дрібнопомісного українського дворянина.

Навчався у Києво-Могилянській академії, а закінчивши її — у Московській слов'яно-латинської академії, а потім в університетській гімназії, а також в Московському університеті.

Переклад з латини твору «Папірія, римського отрока, дотепні вигадки і мовчання», першу свою опубліковану літературну роботу, видав в 1761 році в журналі «Корисні Розваги».

Служив у колегії закордонних справ, де перекладав з турецької мови, а також перебував у Запоріжжі, де допомагав видавати паспорти росіянам, які їхали до Криму. Протягом 18 років працював секретарем у князя Потьмкіна. З 1777 року одержав чин надвірного радника. З 1778 року одержав посаду директора новоросійських училищ. Через шість років, в 1784 році, Василь Рубан перейшов у військову колегію.

Зрілість (1764—1795)Редагувати

З 1764 року Василь Григорович став працювати в різних журналах, де він писав переклади з французької та німецької мов, а також оригінальні вірші. З 1764 писав у журналі «Добрий намір», з 1770 в журналах: «Парнаський щепетільнік» і «Трутень», а з 1772 в журналі «Живописець».

З 1769 року В. Рубан (за участю С. С. Башилова) теж вирішив відкрити свою власну справу і почав видавати щотижневий журнал з креативною назвою «Ні те, ні се» (рос. «Ни то, ни сьо»). Основна мета даного видання за словами самого автора була в тому, щоб «прислужитися публіці». У журналі майже не було сатири, а теми статей вибиралися волею випадку (без будь-якої спільної підоснови). Журнал перестав виходити після 5 місяців видання.

У 1771 року вийшло друком друге видання журналу. У 1771 році Василь Григорович почав видавати журнал «Працьовитий Мураха» (рос. «Трудолюбивый муравей»), проте він  особливо нічим не виділився. У наступні два роки було видано пару книг. Перша під назвою, «Старина і Новизна» (рос. «Старина и новизна», 17721773) була подобою альманаху в якому були статті з російської історії. Далі були видані книги: «Похід боярина і великого полку воєводи А. С. Шеїна до Азова», «Статут ратних, гарматних і ін. Справ, складений в 1607 і 1621 рр. Онисимом Михайловим» та інші.

Творча спадщинаРедагувати

Автор багатьох панегіриків, похвальних од і різних написів. Був автором і видавцем кількох праць з історії, географії й статистики України й Росії, зокрема «Краткие географические, политические и исторические сведения о Малой России» (1773), «Землеописание Малыя России» (1777) і головна праця (спільно з О. Безбородьком) «Краткая летопись Малыя России с 1506 по 1770 год, с из'явлением образа тамошнего правления» (1777) та ін. У фондах рідкісних книг і стародруків НБУ імені В. І. Вернадського зберігається примірник «Краткой летописи…» з приклеєним на форзаці рукою О. Лазаревського портретом В. Г. Рубана. Фотокопія портрету вперше надрукована на сторінках тижневика «Історія України»[1]

Перекладав з латинської (зокрема з Верґілія) й французької мов. Уперше видав відомий твір Василя Григоровича-Барського «Мандри святими місцями Сходу з 1723 по 1747 рік» (1778).

На думку дослідників, в похвальних гімнах Василя Рубана відсутні щирі почуття, а є тільки риторика. Одним із прикладів можна згадати оду на прищеплення віспи імператриці, де Василь Григорович порівнює Катерину II зі змієм знесеним Мойсеєм на дерево в ім'я порятунку народу.

Василь Григорович Рубан здобув велику популярність своїми похвальними написами у віршах (ряд яких видані під заголовком «Складені та переведені написи перемоги Росіян над турками і інші достопам'ятної». Між тим, і в цих написах не було багато оригінальності — вони в більшості своїй возвеличують дії покровителів Василя Григоровича. Особливо знаменитий «Напис до каменя, призначеному для підніжжя статуї імператора Петра Великого», яка починається віршами: «Колос Родоський! свій упокор прегордий вигляд».

У 1790-х, за особистим проханням вельможного автора, займався літературним редагуванням твору «Журнал генерал-фельдмаршала князя О. О. Прозоровського 1769—1776 рр.» — одне з основних джерел до історії російсько-турецької війни 1768—1774 рр. (див. Записки генерал-фельдмаршала князя Александра Александровича Прозоровского (1756—1776). — Москва, 2003. — с.27)

СтаттіРедагувати

  • «Папірія, римського отрока, дотепні вигадки і мовчання» (рос. «Папирия, римского отрока, остроумные вымыслы и молчание», в журналі «Полезное Увеселение», 1771).

ВіршіРедагувати

  • «Роздуми про надгробки і загальна епітафія» (рос. «Размышление о надгробиях и общая эпитафия»).

ЖурналиРедагувати

  • «Ні те, ні се» (рос. «Ни то, ни се», 1769);
  • «Працьовитий мураха» (рос. «Трудолюбивый муравей», 1771);
  • «Старина й новизна» (рос. «Старина и новизна», 1772—1773).

КнигиРедагувати

Інші твориРедагувати

  • «Напис до каменя, призначеному для підніжжя статуї імператора Петра Великого» (рос. «Надпись к камню, назначенному для подножия статуи императора Петра Великого», СПб., 1770);
  • «Складені та переведені написи перемоги Росіян над турками і на інші достопам'ятності» (рос. «Сочиненные и переведенные надписи победы Россиян над турками и на другие достопамятности», СПб., 1771).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати