Землячка Розалія Самійлівна

	Розалія Самійлівна Землячка
	Розалія Самійлівна Землячка
	відповідальний секретар Кримського обласного комітету РКП (б)
	відповідальний секретар Кримського обласного комітету РКП (б)
20 листопада 1920 — 6 січня 1921
Попередник:	посада відсутня
Спадкоємець:	Ліде Адольф Михайлович
Народження:	20 березня (1 квітня) 1876; Київ
Смерть:	21 січня 1947 (70 років); Москва
Поховання:	Некрополь біля Кремлівської стіни
Національність:	єврейка
Країна:	Російська імперія і СРСР
Освіта:	Фундуклеївська жіноча гімназія, Ліонський університет
Партія:	ВКП(б)
	Медіафайли у Вікісховищі

Роза́лія Самійлівна Земля́чка (справжнє прізвище — Залкінд; партійні псевдоніми — Самойлова, Демон, Осипов; (20 березня (1 квітня) 1876(18760401), Київ — 21 січня 1947, Москва) — професійна революціонерка, радянська партійна і державна діячка. Член ЦК РСДРП у жовтні 1903 — липні 1904 р. Член Центральної контрольної комісії ВКП(б) у травні 1924 — січні 1934 р. Член Комісії Радянського Контролю при РНК СРСР у лютому 1934 — вересні 1940 р. Член ЦК ВКП(б) у березні 1939 — січні 1947 р. Відома як одна з організаторів червоного терору у Криму, унаслідок якого було вбито та закатовано близько 120 тис. осіб.

Життєпис

Народилася 20 березня (1 квітня) 1876 року в м. Києві (за іншими відомостями — в м. Могильові) в багатій єврейській родині купця 1-ї гільдії, батько — Самуїл Маркович Залкінд. Освіту здобула в Фундуклеївській жіночій гімназії (м. Київ) і Ліонському університеті (медичний факультет).

Дореволюційна діяльність

В революційному русі — з 1893 року. З сімнадцятирічного віку долучилася до есерів. З 1896 року працювала в марксистській організації в м. Києві. Від 1896 року — член РСДРП. У 1898 році була заарештована та 2,5 років перебувала в тюрмі. По виходу з ув'язнення, з 1901 року — агент «Искры» в містах Одесі і Катеринославі. З 29 вересня (12 жовтня) 1903 року і до липня 1904 року — в ЦК РСДРП. З 1904 року — член Бюро комітетів більшості. В 1905 році — секретар Московського комітету РСДРП, з 1909 року — Бакинської партійної організації В 1910–1914 — в еміграції. В 1915–1916 роках — член Московського бюро ЦК РСДРП, у 1917 році — секретар Московського комітету РСДРП(б).

Громадянська війна в Росії

У серпні 1918 року відряджена до міста Орші для організації пересування військових частин Червоної армії на Східний фронт. Від вересня 1918 року — комісар Північнодвінської стрілецької бригади Східного фронту. В січні—липні 1919 року — начальник політичного відділу 8-ї армії РСЧА. Як представник політвідділу 8 армії, у квітні 1919 року брала участь у Луганській обороні. В жовтні 1919 — листопаді 1920 року — начальник політичного відділу 13-ї армії. З 1920 року — завідувач політвідділу Північної залізниці.

Після захоплення Кримського півострова військами РСЧА 20 листопада 1920 року призначена секретарем Кримського обкому РКП(б). Вирізнялася особливою жорстокістю, була організатором (спільно з Белою Куном) каральних акцій і масових розстрілів в Криму наприкінці 1920 — початку 1921 року: білогвардійців, представників духовенства, дворянства, інтелігенції та інших, які повірили в обіцяну більшовиками амністію та не евакуювалися разом із армією Врангеля (загалом понад 100 тис. осіб). В січні 1921 року — відкликана з Кримського півострова.

Повоєнні роки

З січня 1921 по 1923 рік — секретар Замоскворецького районного комітету РКП(б) у Москві; у 1923–1924 роках — завідуюча Організаційним відділом Кубано-Чорноморського обласного комітету РКП(б); з 1924 року по травень 1926 року — завідуюча Організаційно-розподільним відділом Північно-Кавказького крайового комітету РКП(б)-ВКП (б); у 1924–1926 роках — член Південно-Східного бюро ЦК РКП(б); з 31 травня 1924 по 26 січня 1934 року — член Центральної Контрольної Комісії РКП(б)-ВКП(б); з травня 1926 по вересень 1927 року — відповідальний секретар Мотовилихинського районного комітету РКП(б) (Пермський округ); з жовтня 1927 по 1933 рік — завідувачка Об'єднаного бюро скарг Народного комісаріату робітничо-селянської інспекції СРСР; з 13 липня 1930 по 4 лютого 1932 року — член Президії Центральної Контрольної Комісії ВКП(б); з липня 1930 по 26 січня 1934 року — член Партійної колегії Центральної Контрольної Комісії ВКП(б); у 1932–1933 роках — член колегії Народного комісаріату шляхів сполучення СРСР; у 1933–1934 роках — член колегії Народного комісаріату робітничо-селянської інспекції СРСР; з 11 лютого 1934 по 6 вересня 1940 року — член Комісії радянського контролю при РНК СРСР; з лютого 1934 по квітень 1937 року — керівник групи транспорту та зв'язку Комісії радянського контролю при РНК СРСР; з квітня 1937 по 7 травня 1939 року — заступник голови Комісії радянського контролю при РНК СРСР; з 28 березня 1940 по 6 вересня 1940 року — член Економічної Ради при РНК СРСР; з 21 березня 1939 по 21 січня 1947 року — член ЦК ВКП(б); з 8 травня 1939 по 6 вересня 1940 року — голова Комісії радянського контролю при РНК СРСР; з 8 травня 1939 по 26 серпня 1943 року — заступник голови РНК СРСР; з 26 серпня 1943 по 21 січня 1947 року — заступник голови Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б).

Обиралась депутатом Верховної Ради СРСР 1-2 скликань. Автор тенденційних «Спогадів про В. І. Леніна».

Померла 21 січня 1947 року в Москві. Урна з прахом в Кремлівській стіні на Червоній площі в Москві.

Нагороди

1921 — орден Червоного Прапора (наказ РВСР № 27);
3 вересня 1931 — орден Леніна (№ 156; за виняткові заслуги в галузі поліпшення та спрощення державного апарату, пристосування його до завдань розгорненого соціалістичного наступу, в області боротьби з бюрократизмом, з безгосподарністю і безвідповідальністю в радянських і господарських організаціях);
1 квітня 1946 — орден Леніна (за багаторічну успішну державну та партійну діяльність, у зв'язку з сімдесятиріччям з дня народження).

Пам'ять

Про життя і діяльність Розалії Землячки письменницею Вірою Морозовою написано документальний твір «Розповіді про землячку».
Лев Овалов присвятив їй біографічну повість «Січневі ночі».
Дем'ян Бєдний Розалії Землячці присвятив свої вірші.
Її іменем були названі, а в деяких населених пунктах колишнього СРСР і досі носять назви вулиць, зокрема в м. Києві до 2005 року носила теперішня вулиця Тетяни Яблонської.

Джерела та література

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Землячка Розалія Самійлівна

С. М. Шпак. Землячка Розалія Самійлівна [Архівовано 9 серпня 2020 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
Бикова Т. Б. Землячка Розалія Самійлівна [Архівовано 7 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. — С. 344—345.
Довідник з історії КПРС [Архівовано 11 липня 2017 у Wayback Machine.] (рос.)
Товарищ Демон. Почему большевичку Землячку боялись даже ее соратники [Архівовано 1 квітня 2015 у Wayback Machine.] // Мария Позднякова. «Аргументы и Факты» № 47 21/11/2012 00:05 (рос.)

↑ Землячка Розалия // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)

[1] Землячка Розалия // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)

[1]