Відкрити головне меню

Родня́нський Олекса́ндр Юхи́мович (нар. 2 липня 1961, Київ, Українська РСР) — український[2][3][4][5][6] та російський[7][8] режисер, продюсер та менеджер єврейського походження. Двоюрідний брат та бізнес-партнер німецького медіамагната-інвестора Бориса Фуксмана.

Роднянський Олександр Юхимович
Александр Роднянский 2016.jpg
Народився 2 липня 1961(1961-07-02)[1] (58 років)
Київ, УРСР
Громадянство Україна Україна
Діяльність кінобізнес, медіабізнес, режисер, продюсер
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки активності 1988 — тепер. час
Нагороди
Заслужений діяч мистецтв України
IMDb nm0734954

Разом з Фуксманом є співзасновником та співвласником української мережі кінотеатрів «Сінема-Сіті» та київського готелю «Hilton Kyiv». Разом з Фуксманом є співзасновником та колишнім власником українського телеканалу 1+1.

Зміст

РодинаРедагувати

Народився в родині кінематографістів (його дід, Зиновій Роднянський був головним редактором Кіностудії документальних фільмів, батько — головним інженером, мати — Лариса Роднянська — директор кіностудії «Контакт» Спілки кінематографістів України)

ОсвітаРедагувати

Кінематографічна діяльністьРедагувати

Український періодРедагувати

У 19831990 працював на студії «Київнаукфільм».

Олександр Роднянський — секретар правління Спілки кінематографістів України.

Заслужений діяч мистецтв України.

Європейські періодиРедагувати

У 1990 році став головним продюсером кінокомпанії «Innova Film» (Німеччина), співпрацюючи, як режисер, також із кіностудією «Контакт» Спілки кіноматографістів України.

1 березня 2010 року стало відомо про купівлю Олександром Роднянським 51 % акцій дистриб'ютора авторських прав кампанії «Кино без границ» и 51 % акцій шведської кампанії Maywin Films AB.[9].

Російський періодРедагувати

З 2002 року Роднянський є членом Європейської кіноакадемії від Росії.[10]

Роднянський є одним з найвпливовіших телепродюсерів Росії. З 2002 по 2008 рік був генеральним директором російського телеканалу СТС, з 2004 по 2008 рік також був головою «СТС Медиа» (телеканали СТС, Домашній тощо). З 2009 по 2011 рік був головою експертної ради російської «Національної медіа групи» (телеканал РЕН ТВ, П'ятий канал тощо). Крім телебачення Роднянський також є одним з найвпливовіших кінопродюсерів Росії, серед найуспішніших стрічок що спродюсував Роднянський — 9 рота (2005), Сталінград (2013), Населений острів (2008), та Дуелянт (2016).[11] Він також є академіком Російської Академії кінематографічних мистецтв «Ніка» та головою опікунської ради Відкритого російського кінофестивалю «Кінотавр».

Нагороджений за фільм «Місія Рауля Валленберга» призом Союзу кінематографістів СНД «Ніка» в номінації «найкращий документальний фільм 1990 року», і за фільм «Прощай, СССР‑2» призом Союзу кінематографістів СНД «Ніка» в номінації «найкращий документальний фільм 1994 року».

У 1991 році фільм «Місія Рауля Валенберга» був нагороджений премією «Фелікс» Європейської кіноакадемії як найкращий європейський документальний фільм. Також серед нагород ‑ приз журі і приз ФІПРЕССІ міжнародного кінофестивалю в Ямагата (Японія, 1995), гран‑прі міжнародного фестивалю в Страсбурзі (Франція, 1995), спеціальний приз журі на міжнародному фестивалі в Ніоне (Швейцарія, 1992).

Світове визнанняРедагувати

Лауреат більше 20 міжнародних кінофестивалів.

Як продюсер Роднянський двічі був номінований на премію «Оскар» — приз Американської кіноакадемії: за фільм режисера Нани Джорджадзе «1001 рецепт закоханого кухаря» в категорії «Найкращий іноземний фільм» в 1996 році і за копродукційний фільм Режиса Варньє «Схід — Захід» у категорії «Найкращий іноземний фільм» 2000 року.

У 2016 року Олександра Роднянського було обрано до членів журі Американської кіноакадемії, що присуджують премію «Оскар»[12]

Телевізійна діяльністьРедагувати

Робота в УкраїніРедагувати

З 1997 року ‑ президент Телевізійної академії України.

 
Головред ТСН О.Ткаченко і генпродюсер 1+1 О.Роднянський дають прес-конференцію, 1997 р. Через 11 років Роднянский продасть 1+1, і Ткаченко займе його місце.

У 1995 році Роднянський заснував в Україні телерадіокомпанію «Студія 1+1»[13] і став її генеральним директором і генеральним продюсером.

Починаючи від серпня 2005 і до весни 2008 — голова ради директорів телеканалу 1+1.

Робота на телебаченні в РосіїРедагувати

У травні 2002 призначений генеральним директором телеканалу СТС (Росія), з лютого 2004 — президент американської медіакомпанії Story First Communications, яка володіє акціями СТС. У 2004 році, залишаючись гендиректором телеканалу СТС, був вибраний президентом холдингу «СТС Медіа». У 2005 році став також генеральним директором телеканалу «Домашній».

Член правління Академії російського телебачення; асоційований член Міжнародної ради національної академії телевізійного мистецтва (США).

Роднянський — лауреат премії в області медіа‑бізнесу «Медіаменеджер Росії-2004».

У 2005 році Роднянський став лауреатом премії «Телегранд‑2004» — за заслуги в розвитку недержавного телебачення в Україні і в Росії; премії «Люди року GQ ‑ 2005» в номінації «Продюсер року»; премії «За видатний внесок у розвиток кіновиробництва» IV національної церемонії вручення призів за досягнення в кінобізнесі; премії Академії російського телебачення «ТЕФІ» — за серіал «Моя прекрасна няня» в номінації «Найкращий продюсер».

У 2006 році Академія Російського телебачення «Ніка» нагородила Роднянського премією в номінації «Найкращий ігровий фільм» за картину «9 рота»; того ж року він став лауреатом премії Академії Російського телебачення «ТЕФІ» в номінації «Найкращий телевізійний продюсер» за проект «Не родися красивою».

24 червня 2008 року стало відомо, що Роднянській залишає пости керівника телеканалу СТС і холдингу «СТС Медіа».

ФільмографіяРедагувати

РежисерРедагувати

  • «Втомлені міста» (1988, співавт. сценарію з В.Трояновським),
  • «Хто з нас Шая?» (1989),
  • «Місія Рауля Валленберга» (1990),
  • «Зустріч із батьком» (1990),
  • «Прощавай, СРСР» (19921994),
  • «Марш живих» (1993),
  • «Подвійний агент» (1994).
  • «Дякувати Богові, ти Прийшов» (2006 телесеріал).

СценаристРедагувати

  • «Повний дім дочок» (2010, телесеріал).
  • «18-14» (2007)

АкторРедагувати

  • «Школа лихослів'я» (2001, телесеріал).

ПродюсерРедагувати

НагородиРедагувати

  • У 2006 році отримав премію Телетріумф у номінації «За особистий внесок у розвиток українського телебачення премія Телетріумф»

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати