Роднянський Олександр Юхимович

Родня́нський Олекса́ндр Юхи́мович (нар. 2 липня 1961, Київ, Українська РСР) — російський[2][3] та український[4][5][6][7][8] режисер, кіно-продюсер, керівник телебачення і бізнесмен єврейського походження. Заснував телекомпанію 1+1, у 2002—2009 роках керував російською СТС Медіа, яку вивів на американську біржу NASDAQ.[9] Двоюрідний брат та бізнес-партнер німецького медіамагната Бориса Фуксмана.

Роднянський Олександр Юхимович
Александр Роднянский (пресс-подход) на VK Fest 5.jpg
На VK Fest у Санкт-Петербурзі, 2016
Народився 2 липня 1961(1961-07-02)[1] (61 рік)
Київ, Українська РСР, СРСР
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність кінопродюсер, кінорежисер, продюсер, телепродюсер, сценарист
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Знання мов російська і українська
Членство 1+1 і СТС Медіа
Роки активності 1988 — тепер. час
Діти Олександр Роднянський[d]
Нагороди
Заслужений діяч мистецтв України
IMDb ID 0734954

Продюсер російських українофобських серіалів та фільмів: «9 рота»[10], «Кадети»[11], «Біла гвардія»[en][12] (заборонені Державним агентством України з питань кіно[13][14]), «Моя прекрасна нянька»[15][16].

Роднянський зняв понад 30 російськомовних фільмів та 20 телесеріалів, серед них «Олена» (2011), «Левіафан» (2014) і «Нелюбов» (2017), режисер Андрій Звягінцев, «Дилда» (2019), режисер Кантемир Балагов, «Мама, я вдома» (2021), режисер Володимир Бітоков та «Розтискаючи кулаки» (2021), режисер Кіра Коваленко.

Фільми Роднянського отримували призи Канського кінофестивалю: Золотий глобус за російський фільм «Левіафан», Гран-прі програми Особливий погляд за «Розтискаючи кулаки» і «Сезар» за «Нелюбов».[17] Роднянський триразово становився людиною року  по версії журналу GQ (продюсер). Він є членом Європейської кіноакадемії та премії Asia Pacific Screen Awards.[18]

Роднянський — член Академії кінематографічного мистецтва і наук, чотири його фільми були номіновані на «Оскар» в категорії «Найкращій іноземний фільм»: «Тисяча та один рецепт закоханого кулінара»[19], «Схід-Захід», «Левіафан» та «Нелюбов».

Після початку повномасштабного вторгнення РФ до України Роднянський засудив війну[20][21][22][23][24]. Російський міністр оборони Сергій Шойгу вимагав виключити проекти Роднянського «з культурної повістки Росії».[25] До лютого 2022 року жив у Росії, з початком повномасштабного вторгнення Роднянський покинув Росію.

Разом з Фуксманом є співзасновником та співвласником української мережі кінотеатрів «Сінема-Сіті» та київського готелю «Hilton Kyiv». Разом з Фуксманом є співзасновником та колишнім власником українського телеканалу 1+1.

Індекс Variety500 неодноразово включав Роднянського до списку 500 впливових бізнес-лідерів.[26]

ЖиттєписРедагувати

Роднянський народився у Києві в єврейській родині Юхима Наумовича Фрідмана і Лариси Зиновіївни Роднянської.[27] Його батько Юхим Фрідман був головним інженером Української студії документальних фільмів. Він помер у 1977 році, коли Олександру було 15 років. Мати Олександра — Лариса Роднянська — була кінокритиком, в роки перебудови створила кіностудію «Контакт» при Спілці Кінематографістів України і спродюсувала більше 200 документальних і кілька ігрових фільмів.[28]

Дідусь Олександра по материнській лінії Зиновій Роднянський був кіносценаристом і головним редактором Української студії документальних фільмів, його двоюрідна сестра по материнській лінії Есфір Шуб була легендарною радянською документалісткою.[29][28]

Двоюрідний брат Олександра по батьківській лінії Борис Фуксман — німецький підприємець, віце-президент Світового єврейського конгресу та президент Єврейської конфедерації України.[30] Разом двоюрідні брати стали співзасновниками телеканалу 1+1 та збудували готель Hilton у Києві.[31][32] Двоюрідна сестра матері Олександра, Ірина Роднянська — видатний російський критик та історик літератури, лауреат Пушкінської та Солженіцинської премій. Двоюрідний брат Лариси Роднянської — Лазар Роднянський був авіаконструктором та лауреатом Ленінської премії за створення бомбардувальника Мясищева М-4.[33][34]

Закінчив факультет кінорежисури Київського університету театру, кіно і телебачення (майстерня режисера Фелікса Соболєва).[34][35] У 1983 році прийшов кінорежисером на кіностудію «Київнаукфільм». Документальні фільми Роднянського були відзначені міжнародними та російськими нагородами. Серед його робіт: «Втомлені міста», «Місія Рауля Валленберга», «Побачення з батьком», «Бувай, СРСР. Фільм I. Особистий», «Бувай, СРСР. Фільм II».

Сім'яРедагувати

 
Роднянський та російський актор і режисер Федор Бондарчук (2016)

Дружина, Валерія Роднянська — Вчений-хімік, журналіст, галеристка, продюсер. Закінчила Київський національний політехнічний університет (спеціальність — хімічна кібернетика), кандидат хімічних наук. Працювала в Академії наук України. Після закінчення Дюссельдорфського університету (Media Studies) працювала журналістом на українському телеканалі 1+1, писала для українських та російських друкованих видань . Продюсує телевізійні програми і документальні фільми для телевізійних каналів та стримінгових-платформ. Автор галереї Shaltai Editions.[34][36][37][38]

Син, Олександр Роднянський-молодший — вчений-економіст, автор численних наукових статей. Закінчив Лондонську школу економіки та докторантуру Пристанського університету. Доктор економічних наук, професор Кембриджського університету. Є радником президента Зеленського з економічних питань.[39][40] До червня 2022 року був одружений із російською акторкою Яніною Студіліною[41].

Донька, Еллен Роднянська — сценарист, режисер, продюсер. Закінчила Чикагський університет (University of Chicago, majors in Hiistory and Film Studies) і MFA (master of fine arts) в Cinematic School of University of Southern California. Як режисер зробила декілька короткометражних фільмів, зараз працює над повнометражним дебютом.

Війна РФ проти УкраїниРедагувати

У Instagram публікує пости проти війни, міністр оборони Сергій Шойгу направив звернення міністру культури Ользі Любимовій з проханням виключити продюсера і його проекти «з культурної повістки Росії»[42].

Як президент російського кінофестивалю «Кінотавр», у березні оголосив, що 2022 року форум проводитися не буде[43], пояснив, що в Росії «не можна говорити про фестивалі, коли країна веде агресивну війну».[44]

Кар'єраРедагувати

Український періодРедагувати

У 1983 році Роднянський почав свою кар'єру на кіностудії «Київнаукфільм».[45] В той час він знімав документальні фільми про екологію і політику. Він зняв 10 повнометражних короткометражних фільмів, які принесли йому понад 40 найпрестижніших нагород як на батьківщині, так і за кордоном. За документальний фільм «Місія Рауля Валленберга» він був удостоєний вищої нагороди для режисера-документаліста в СРСР — Російської національної кінопремії «НІКА», а також Європейської кінопремії (за найкращій документальний фільм).[28]

З 1990 по 1994 рік працював продюсером та режисером на німецькому телеканалі ZDF. Для виробництва документальних фільмів для телеканалу ZDF Роднянський разом зі своїм двоюрідним братом Борисом Фуксманом створив компанію «Innova FIlm».

Фільм Роднянського 1991 року «Прощавай, СРСР» був удостоєний Гран-прі кінофестивалю Cinema Jove в Валенсії, російської національної кінопремії «НІКА», спеціального призу журі Міжнародного кінофестивалю в Ніоні та призу за найкращій документальний фільм на кінофестивалі в Дуйсбурзі.[46]

Роднянський створив телеканал «1+1». 1995 року він створив виробничу компанію, яка дев'ять годин в день мовила на частоті державного телеканалу УТ-1, а 1 січня 1997 «1+1» почав мовити на власній частоті як повноцінний телевізійний канал.

У 1997 році Роднянський продав 30 % акцій каналу за 22 млн доларів компанії Central European Media Enterprises.

У 1998 році телеканал «1+1» разом з «НТВ-Профіт» зняв перший на пострадянському просторі серіал про життя епохи 90-х — «День народження Буржуя» (автор сценарію — Юрій Рогоза, режисер — Анатолій Матешко). Проект став свого роду першою спробою освоєння нового життя у серіальній формі та підкорив аудиторію своєю сучасністю та впізнаваністю — частка аудиторії «1+1» склала 60 %.

У листопаді 1999 року Роднянському надійшла пропозиція від Бориса Березовського стати генеральним продюсером ОРТ, але той відмовився, не бажаючи залишати «1+1».[47]

2002 — покинув пост директора «1+1», залишившись представником головної ради до 2006 року та власником до 2008 року, коли він продав свої акції американській компанії CME (Central European Media Enterprises) за 220 млн доларів.[48]

Російський періодРедагувати

У 2002 році він прийняв запрошення акціонерів каналу СТС переїхати до Москви та очолити телеканал. З 2004 року Роднянський очолив увесь телевізійний холдинг «СТС Медіа».

Під керівництвом Роднянського до 2006 року, за даними TNS/Gallup Media, середня доля СТС зросла з 5 % до 10,6 %.[49] Успіх каналу принесли серіали «Бідна Настя», «Не народися вродливою» та «Моя прекрасна нянька», зробивши його самим головним розважальним каналом Росії.[49][50] У 2005 році було запущено телеканал «Домашній». У 2006 році «СТС Медіа» стала першою російською компанією, акції якої стали торгуватися на біржі NASDAQ.[51] Період постійного зросту завершився восени 2006 року, рейтинг каналу пішов вниз.[50] У 2007 році в ефір виходить ситком «Татусеві доньки», який стає одним з найбільш рейтингових ситкомів телеканалу.

У 2008 році Роднянський відходить від оперативного управління холдингом, зберігаючи за собою пост президента компанії. До 2009 року продовжує приймати участь у справах компанії, залишаючись членом ради директорів та акціонером. На момент відходу Роднянського, «СТС Медіа» є одним із найбільших публічних медіахолдингів Європи із п'ятьма телеканалами у трьох країнах та ринковою капіталізацією понад $4 млрд. Під керівництвом Роднянського СТС подвоїла свою частку аудиторії та стала четвертим за популярністю каналом в Росії.[52]

2009 року Роднянський запропонував медіахолдингу «Національна Медіа Група» декілька телепроектів, що було сприйнято компанією «СТС Медіа» як робота на конкурента[53] (чого Роднянський по контракту не міг робити протягом двох років після відходу з «СТС Медіа»[54]), внаслідок чого йому довелося відмовитися від третини належних йому акцій «СТС Медіа» та опціонів.[55] У березні 2010 року Роднянського було офіційно призначено головою експертної ради «Національної Медіа Групи».[56] Під його керівництвом відбувся перезапуск телеканалів «РЕН ТВ» та «П'ятий канал». Починаючи з 2011 року, Роднянський повністю зосередився на продюсуванні кіно- та телеконтенту.

Роднянський є одним з найвпливовіших телепродюсерів Росії. З 2002 по 2008 рік був генеральним директором російського телеканалу СТС, з 2004 по 2008 рік також був головою «СТС Медиа» (телеканали СТС, Домашній тощо). З 2009 по 2011 рік був головою експертної ради російської «Національної медіа групи» (телеканал РЕН ТВ, П'ятий канал тощо).

Ігрове кіноРедагувати

Роднянський — продюсер понад 30 художніх фільмів та 20 серіалів. Серед них чотири картини, номіновані на премію «Оскар» у категорії «Кращій іноземний фільм»: фільм «1001 рецепт закоханого кулінара» (режисер — Нана Джорджадзе, 1996), фільм «Схід-Захід» (режисер — Режис Варньє, 2000), фільм «Левіафан» (режисер — Андрій Звягінцев, 2015), фільм «Нелюбов» (режисер — Андрій Звягінцев, 2017).

У 2004 році Роднянський придбає кінофестиваль «Кінотавр» та очолює його опікунську раду. У 2008 році Роднянського запрошують до журі Берлінського кінофестивалю.

Роднянський є співзасновником і головою Німецько-російської кіноакадемії, членом Європейської кіноакадемії, Національної академії кінематографічного мистецтва та наук Росії «Золотий орел», російської кіноакадемії «Ніка», Правління Академії Російського Телебачення, асоційованим членом Міжнародної Ради Національної Академії телевізійного мистецтва (США), заслуженим діячем мистецтв України, головою журі Талліннського та Єреванського кінофестивалів, фестивалю Артдок/Москва.

2009 — Роднянський створив компанію A.R. Films, що об'єднала компанію «Нон-стоп продакшн», розробника та оператора ігрової платформи GameNet та видавця російськомовних комп'ютерних ігор компанію Syncopate[57], «Кіно без кордонів» та російський фестиваль «Кінотавр».

2009 — в прокат виходить фільм Павла Бардіна про російських скінхедів «Росія 88», одним із продюсерів якого був Роднянський.[58]

2011 — Роднянський був продюсером фільму Біллі Боба Торнтона «Машина Джейн Менсфілд», прем'єра якого відбулася у конкурсі 62-го Берлінського міжнародного кінофестивалю та російського фільму «Олена» режисера Андрія Звягінцева.

2013 — виходить пропагандистський фільм російського режисера Федора Бондарчука і продюсера Роднянського «Сталінград».

2013 — в російському видавництві «Манн, Іванов і Фербер» опубліковано книгу Роднянського «Выходит продюсер»,[59] 2015 там же виходить друге видання книги з даними про пропагандистські фільми «Сталінград» та «Левіафан».[60]

2014 року на 67 міжнародному Канському кінофестивалі відбулася прем'єра російського фільму «Левіафан» режисера Андрія Звягінцева та продюсера Роднянського. У жовтні 2014 року «Левіафан» отримав головний приз лондонського кінофестивалю BFI.[61]

2018 — Роднянський був продюсером російського фільму Наталі Меркулової та Олексія Чупова «Человек, который удивил всех».[62]

2019 року в програмі «Особливий погляд» на 72-му Канському кінофестивалі відбулася прем'єра фільму «Дилда» російського режисера Кантеміра Балагова та продюсера Роднянського.

2021 року міжнародна онлайн-платформа Apple TV+ оголосила про початок стратегічної співпраці з Олександром Роднянським. Мова йде про так званий договір first-look, який в обмін на певні гарантії з боку Apple надає глобальному стрімінгу право першому обирати проекти, що розробляються Роднянським, для виробництва та показу.[63]

Після вторгнення Росії в Україну Роднянський змінив позицію, оголосивши про призупинку чи закриття своїх російських проектів[64].

У травні 2022 року стало відомо, що компанія Роднянського AR Content працює над серіалом «Вся кремлівська рать», задуманим у стилі «Карткового будиночка», за однойменною книгою Михайла Зиг'аря про політичне життя в Росії, починаючи з приходу до влади Путіна.[65]

ФільмографіяРедагувати

Рік Назва Оригінальна назва Режисер Продюсер Сценарист Країна
1988 Втомлені міста Усталые города Так
1989 Хто з нас Шая Кто из нас Шая Так
1990 Місія Рауля Валленберга Миссия Рауля Валленберга Так Так
1990 Зустріч із батьком Свидание с отцом Так Так
1991 Прощавай, СССР Прощай, СССР Так Так
1993 Марш живих Марш живых Так Так
1994 Подвійний агент Двойной агент Так
1994 Співачка Жозефіна й Мишачий Народ Певица Жозефина и мышиный народ Так
1995 Перше кохання Первая любовь Так
1996 Тисяча та один рецепт закоханого кулінара შეყვარებული კულინარის 1001 რეცეპტი Так
1998 Два місяці, три сонця Две луны, три Солнца Так
1999 Схід – Захід (фільм) Est — Ouest Так
2004 Водій для Віри Водитель для Веры Так
2004 Моя прекрасна нянька Моя прекрасная няня Так
2005 9 рота (фільм) 9 рота Так
2005 Не народися вродливою Не родись красивой Так
2005 Напівімла Полумгла Так
2005 Солдатський декамерон Солдатский декамерон Так
2005 Сонце Солнце Так
2006 Спека (фільм) Жара Так
2006 Пітер FM Питер FM Так
2006 Дякувати Богові, ти прийшов Слава Богу, ты пришёл! Так
2006 Кадети Кадетство Так
2007 18—14 18-14 Так
2007 Жага екстриму Жага екстриму Так
2008 Залюднений острів Обитаемый остров Так
2009 Залюднений острів: Сутичка Обитаемый остров: Схватка Так
2009 Перше кохання Первая любовь Так
2010 Я тебе кохаю Я тебя люблю Так
2010 Повний дім дочок Ein Haus voller Töchter Так
2011 У суботу В субботу Так
2011 Олена (фільм, 2011) Елена Так
2012 Шалено красиві Безумно красивые Так
2012 Біла гвардія Белая гвардия Так
2012 Машина Джейн Менсфілд Jayne Mansfield's Car Так
2012 Хмарний атлас (фільм) Cloud Atlas Так
2012 Standing Up Standing Up Так
2013 Мачете вбиває Machete Kills Так
2013 Сталінград (фільм, 2013) Сталинград Так
2013 Таємниця перевалу Дятлова Тайна перевала Дятлова Так
2014 Місто гріхів 2: Жінка, заради якої варто вбивати Sin City: A Dame to Kill For Так
2014 Левіафан (фільм, 2014) Левиафан Так
2016 Дуелянт (фільм, 2016) Дуэлянт Так
2017 Нелюбов (фільм) Нелюбовь Так
2017 Реквієм за пані Джей Реквијем за госпођу Ј. Так
2018 Людина, яка здивувала всіх Человек, который удивил всех Так
2019 Дилда Дылда Так
2020 (Не)ідеальний чоловік (Не)идеальный мужчина Так
2021 Де Анна Франк? Where Is Anne Frank Так
2021 Мамо, я вдома Мама, я дома Так
2021 Розтискаючи кулаки Разжимая кулаки Так
2021 Чорнобиль (фільм, 2021) Чернобыль Так

НагородиРедагувати

Лауреат понад п'ятдесят міжнародних та національних премій у галузі кіно та телебачення, серед яких:

ЖуріРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Filmportal.de — 2005.
  2. KYIV MEDIA WEEK. KYIV MEDIA WEEK (англ.). Процитовано 2 травня 2019. 
  3. Oscar-Nominated Russian Producer Boards Serbian Art-House Project. The Hollywood Reporter (англ.). Процитовано 2 травня 2019. 
  4. Український продюсер увійшов до журі премії «Оскар»
  5. УКРАЇНСЬКИЙ ПРОДЮСЕР РОДНЯНСЬКИЙ БУДЕ ПРИСУДЖУВАТИ ОСКАРИ-2017. Архів оригіналу за 22 квітня 2019. Процитовано 22 квітня 2019. 
  6. Raphael Abraham: Can new film of Andrei Zvyagintsev be as daring as ‘Leviathan’?
  7. Fipresci — Alexander Rodnyansky on site The international federation of film critics
  8. Alexander Rodnyansky. Producer
  9. CTC Media заработала $328.14 млн. в ходе IPO на NASDAQ, разместив 16.39% акций. Ведомости (рос.). Процитовано 30 листопада 2022. 
  10. Чорний список СБУ України: хто і за що нев'їзний в Україну. web.archive.org. 19 листопада 2018. Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 18 листопада 2022. 
  11. ​Роднянский Александр Ефимович. LB.ua. Процитовано 18 листопада 2022. 
  12. Українофобія замість мистецтва. day.kyiv.ua (укр.). Процитовано 18 листопада 2022. 
  13. Держкіно заборонило показ в Україні двох російських фільмів. РБК-Украина (рос.). Процитовано 18 листопада 2022. 
  14. В Україні заборонили показ ще 7 російських кінострічок. Українська правда _Життя. Процитовано 18 листопада 2022. 
  15. Образ ворога: Як російський кінематограф розпалює ненависть до українців. Інформаційно-аналітичний центр Євро Харків (укр.). 28 липня 2022. Процитовано 18 листопада 2022. 
  16. Багато прапорщиків і жодного офіцера: продюсер «Прекрасної няні» пояснив, чому російські фашисти бездушно вбивають українців. fakty.ua (укр.). Процитовано 18 листопада 2022. 
  17. Richford, Rhonda; Richford, Rhonda (2 березня 2018). Cesar Awards: ‘120 BPM’ Takes Six Awards Including Best Film. The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 4 жовтня 2022. 
  18. Alexander Rodnyansky. Asia Pacific Screen Awards (амер.). Процитовано 4 жовтня 2022. 
  19. Shekvarebuli kulinaris ataserti retsepti - IMDb. Процитовано 4 жовтня 2022. 
  20. « Les Ukrainiens aimaient Zelensky non parce qu’il était drôle, mais parce qu’il était pertinent » : Alexandre Rodnianski, producteur sur plusieurs fronts. Le Monde.fr (фр.). 21 березня 2022. Процитовано 4 жовтня 2022. 
  21. We should not abandon Russian citizens to a culture of brutality. Financial Times. 23 березня 2022. Процитовано 4 жовтня 2022. 
  22. Vourlias, Christopher; Vourlias, Christopher (25 лютого 2022). Oscar-Nominated Producer Alexander Rodnyansky on Russian Invasion of Ukraine: ‘There Are No Excuses for War’. Variety (амер.). Процитовано 4 жовтня 2022. 
  23. Lodderhose, Diana; Lodderhose, Diana (17 березня 2022). Ukraine-Born Producer Alexander Rodnyansky Responds After Russia’s Defense Minister Demands His Work Be Removed From “Cultural Agenda”. Deadline (амер.). Процитовано 4 жовтня 2022. 
  24. Macnab2022-03-18T08:52:00+00:00, Geoffrey. Producer Alexander Rodnyansky decries move to exclude him from Russia’s “cultural agenda”. Screen (англ.). Процитовано 4 жовтня 2022. 
  25. Roxborough, Scott; Roxborough, Scott (17 березня 2022). Russian Defense Minister Calls for Ban on President Zelensky’s Comedy, Producer Alexander Rodnyansky. The Hollywood Reporter (амер.). Процитовано 4 жовтня 2022. 
  26. Piper-Shimizu, Stephane (28 вересня 2017). Alexander Rodnyansky. Variety (англ.). Процитовано 4 жовтня 2022. 
  27. tass.ru https://tass.ru/encyclopedia/person/rodnyanskiy-aleksandr-efimovich?utm_source=en.wikipedia.org&utm_medium=referral&utm_campaign=en.wikipedia.org&utm_referrer=en.wikipedia.org Пропущений або порожній |title= (довідка). Процитовано 4 жовтня 2022. 
  28. а б в Почему ушел Роднянский?. Ведомости (рос.). Процитовано 4 жовтня 2022. 
  29. ​Роднянский Александр Ефимович. LB.ua. Процитовано 4 жовтня 2022. 
  30. У "1+1" остался один владелец. www.kommersant.ru (рос.). 23 жовтня 2008. Процитовано 4 жовтня 2022. 
  31. Александр Роднянский готовится к Евро-2012. www.kommersant.ru (рос.). 5 квітня 2010. Процитовано 4 жовтня 2022. 
  32. Lyachynska, Oksana (22 квітня 2010). Developers go all out to build hotels by Euro 2012 - Apr. 22, 2010. Kyiv Post. Процитовано 4 жовтня 2022. 
  33. А.Н. Туполев – человек и его самолеты [Пол Даффи] (fb2) читать постранично, страница - 19 | КулЛиб — Классная библиотека! Скачать книги бесплатно. coollib.com. Процитовано 4 жовтня 2022. 
  34. а б в Nast, Condé (3 липня 2017). «Если ты не в Каннах, ты нигде»: интервью с Александром Роднянским. Tatler Россия (ru-RU). Процитовано 4 жовтня 2022. 
  35. Роднянский Александр , Режиссёр, медиаменеджер. events.vedomosti.ru. Процитовано 4 жовтня 2022. 
  36. Валерия Роднянская: биография и карьера. Профессиональная и личная жизнь Валерии Роднянской | Buro247 | BURO.. www.buro247.ru (рос.). Процитовано 4 жовтня 2022. 
  37. Nast, Condé (19 жовтня 2010). На своем месте. Vogue Russia (ru-RU). Процитовано 4 жовтня 2022. 
  38. Nast, Condé (13 січня 2021). Как Валерия Роднянская продвигает тиражную графику: «Я чуть ли не впервые делаю вещь, которая не сопротивляется». Tatler Россия (ru-RU). Процитовано 4 жовтня 2022. 
  39. Роднянский усомнился в возможности «очистить» от него культурную повестку. РБК (рос.). Процитовано 4 жовтня 2022. 
  40. Bosotti, Aurora (23 березня 2022). Zelensky advisor warns oligarchs prepared to bypass West sanction. Express.co.uk (англ.). Процитовано 4 жовтня 2022. 
  41. "Вибрав Україну": син Роднянського розлучився з російською актрисою. РБК-Украина (рос.). Процитовано 9 червня 2022. 
  42. СМИ: Шойгу попросил Минкульт исключить Зеленского и Роднянского из «культурной повестки». Новая газета (рос.). 9 листопада 2208. Процитовано 4 жовтня 2022. 
  43. Роднянский объявил об отмене фестиваля «Кинотавр» в 2022 году из-за «политической ситуации». www.kommersant.ru (рос.). 24 березня 2022. Процитовано 4 жовтня 2022. 
  44. Президент "Кинотавра" отменил фестиваль из-за "агрессивной войны". Радио Свобода (рос.). Процитовано 4 жовтня 2022. 
  45. Помилка цитування: Неправильний виклик тегу <ref>: для виносок під назвою :7 не вказано текст
  46. СКАЗКОЙ СДЕЛАТЬ БЫЛЬ. www.kommersant.ru (рос.). 13 червня 2004. Процитовано 5 жовтня 2022. 
  47. Александру роднянскому предложили пост генерального продюсера канала орт. fakty.ua (укр.). Процитовано 6 жовтня 2022. 
  48. "1+1" минус Александр Роднянский. www.kommersant.ru (рос.). 6 лютого 2008. Процитовано 6 жовтня 2022. 
  49. а б Deutsche UFG: "СТС Медиа" увеличивает долю аудитории :: Комментарии аналитиков. web.archive.org. 5 березня 2016. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 6 жовтня 2022. 
  50. а б Рекламодатели пересмотрят "СТС-Медиа". www.kommersant.ru (рос.). 26 січня 2007. Процитовано 6 жовтня 2022. 
  51. Kramer, Andrew E. (6 червня 2006). As China Makes Strides, Russia Stumbles Out of the Stock Offering Gate. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 6 жовтня 2022. 
  52. Александр Роднянский покидает посты гендиректора "СТС Медиа" и телеканалов СТС и "Домашний". NEWSru.com (рос.). 24 червня 2008. Процитовано 6 жовтня 2022. 
  53. "Неужели НМГ настолько смела, чтобы иметь руководителя, которого отвергли в Кремле?". www.kommersant.ru (рос.). 16 листопада 2009. Процитовано 6 жовтня 2022. 
  54. Александр Роднянский. Александр Роднянский будет защищаться от обвинений в нарушении контракта с «СТС Медиа». snob.ru (рос.). Процитовано 6 жовтня 2022. 
  55. "СТС Медиа" смирилась с Александром Роднянским. www.kommersant.ru (рос.). 22 грудня 2009. Процитовано 6 жовтня 2022. 
  56. Роднянский возглавит экспертный совет НМГ на три года. Forbes.ru (рос.). Процитовано 6 жовтня 2022. 
  57. Александр Роднянский купил 25% разработчика компьютерных игр Syncopate. www.sostav.ru. Процитовано 6 жовтня 2022. 
  58. «Россия 88». Лариса Малюкова: Фильм Павла Бардина «Россия 88» в берлинской «Панораме». Прокатное удостоверение в России еще не получено. Авторы надеются, что государство в лице Минкульта не станет чинить препятствия на пути антифашистского фильма. Новая газета (рос.). 9 жовтня 2100. Процитовано 6 жовтня 2022. 
  59. Выходит продюсер. 
  60. «В Голливуде многие приносят справки!» Интервью продюсера Александра Роднянского «Медузе». Meduza (рос.). Процитовано 6 жовтня 2022. 
  61. Leviathan wins Best Film Award at the BFI London Film Festival. www.telegraph.co.uk. Процитовано 6 жовтня 2022. 
  62. 29 Кинотавр: «Человек, который удивил всех» удивил всех на фестивале. www.proficinema.ru (рос.). Процитовано 6 жовтня 2022. 
  63. Vourlias, Leo Barraclough,Christopher; Barraclough, Leo; Vourlias, Christopher (12 липня 2021). Apple Inks First-Look Deal With Oscar-Nominated Producer Alexander Rodnyansky’s AR Content (EXCLUSIVE). Variety (амер.). Процитовано 6 жовтня 2022. 
  64. Александр Роднянский об отъезде из России, Буче и ответственности за войну | Интервью Би-би-си (uk-UA). Процитовано 6 жовтня 2022. 
  65. Vourlias, Christopher; Vourlias, Christopher (18 травня 2022). Alexander Rodnyansky Prepping ‘House of Cards’-Style Series on Putin’s Kremlin (EXCLUSIVE). Variety (амер.). Процитовано 6 жовтня 2022. 
  66. "Клуб телепрессы" подвел итоги прошедшего сезона › - Новости СМИ - Лениздат.ру. ЛенИздат.ru (рос.). Процитовано 4 жовтня 2022. 
  67. Названы новые лауреаты премии "Белый слон". Российская газета. 20 грудня 2012. Процитовано 4 жовтня 2022. 
  68. Кинобизнес / Александр Роднянский возглавит жюри 4-го Московского Еврейского Кинофестиваля. Кинобизнес (рос.). Процитовано 4 жовтня 2022. 
Помилка цитування: Тег <ref>, визначений у <references>, з назвою "кадети-заборонені" не має змісту.

ПосиланняРедагувати