Роберто Ассаджолі
Роберто Ассаджолі (італ. Roberto Assagioli; 27 лютого 1888, Венеція — 23 серпня 1974, Каполона, Ареццо) — італійський психолог, психіатр, гуманіст. Засновник психосинтезу — теоретико-методологічної концепції психотерапії та саморозвитку людини[2].
| Роберто Ассаджолі | |
|---|---|
 | |
| Ім'я при народженні | італ. Roberto Marco Grego |
| Народився |
27 лютого 1888[1] Венеція, Італія |
| Помер |
23 серпня 1974[1] (86 років) Каполона, Провінція Ареццо, Тоскана, Італія |
| Місце проживання |
Венеція Флоренція |
| Країна |
.svg){kind=small} Італія_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія |
| Діяльність | психіатр, психолог, автор |
| Alma mater | Флорентійський університет (1910) |
Біографія ред.
Роберто Ассаджолі народився 27 лютого 1888 року у Венеції, Італія. Був родом із середнього класу, із сім'ї з єврейським корінням. При народженні йому дали ім'я Роберто Марко Греко. Його батько Леоне Греко помер, коли йому було всього два роки, і згодом мати Елена Каула вийшла заміж за Алессандро Емануеле Ассаджолі.
До 18 років Р. Ассаджолі володів вісьмома мовами: італійською, англійською, французькою, російською, грецькою, латинською, німецькою та санскритом. У цьому віці він почав подорожувати, переважно у Росію[3]. У 1910 році він закінчив Флорентійський університет, здобувши ступінь доктора з неврології та психіатрії. У тому ж році на Міжнародному конгресі з філософії у Болоньї Ассаджолі представив свій погляд на несвідоме, вказуючи на обмеженість психоаналізу, і розпочав розробку власного методу психотерапії та саморозвитку під назвою психосинтез.
У 1922 році одружився з Нелле Чапетті (Nella Ciapetti). У них народився син Іларіо (Ilario).
У 1926 році Ассаджолі організував у Флоренції Інститут психосинтезу. У 1927 році англійською мовою вийшла його робота: «Новий метод лікування: психосинтез».
У 1938 році Ассаджолі був заарештований фашистським урядом Беніто Муссоліні за свою національну приналежність і гуманістичні твори[3].
Після закінчення Другої світової війни відновив свою роботу Інститут психосинтезу, були засновані центри психосинтезу у США та Франції, Ассаджолі продовжив читати лекції в Італії, Швейцарії, Англії й Америці. У світі налічується понад п'ятдесят інститутів і центрів психосинтезу[2].
Психосинтез ред.
Психосинтез — метод психотерапії, саморозвитку й інтегрального навчання, заснований на теорії, розробленій Роберто Ассаджолі[4]. Концепція Ассаджолі може бути представлена у вигляді моделі[5], до якої входять: нижнє несвідоме, середнє несвідоме, вище несвідоме, поле свідомості, свідоме «я», Вище «Я», колективне несвідоме. Мета психосинтезу — досягнення гармонійної внутрішньої інтеграції, органічної єдності, з цією метою Ассаджолі запропонував такий підхід[2]: глибоке пізнання своєї особистості, контроль її складовими частинами, розуміння свого «Вищого Я» і психосинтез, тобто формування чи перебудова особистості навколо нового центру.
Духовна сфера ред.
Ассаджолі цікавився дослідженнями у галузі свідомості та трансперсональної психології, вивчав теософію та східну філософію, був сподвижником Аліси Бейлі, письменниці-езотерика, авторки книг про так звану. «Позачасової мудрості» (Ageless Wisdom)[6].
Вибіркова бібліографія ред.
- Psychosynthesis. A Manual of Principles and Techniques, Hobbs, Dormann & Company, New York 1965.
- Psicosintesi. Per la armonia della vita, Mediterranee, Roma 1966.
- The Act of Will, Viking Press, New York 1973.
- Психосинтез: A Collection of Basic Writings, ISBN 0-9678570-0-7.
Примітки ред.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Л.А. Карпенко. Ассаджиоли[недоступне посилання] // История психологии в лицах: персоналии. — 2005.(Перевірено 10 січня 2012)
- ↑ а б Sørensen, Kenneth, Hanne Birkholm. Roberto Assagioli - His Life and Work (англ.). Kentaur Træning. Архів оригіналу за 29 липня 2012. Процитовано 28 квітня 2011.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка) - ↑ Б. Д. Карвасарский. Психосинтез // Психотерапевтическая энциклопедия. — С.-Пб.: Питер. — 2000. // Психотерапевтическая энциклопедия. — С.-Пб.: Питер. Б. Д. Карвасарский. 2000.
- ↑ Психосинтез[недоступне посилання з Сентябрь 2018][недоступне посилання] // Клиническая психология. Словарь / Под ред. Н. Д. Твороговой. — М.: ПЕР СЭ, 2007. — 416 с.
- ↑ Keith Hackwood Psyche's Cinderella: in appreciation of Roberto Assagioli [Архівовано 2014-10-29 у Wayback Machine.]
Література ред.
- Психосинтез: Принципы и техники = Psychosynthes: A manual of principles and techniques. — М. : Эксмо, 2002. — 416 с. — (Психологическая коллекция) — 4000 прим. — ISBN 5-04-008944-9.
- Карпенко Л. А. Ассаджиоли // Психологический лексикон: Энциклопедический словарь в шести томах / Под общ. ред. А. В. Петровского. — М. : ПЕР СЭ, 2005. — Т. 6. История психологии в лицах. Персоналии. — С. 28—30. — 3.000 прим. — ISBN 5-9292-0064-5.
- Редьяр Д. Роберто Ассаджиоли и психосинтез // Журнал «Урания», М., 1991, No 2.