Відкрити головне меню

Рибако́в Миха́йло Олекса́ндрович (26 травня 1929(1929-05-26), Київ, СРСР — 24 грудня 2009(2009-12-24), Київ, Україна) — український дослідник-краєзнавець, фахівець з історії Києва, історіографії та джерелознавства, педагог, літератор.

Рибаков Михайло Олександрович
Рибаков Михайло Олександрович.jpg
Народився 26 травня 1929(1929-05-26)
Київ, Українська СРР, СРСР
Помер 24 грудня 2009(2009-12-24) (80 років)
Київ, Україна
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність краєзнавець
Alma mater Київський педагогічний інститут ім. Горького
Сфера інтересів історія, краєзнавство
Науковий ступінь кандидат історичних наук
Науковий керівник В. І. Стрельський
Відомий завдяки: численним дослідженням з історії Києва, як автор науково-популярних видань
Нагороди Медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

БіографіяРедагувати

Михайло Рибаков народився в Києві 1929 року, за походженням єврей. У роки Німецько-радянської війни перебував із родиною в евакуації в Куйбишеві. Там, у віці 12-14 років, він працював на оборонних підприємствах, згодом був нагороджений медаллю «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні».

У 1947–1951 роках навчався в Київському педагогічному інституті ім. Горького, отримавши диплом з відзнакою. Після закінчення інституту й до 2000-х років викладав історію, географію і суспільствознавство в київських школах, одночасно займаючись краєзнавчими дослідженнями. За педагогічні заслуги Михайлові Рибакову було присвоєно звання «Відмінник народної освіти».

З 1970-х років Рибаков публікує статті в наукових і літературних журналах, газетах, також ним було опубліковано ряд мемуарів і знайдених ним літературних творів. У 1982 році під керівництвом В'ячеслава Стрельського захистив кандидатську дисертацію на тему «Джерела для історико-краєзнавчого вивчення (на досвіді аналізу джерел з історії Києва)». У 1990-х роках обіймав посаду провідного наукового співробітника Музею історії Києва.

У 1990—2000-х роках Рибаков на ґрунті власних багаторічних досліджень написав ряд науково-популярних книг з історії та краєзнавства Києва. Ці книги містять цінні відомості, багато з яких були оприлюднені вперше, історіографія видань охоплює головним чином період XIX — перша половина XX століття.

Діяльність у науці і культуріРедагувати

Працюючи вчителем у школах лівобережної частини Києва, Михайло Рибаков займався дослідженнями цієї місцевості. Очолював групу учнів-краєзнавців, яка досліджувала звільнення Дарниці від німецьких окупантів у 1943 році. Разом із учнями він розшукав більше 500 ветеранів 136-ї Київської стрілецької дивізії, група зібрала різні матеріали — фотографії, карти, особисті речі. У результаті в школі № 136 було створено музей, а самій школі присвоєно ім'я дивізії. Михайло Рибаков брав активну участь у створенні музеїв історії Дарницького району та залізничної станції Дарниця.

Пізніше географія досліджень Рибакова стала охоплювати не тільки весь Київ, але й околиці, він вивчав історію виникнення приміських дачних селищ, які стали згодом населеними пунктами — Ірпінь, Боярка, Буча, Ворзель, Клавдієво, Тетерів (Пісківка), а також історію передмість і селищ, що в XX столітті увійшли в міську межу — Солом'янка, Чоколівка, Пуща-Водиця, Біличі, місцевість Борщагівка, Караваєвщина, Шулявщина, Вигурівщина, Троєщина та інші.

Безліч фактів було встановлено Рибаковим при вивченні матеріалів державних архівів, також він розшукував і вивчав сімейні архіви потомственних киян. Результатом одного з таких розслідувань стало встановлення епоніма київської історичної місцевості Байкова гора — генерал-майора Сергія Байкова.

Особливо докладно учений дослідив питання історії театрального і циркового мистецтва в Києві, деяких навчальних закладів, діяльності книготорговців і видавців, ряду дореволюційних промислових підприємств. Михайло Рибаков уточнив ряд фактів з історії театру «Березіль», київського ТЮГу, театру «Соловцов», театру ім. І. Франка; завдяки йому стали відомі кілька десятків театрів, які працювали в Києві в перші десятиліття XX століття. Рибаков був першим дослідником, який докладно вивчив появу в Києві театрів оперети.

Багато досліджень були неможливими до скасування радянської цензури та надання вільного доступу до матеріалів колишніх спецхранів. Працюючи з такими матеріалами, Рибаков розшукав дані про багатьох раніше невідомих або маловідомих діячів культури, громадські організації. У тих самих колишніх спецхранах були знайдені сотні невідомих раніше літературних творів, з яких Рибаковим було опубліковано близько 120 — це твори Сергія Бердяєва (робіт тільки цього автора Рибаков виявив понад 500), Миколи Агнівцева, Олександра Дейча , Іллі Еренбурга, Івана Буніна, Олександра Купріна, Тетяни Щепкіної-Куперник та інших.

Михайло Рибаков співпрацював з Українським товариством охорони пам'яток історії та культури, Київським інститутом юдаїки. Він розшукав і опублікував документи, що стосуються єврейської організації «Культур-Ліга», докладно дослідив історію київських єврейських театрів.

БібліографіяРедагувати

Михайлові Рибакову належить більше 400 публікацій. Його статті друкувалися у часописах:

Він написав ряд науково-популярних брошур з історії Київських місцевостей, герба міста Києва й декілька книг — збірників історико-краєзнавчих нарисів. До цих книг увійшло багато з раніше опублікованих матеріалів, вони були доповнені та опрацьовані автором.

  • Киевский цирк: Люди, события, судьбы. — Киев, 1995. (друге видання 2006 р.) (рос.)
  • Невідомі та маловідомі сторінки історії Києва. — Київ : «Кий», 1997. — 374 с. — ISBN 966-7161-15-3.
  • Юбилей Пушкина в Киеве. — Киев : «Кий», 1999. — 269 с. — ISBN 966-7161-23-4. (рос.)
  • Хрещатик відомий і невідомий. — Київ : «Кий», 2003. — 504 с. — ISBN 966-7161-50-1.
  • Вулиця Архітектора Городецького. — Київ : «Фенікс», 2007. — 224 с. — ISBN 978-966-651-499-1.

Також статті Рибакова містяться в енциклопедичних виданнях, таких, як «Київ: енциклопедичний довідник» (видання 1986 року), «Енциклопедія історії України», «Звід пам'яток історії та культури України» (том «Київ»).

Вшанування пам'ятіРедагувати

У Києві з 2018 існує вулиця Михайла Рибакова.

ДжерелаРедагувати