Радошиці (Підкарпатське воєводство)
Радошиці (пол. Radoszyce) — лемківське село в Польщі, у гміні Команча Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 172 особи (2011[1]).
Село
.jpg) Координати 49°19′00″ пн. ш. 22°03′00″ сх. д. / 49.31667° пн. ш. 22.05° сх. д.
|
Розташування
ред.Розташоване в південно-східній частині Польщі, у східній частині Низьких Бескидів поблизу їхнього стику з пасмом Західніх Бещад, у долині потока Радошанка (пол. Radoszanka) при впадінні до Ославиці, 4 кілометри на південь від Команчі, при кордоні зі Словаччиною. У 1990-их роках через Радошицький перевал збудували автошлях та відкрили пункт пропуску Радошиці—Полата, у напрямку на Меджилабірці.
Історія
ред.Уперше згадується в 1361 році.
Село згадується у грамоті 25 березня (4 квітня за новим стилем) 1441 року — королева Софія дозволяє Яковцю Волоху закріпачити село Радошиці.[2]
У 1868 р. збудовано дерев'яну церкву св. Димитрія.
У 1918—1919 роках село разом з іншими 33 селами увійшло до складу Команчанської Республіки.
У 1921 році село нараховувало 162 хат та 981 осіб, з яких
- греко-католики — 910,
- євреї — 41,
- римо-католики — 31.
У 1939 р. в селі було переважно українське (лемківське) населення: з 1230 жителів села — 1150 українців, 45 поляків і 35 євреїв[3].
До виселення українців у 1945 з Польщі до УРСР та депортації в 1947 році в рамках акції Вісла[4] у селі була греко-католицька парафія Лупківського деканату, до якої належало також село Ославиця[5].
У 1975—1998 роках село належало до Кросненського воєводства.
Культурні пам'ятки
ред.У центрі села на пагорбі знаходиться дерев'яна церква св. Дмитра з 1868 року, яку зараз використовують як римо-католицький костел. Всередині є оригінальний іконостас з часів будівництва церкви та вівтар у стилі рококо. На парапеті хоруші можна бачити цікаві малюнки з життя села. Навколо церкви зведений низький мурик з ламаного каменя. Перед церквою стоїть кам'яна дзвіниця багатої цікавої архітектури з трьома дзвонами. За церквою за муриком знаходиться цвинтар з багатьма могилами, деякі з кириличними написами.
За селом приблизно 2 кілометри по дорозі на кордон є збудована каплиця біля цілющого джерела, де стікаються 3 потоки. Греко-католицька громада на цьому місці святкує відпуст у 9-ий четвер після Великодня за юліянським календарем.
Демографія
ред.Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 94 | 25 | 54 | 15 |
| Жінки | 78 | 18 | 46 | 14 |
| Разом | 172 | 43 | 100 | 29 |
Примітки
ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Радошиці (Підкарпатське воєводство)
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Михайло Грушевський. Матеріали до історії суспільно-політичних і економічних відносин Західньої України. Серія перша (ч. 1-80) (1361—1530). — С. 37-39.
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 75.
- ↑ Акція «ВІСЛА»: Список виселених у ході операції сіл і містечок
- ↑ Шематизм Перемиськои єпархії. — Перемишль, 1936. — с. 64. Архів оригіналу за 15 березня 2018. Процитовано 6 вересня 2016.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
Див. також
ред.Джерела
ред.- Biesczady. Przewodnik. Rewasz, Pruszkow, 2012, с. 344—345. (ISBN 978-83-62460-21-2) (пол.)
- Radoszyce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1888. — Т. IX. — S. 442. (пол.) (пол.)
- Radoszyce // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 534. (пол.) (пол.)
|
Це незавершена стаття про Підкарпатське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |