Відкрити головне меню

Команча (пол. Komańcza) — лемківське село в Польщі, в гміні Команча Сяноцького повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 893 особи (2011[1]).

Село
Команча
пол. Komańcza
Komańcza, Cerkiew greckokatolicka.jpg
Команча, греко—католицька церква

Координати 49°20′14″ пн. ш. 22°04′03″ сх. д. / 49.33722222224977827° пн. ш. 22.067500000027777673° сх. д. / 49.33722222224977827; 22.067500000027777673Координати: 49°20′14″ пн. ш. 22°04′03″ сх. д. / 49.33722222224977827° пн. ш. 22.067500000027777673° сх. д. / 49.33722222224977827; 22.067500000027777673

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Сяноцький повіт
Гміна Команча
Перша згадка 1512
Площа 8,8 км²
Висота центру 450-610  м
Населення 893 особи (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 13
Поштовий індекс 38-543
Автомобільний код RSA
SIMC 0354293
GeoNames 768344
Офіційний сайт komancza.pl
Команча. Карта розташування: Польща
Команча
Команча
Команча (Польща)
Команча. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Команча
Команча
Команча (Підкарпатське воєводство)

РозташуванняРедагувати

Команча розташоване у південно-східній частині Польщі, між Низькими Бескидами та Західніми Бещадами в долині Ославиці при впадінні Барбарки, недалеко кордону з Словаччиною, приблизно 30 кілометрів на південь від Сянока.


ІсторіяРедагувати

Перша згадка в писаних джерелах з 1512 р. як про село Команича пол. Komanycza, засноване сяніцьким старостою Міхалом (Михайлом) Каменецьким за волоським правом.

У листопаді 1918 р. Команча стала центром Команчанської республіки — квазі-державного утворення, що об'єднало під гаслом єдиної української національної та державної ідеї майже 30 сіл.

 
Православна церква в Команчі
 
Монастир (кляштор) Римо-католицького Ордену Сестер Святої Родини з Назарету в селі Команча

В 1939 р. в селі було переважно лемківське населення: з 1280 жителів села — 1050 українців, 160 поляків (прибульці-нехлібороби) і 70 євреїв[2].

25 березня 1946 р. відділ УПА «У-1», в рамках протидії депортації, спалив у Команчі станицю МО, двір, молочарню, будинки залізниці, 5 мостів, 3 вілли. Було вбито 3 особи польської національності. Під час акції «Вісла» депортовано 353 особи. Не виселено 171 осіб української національності — працівників залізниці, та 97 місцевих поляків. Після 1947 р. Команча була єдиним селом, де не було зліквідовано греко-католицької парафії[3].

Починаючи від 1948 р., до Команчі, яка зберегла за собою статус ґмінного центру, стали прибувати польські поселенці, а від 1956 р. також українці, що поверталися із західних земель. У 1963 р. у селі створено православну парафію. У 1988 р. посвячено нову греко-католицьку церкву. З деякими перервами існував тут гурток УСКТ та фольклорний ансамбль.

У 1975-1998 роках село належало до Кросненського воєводства.

НаселенняРедагувати

У 1921 році село з переважно українським населенням нараховувало 143 хат та 892 осіб, з яких:

Місцеві цигани мешкали на самостійній вуличці, займались ковальством та музикою.

ДемографіяРедагувати

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][4]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 434 80 311 43
Жінки 459 70 275 114
Разом 893 150 586 157

Культурні пам'яткиРедагувати

Церковні спорудиРедагувати

  • дерев'яна православна церква збудована на місці старішої дерев'яної церкви з 1802 року в східнолемківському стилі, яка згоріла 13.09.2006 року
  • греко-католицька церква з 1985—1988 рр.
  • дерев'яний римо-католицький костел св. Йосифа з 1949—1950 рр.
  • монастир назаретанок з 1928 року з пам'ятною кімнатою кардинала Стефана Вишинського, якого тут комуністичний режим інтернував

Інші культурні пам'яткиРедагувати

  • приватна галерея лемківських кроїв пані Дарії Боївки, будинок № 147. Народна майстриня сама виготовляє одежу за старими лемківськими взорами.

ПриміткиРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Команча

  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — С. 74.
  3. Шематизм Перемиськои єпархії. – Перемишль, 1936. – с. 64
  4. Згідно методології GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018. 

Див. такожРедагувати

ДжерелаРедагувати