Раґнар Лодброк
Ра́ґнар Ло́дброк (давньоскан. Ragnarr Loðbrók, «Ра́гнар Шкі́ряні Штани́»; ? — 865) — легендарний вікінг, герой скандинавського епосу. Згідно зі скандинавською поезією та сагами — легендарний конунг Свеаланда (770—785) та Данії[da] (?—865). У IX столітті здійснив багато військових виправ до Франкії та англо-саксонської Англії. Національний герой у країнах Скандинавського півострова. Чоловік Лаґерти і Аслауг. Батько Бйорна Залізнобокого, Івара, Ґвітсерка, Роґнвальда.
| Раґнар Лодброк Ragnarr Loðbrók | ||
 | ||
 | ||
| ||
|---|---|---|
| ? — 865 | ||
| Попередник: | Сіґурд Перстень | |
| Спадкоємець: | Бйорн Залізнобокий | |
| ||
| 770 — 785 | ||
| Попередник: | Сіґурд Перстень | |
| Спадкоємець: | Йостен Жорстокий | |
| Народження: |
1-а половина IX століття Скандинавія | |
| Смерть: |
865 Королівство Нортумбрія | |
| Національність: | данець[1] | |
| Релігія: | скандинавське язичництво | |
| Рід: | Скельдунґи | |
| Батько: | Сіґурд Перстень | |
| Шлюб: | Лаґерта, Тора Борґаргьорт й Аслауг | |
| Діти: | Бйорн, Сігурд, Івар, Гальфдан, Гвітсерк, Убба та ще, як мінімум, 6 синів і 2 дочки | |
Родовід ред.
Гальфдан Сміливий (помер 650), Конунг Сконе
- Івар Широкі Обійми (650—700), Конунг Сконе
- Ауд Багата (VIII століття), дочка Івара
- Гаральд Боєзуб, Конунг Данії
- Гальфдан Старий, Конунг Північної Ютландії
- Ануло або Геммінґ, Конунги Данії
- Рорик Ютландський, Конунги Фрисландії
- Рандвар Радбартсон, Конунг Ґардарікі
- Сіґурд Перстень, Конунг Ґардарікі
Життєпис ред.
Походження ред.
Життєпис Раґнара Лодброка занадто уривчастий, ненадійний і ґрунтується лише на сагах древніх вікінгів. Багато легенд були переведені з усної форми в письмову й літературно оброблені набагато пізніше. Деякі історики вважають Раґнара Лодброка вигаданим героєм. Немає точно зафіксованої дати його правління, називають періоди з різницею з VIII століття до IX століття. Його національна приналежність також під питанням — невідомо чи був він шведом, чи данцем, або норвежцем.
За способами пересування і ведення військових дій більшість істориків схильні приписувати йому данське коріння.[1] Також вважається, що Раґнар Лодброк жив найімовірніше у IX столітті. Він був язичником і вважав себе одним з прямих нащадків бога Одіна.
Прізвисько «Лодброк» пов'язане з легендою про те, що Раґнар носив особливі шкіряні штани, зшиті його дружиною, які були чимось на зразок талісмана. За іншою версією, в дитинстві, ненавмисно потрапивши в зміїне кубло, Раґнар уцілів лише завдяки жорстким шкіряним штанам.[2]
Перші роки ред.
Згідно з хронікою «Діяння данів», написаною Саксоном Граматиком у XI столітті, Раґнар Лодброк був сином Сіґурда Персня, конунга Данії[da] і Швеції, якого турбували питання відбиття нападу зовнішніх ворогів більше, ніж турбота про потреби своїх підданих. Через це у нього було безліч ворогів на батьківщині. Тому вирушаючи в черговий похід, він призначив своїм намісником сина Раґнара, якомКоду на той час було всього 15 років.
За легендами, згодом Раґнар вирушив до Норвегії для навчання військовій справі.[1] Незабаром помер Сіґурд і Раґнар повернувся на батьківщину, щоб зайняти трон свого батька, як конунга у «Свіавельді і над данами» (Швеції та Данії). З цього часу почався в житті конунга період загарбницьких завоювань. Перші роки керування Раґнара не відзначилися великими звершеннями. Лодброк був доволі молодим і багато інших конунгів, користуючись цим, відібрали в нього той вплив, що мав Сіґурд.[3]
Легенди про дружин Лодброка ред.
Під час одного з нападів на прибережне поселення він познайомився зі своєю першою дружиною Лаґертою (давньоскан. Ladgerda, Ladgertha, Lagertha). За даними істориків, вона була жінкою, досвідченою у військовій справі, яка мужньо боролася нарівні з чоловіками. У цьому шлюбі у нього народився син і дві дочки. Однак, Рагнар, через деякий час, залишив свою першу дружину.
Є також легенда про те, як Раґнар Лодброк одружився вдруге. Одного разу, конунг отримав звістку, що знатний бонд з Готланду, на ім'я Геррауд, віддасть руку своєї дочки з багатим приданим, яке складається із золота і коштовностей, тому, хто зможе перемогти величезного змія, який спустошує його землі. Доньку звали Торою Борґаргьорт[sv], і вона була, згідно з легендами, найпрекраснішою жінкою на землі. Раґнар вирушив у шлях, попередньо підготувавшися до зустрічі зі змієм. Він наказав виготовити шкіряні штани і плащ з кужелю. Коли Геррауд побачив нареченого-претендента в такому одязі, він дуже розвеселився і прозвав прибулого вікінга «Шкіряні штани». Проте, одяг захистив Раґнара від отруйних укусів тварини. Конунг переміг змія і отримав у дружини Тору, яка після народження декількох синів померла від хвороби.
Після смерті Тори Раґнар з численним військом вирушив влітку в Норвегію. В одному з набігів люди короля випадково зустріли жінку на ім'я Крака. Вона їм здалася такою гарною, що, повернувшись до табору, розповіли про неї своєму повелителю, і той побажав її побачити. Щоб випробувати її розум, Лодброк наказав передати їй загадку: «Якщо вона така красива, як ви кажете, нехай прийде на зустріч зі мною. Бажаю, щоб вона була ні одягненою, ні голою, ні ситою, ні голодною, щоб прийшла не одна, але без супроводу когось». Крака постала перед очима Раґнара, обернувшись в рибальську сітку, з'ївши одну цибулину і взявши з собою собаку.
Справжнє ім'я жінки було Аслауг, вона і стала новою дружиною Лодброка. Згодом народилися сини: Івар, Убба, Ґвітсерк[sv] і Сіґурд. Змужнівши, вони перетворилися у великих воїнів, які пройшли з набігами половину Європи.[1]
Походи Лодброка ред.
Картина «Смерть Раґнара Лодброка» Юго Гамільтона
Саги оповідають, що його улюбленою військовою стратегією було вчинення набігів на християнські міста під час релігійних свят. Лодброк знав, що саме в цей час усі солдати присутні на церковній службі. Легенди залишили відомості про те, що Лодброк завжди шукав нових пригод, постійно турбуючись, що його сини можуть зробити великий подвиг, затьмаривши тим самим славу батька.[2] Спочатку його шлях лежав на південь, у Фріз (нині — Нідерланди), а потім — по всьому західному узбережжю Європи.[1] До того часу Лодброк став впливовим ярлом і очевидно був сучасником першого скандинавського правителя Гардарикі, ярла Рюрика.[2] Ці набіги історики відносять до 845 року.
Чисельність війська Раґнара коливалася від 5 до 6 тисяч осіб, в його розпорядженні було 120 оснащених кораблів, з якими він причалив до берегів Західного Франкського королівства. Потім вікінги спустилися по річці Сені вглиб території франків, плюндруючи все, що зустрічалося на їхньому шляху: поселення, монастирі та церкви; жорстоко розправляючися з тими, хто намагався чинити опір. За результатами цього походу майже уся Західна Франція була розорена. Дійшовши до Парижа, вікінги взяли його в облогу[1], захопили і зажадали величезного викупу, щоб не завдавати шкоди оселям і життю городян. Франкському королю довелося виконати всі вимоги норманів.[2]
Похід у Нортумбрію ред.
Після франкського походу, близько 865 року Лодброк напав з невеликим військом на шотландсько-англійське королівство Нортумбрію, яке було на той час одним з найбільших королівств Британських островів. Під час цього походу армія Раґнара зазнала поразки, а сам він потрапив у полон і за розпорядженням короля Елли II був скинутий в яму з отруйними зміями, де Лодброк і помер.[1] Згідно з легендою останні слова Раґнара були наступні: «Як захрюкали б мої рідні поросята, знай б вони, як нині є мені, старому кабану!», натякаючи на те, що в нього є сини, які здатні Еллі помститися.
Згідно з сагами, численні сини Раґнара, дізнавшись про долю свого батька, зокрема, Івар Безкосний, Бйорн Залізнобокий та інші, у 867 році вдерлися на англійські землі і, помстившися за смерть батька, поклали передумову данському завоюванню Британських островів. Незабаром сини Раґнара взяли в полон Еллу.[2] Страта нортумбрійського короля, за деякими даними, відбувалася одним зі скандинавських язичницьких звичаїв жертвоприношення до Одіна так званий «Кривавий орел».[1]
Вшанування пам'яті ред.
У кінематографі ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж и Ткач Е. (21-02-2015). Рагнар Лодброк – легендарный датский конунг. norsktour.com (рос.). Архів оригіналу за 13-06-2016. Процитовано 13 червня 2016.
- ↑ а б в г д Все полководцы мира. Рагнар Лодброк. all-generals.ru (рос.). Архів оригіналу за 13 червня 2016. Процитовано 13 червня 2016. (рос.)
- ↑ пер. Потанина Н. (24-03-2016). Прядь о сыновьях Рагнара. norse.ulver.com (рос.). Архів оригіналу за 13-06-2016. Процитовано 13 червня 2016. (рос.)
- ↑ Вікінги на сайті IMDb (англ.)
Література ред.
- McTurk, Rory (1991). Studies in Ragnars saga loðbrókar and Its Major Scandinavian Analogues. Medium Aevum Monographs. Т. 15. Oxford. ISBN 0-907570-08-9.
- Strerath-Bolz, Ulrike (1993). Review of Rory McTurk, Studies in «Ragnars saga loðbrókar» and Its Major Scandinavian Analogues [Архівовано 5 червня 2011 у Wayback Machine.], Alvíssmál 2: 118–19.
- Forte, Angelo, Richard Oram, and Frederik Pedersen (2005). Viking Empires [Архівовано 5 листопада 2020 у Wayback Machine.]. Cambridge University Press, ISBN 0-521-82992-5.
- Schlauch, Margaret (transl.) (1964). The Saga of the Volsungs: the Saga of Ragnar Lodbrok Together with the Lay of Kraka. New York: American Scandinavian Foundation.
- Sprague, Martina (2007). Norse Warfare: the Unconventional Battle Strategies of the Ancient Vikings. New York: Hippocrene Books. ISBN 0-7818-1176-7.
- Waggoner, Ben (2009). The Sagas of Ragnar Lodbrok. The Troth. ISBN 978-0-578-02138-6.
- Гуревич А. Я. Походы викингов. — Москва : Наука, 1966.
- Войтович Л. В. Чи був Рагнар Лодброк на руських землях? // Україна в Центрально-Східній Європі. — Вип. 16. — К., 2016. C. 93-107.
Посилання ред.
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Раґнар Лодброк
- Gesta Danorum, Liber 9, Caput 3 [Архівовано 1 грудня 2017 у Wayback Machine.] (Regnerus)
- Erläuterungen zu den ersten neun Büchern der Dänischen Geschichte des Saxo Grammaticus, Teil I, Bücher VI–IX (Regner)
- Ragnars saga Loðbrókar [Архівовано 5 липня 2017 у Wayback Machine.]
- Все полководцы мира. Рагнар Лодброк. all-generals.ru (рос.). Архів оригіналу за 13 червня 2016. Процитовано 13 червня 2016.
- Ткач Е. (21-02-2015). Рагнар Лодброк – легендарный датский конунг. norsktour.com (рос.). Архів оригіналу за 13-06-2016. Процитовано 13 червня 2016.
- пер. Потанина Н. (24-03-2016). Прядь о сыновьях Рагнара. norse.ulver.com (рос.). Архів оригіналу за 13-06-2016. Процитовано 13 червня 2016.