Гардарикі

Скандинавський екзонім Київської Русі

Гардари́кі (давньоскан. і ісл. Garðaríki, Garðaveldi, швед. Gårdarike — «країна міст (городі́в)»[1]) — назва в давньоскандинавській епічній літературі території Київськой Руси і означає «країна городі́в»,[1] За словянського розселення в Україні городі́в було так багато, що Русь-Україну звали «землею городі́в» — Гардарика[2][3]. Десь в якихось города́х, як свідчать дані сучасної археології, окрім слов'янського також була велика частка скандинавського (норманського) населення[4].

Літературні першоджерела Редагувати

Скандинавська епічна література (Vinland Sagas[5]) описувала венедів, князівства полабських слов'ян (балтійські слов'яни). А міста Руси згадуються в сагах у зв'язку з варягами на Руси, що названі вони в сагах щодо Руси як Гунигард, Острогард. У зв'язку з чим необхідно зазначити використання терміну «Русь» щодо о. Рюген та полабських слов'ян (звідки варяги принесли назву «Русь»-«рутени»), чим жваво маніпулюють сучасні російські теоретики з антинауковою метою (див. «третій Рим», «російський світ»). Так само, археологічні факти свідчать про пізніше під-редагування росіянами літопису з метою фальсифікації історичних фактів, оскільки відсутній зв'язок між періодом життя Рюрика, часу приходу Рюрика на Русь та між датою заснування сучасного російського м. Великий Новгород. Натомість час життя Рюрика співпадає з часом заснування міста Новгород Литовський, сучасного білоруського м. Новогрудок. Отже, Гардарик означає мережу будь-яких населених пунктів, містечок та фортець (укріплень — garda, guard). Слово норманського походження. Вказує на наявність територіально-політичних організацій на цьому терені, представленими назовні головними городами земель.

Є кілька спроб витлумачити значення назви Г. переважно на основі скандинавських мов. Найімовірніше, що ця назва означає «країна міст», «країна дерев'яних міст» і походить від давнього балтсько-слов'янського слова «гард», що значить град. Давні назви градів із закінченням на «гард» збереглись до наших днів, напр. Старгард, Бялогард в Північній Польщі (Померанія).

Скандинавський термін «Гардарика» відносно Русі означав не лише «країну міст» (градів), але й «віків» і «відкритих торгово-ремісничих поселень»[6]. Даний термін означає ще й «країну общинних центрів»[6]. «Віки» як результат походів вікінгів.[6] «Відкриті торгово-ремісничі поселення» як результат першого етапу одержавлення.[6] Другий етап — городища з курганними могильниками[6]. Третій етап — міста як результат зовнішнього та внутрішнього одержавлення[6] «Общинні центри в додержавний період».[6].

Топоніміка Редагувати

Топонімічні дослідження Макса Фасмера про походження назв східно-європейських населених пунктів, свідчать, що багато десятків з них мають назви давньогерманського (скандинавського) походження[7][8].

Археологічні джерела Редагувати

Добре археологічно досліджені поховання місцевих мешканців норманів в наступних місцях:

Див. також Редагувати

Примітки Редагувати

  1. а б Гардарікі // Енциклопедія українознавства. Словникова частина // гол. ред. Кубійович В. М., НТШ, вид. «Молоде життя» — Париж, Нью-Йорк, Львів, 1993 р. — Т.1. — С.356 — ISBN 5-7707-4049-3 (укр.)
  2. Город // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1958. — Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 272. — 1000 екз.
  3. Попович М. В. Нарис історії культури України. — К., 1998. — С. 71-87. Доступ: http://litopys.org.ua/popovych/narys06.htm
  4. История Гнёздово в «классический» период с IX—XI вв. Архів оригіналу за 19 травня 2014. Процитовано 28 липня 2015. 
  5. (англ.)ABOUT THE SAGAS OF ICELANDERS [Архівовано 19 березня 2018 у Wayback Machine.], The Sagas of Icelanders (PENGUIN CLASSICS DELUXE EDITION) By VARIOUS Introduction by Robert Kellogg Edited by Jane Smiley
  6. а б в г д е ж Томенчук Б., Баварський Географ і річкові шляхи та гради в геополітиці середньовічної Європи[недоступне посилання з травня 2019] // Карпати: людина, етнос, цивілізація. Науковий журнал[недоступне посилання з травня 2019]. — 2009, № 1[недоступне посилання з травня 2019]
  7. Max Vasmer. Osteuropäische Ortsnamen, Dorpat 1921
  8. його ж : Russisches geographisches Namenbuch (в 12 томах) — O.Harrassowitz Verlag, Wiesbaden, 1964—1989.

Джерела Редагувати

Посилання Редагувати