Піщаний Брід (Новоукраїнський район)
Піща́ний Брід — село в Україні, у Піщанобрідській сільській громаді Новоукраїнського району Кіровоградської області. Орган місцевого самоврядування — Піщанобрідська сільська рада.
| село Піщаний Брід | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Кіровоградська область |
| Район | Новоукраїнський район |
| Громада | Піщанобрідська сільська громада |
| Облікова картка | Піщаний Брід |
| Основні дані | |
| Засноване | 1759 |
| Перша згадка | 1759 (265 років)[1] |
| Населення | 2967 |
| Площа | 7,662 км² |
| Густота населення | 387,24 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 27037 |
| Телефонний код | +380 5253 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 48°17′00″ пн. ш. 31°19′10″ сх. д.H G O |
| Середня висота над рівнем моря |
112 м |
| Водойми | р. Чорний Ташлик |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 27037, Кіровоградська обл., Новоукраїнський р-н, с. Піщаний Брід, вул. Незалежності, 29 |
| Сільський голова | Мар'янов Сергій Іванович |
| Карта | |
  Піщаний Брід | |
 Піщаний Брід | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Населення становить 2967 осіб.
Історія ред.
1754-59 й 1761-64 входило до складу Новослобідського козацького полку.
Станом на 1886 рік у селі Лисогірської волості Єлисаветградського повіту Херсонської губернії мешкало 2994 особи, налічувалось 662 дворових господарства, існувала школа, земська станція та 4 лавки[2].
За даними 1894 року у селі, центрі Піщано-Брідської волості, мешкало 5080 осіб (2590 чоловічої статі та 2490 — жіночої), налічувалось 951 дворове господарство, існували православна церква, єврейський молитовний будинок, земська однокласна школа на 162 учні (133 хлопчики й 29 дівчаток), 6 лавок, шинок, винний погріб[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 5867 осіб (2919 чоловічої статі та 2948 — жіночої), з яких 5727 — православної віри[4].
В роки визвольних змагань 1917—1921 р.р. піщанобрідці не раз виступали проти злочинної більшовицької влади. В липні 1919 року більшовики на чолі з кривавим В. Затонським вбили без суду та слідства невинних мешканців села, серед яких сільський староста Губар, вчителі — подружжя Маруценків Данило Савович і Ганна Юхимівна, брат Данила Юхим Савович, Олександр Антонович Островський, а також батько Г. А. Кузьменко Андрій Іванович Кузьменко, хлопець-школяр Кавицький з сусіднього села Федорівки та ін.
Злочинна влада вивезла весь хліб з села в 1922—1923 р.р., що спричинило голод. Господарі-трудівники потерпали від колективізації і розкуркулення в 1929—1931 р.р. Багато селян померло від штучно створеного тією ж владою більшовиків Голодомору 1932—1933 р.р.
Районний центр з 1935 по 1956 р.р.
Радянські війська вибили нацистських окупантів 18 березня 1944 року. Новий голод чекав безправних селян в 1947 р.
З 1991 р. в складі незалежної України.
Населення ред.
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 3466 осіб, з яких 1642 чоловіки та 1824 жінки.[5]
За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 2968 осіб.[6]
Мова ред.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[7]
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 95,45 % |
| російська | 2,19 % |
| молдовська | 1,28 % |
| вірменська | 0,54 % |
| білоруська | 0,44 % |
| грецька | 0,03 % |
Особистості ред.
- Іван Безпечний (1909—1994) — педагог, філолог-україніст.
- Громко Тетяна — доктор філологічних наук.
- Козакул Юрій Борисович (1975—2022) — сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
- Галина Кузьменко — публіцистка, дружина Н. Махна.
- Василь Мацієвич — льотчик, Герой Радянського Союзу.
- М. Г. Сазіна — кандидат суспільних наук.
- Петро Чорний — вчитель-дисидент.
- П. П. Чолпан — кандидат фізико-математичних наук.
- Іван Чорногузько (псевдонім Чорний Ворон) — військовий діяч часів УНР, георгіївський кавалер, вільний козак, повстанський отаман.
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ УРЕ
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ рос. дореф. Списокъ населенныхъ мѣстъ Херсонской губерніи. Статистическія данныя о каждом полесеніи. Изданіе Губернскаго Статистическкаго комитета. Херсонъ. Типографія Губернскаго Правленія. 1896. XXIV + 544 стор., (код 3051)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-258. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Кіровоградська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Кіровоградська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
Література ред.
- Григорій Гусейнов. «Піщаний Брід і його околиці».