Відкрити головне меню

Галина Андріївна Кузьменко (1896, Київ, Російська імперія — 1978, Джамбул, Південно-Казахстанська область, Казахська РСР, СРСР) — дружина Нестора Махна.

Кузьменко Галина Андріївна
KuzmenkoGalinaAndreevna.jpg
Народилася 28 грудня 1896(1896-12-28)[1] або 1896
Київ, Російська імперія[1]
Померла 1978
Тараз, Казахська РСР, СРСР
Поховання Тараз[1]
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of France.svg Франція
Flag of Germany.svg Німеччина
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність учителька, революціонер
Напрямок анархіст[d]

Володимир Гагенмейстер. Портрет Галини Кузьменко, 1919

ЖиттєписРедагувати

Народилася в 1896 році в сім'ї київського жандарма, згодом селянина с. Піщаний Брід.

У 1910 році закінчила шість класів жіночої гімназії. Восени 1911 року вступила до Добровеличківської жіночої семінарії і закінчила її з золотою медаллю.

У 1916 році за розподілом Херсонської губернської земської управи вона відправляється вчителювати в двокласну школу багатого села Гуляйполе. Стала працювати вчителькою української мови і літератури земської гуляйпільської школи. Стала відома в містечку як українська патріотка з анархістським ухилом і активний діяч місцевої «Просвіти».

Восени 1919 року стала дружиною «батька» Махна. Начальник штабу махновської армії Віктор Білаш характеризував її як «невтомиму захисницю жінок». Восени 1919 року обрана очільницею Союзу вчителів махновської республіки.

28 серпня 1921 року разом з Махно та іншими повстанцями перейшла румунський кордон. Жили у Польщі, Німеччині.

У 1922 році у Польщі народилася донька Олена. Згодом осіли у передмісті Парижа. Жили вони скромно, постійно відчуваючи матеріальну скруту. Галина працювала пралею в одному з пансіонів для дівчаток російських емігрантів.

Співпрацювала з газетою «Українські вісті», якийсь час керувала курсами української мови, працювала секретарем в організації «Союз Українських Громадян у Франції».

Після окупації німцями Франції гітлерівці вивезли Галину та її доньку Олену на роботи до Німеччини, де вона працювала на фірмі «Сіменс».

У серпні 1945 року потрапила до рук НКВС. Отримала 10 років таборів. Ув'язнення відбувала в Мордовії, в Дубровлазі. На 5 років висилки у Казахстан засуджена була і її донька Олена.

Звільнена за амністією 9 травня 1954 року, оголошеної після смерті Сталіна. Після звільнення хотіла оселитися в Україні, але через те, що українські родичі від неї відмовилися, боячись неприємностей від радянської влади, переїхала до доньки до Джамбула (Казахська РСР), де до виходу на пенсію працювала на бавовняному комбінаті.

Померла у Джамбулі в 1978 році. Похована на місцевому цвинтарі «Зелений килим». Донька Галини і Нестора Махна Олена померла там же в 1993 році, похована поруч з матір'ю.[2](рос.)

ПриміткиРедагувати

  1. а б в https://www.proza.ru/2013/07/28/303
  2. Валерий Анипко. Джамбул. Целовал руки дочери Махно.... Портал «Проза.ру». Процитовано 13.07.2018. 

ДжерелаРедагувати