Відкрити головне меню
Pyrazinamide.svg
Піразинамід
Систематизована назва за IUPAC
pyrazine-2-carboxamide
Класифікація
ATC-код J04AK01
PubChem 1046
Хімічна структура
Формула C5H5N3O 
Мол. маса 123,113 г/моль
Фармакокінетика
Біодоступність 80-90%
Метаболізм Печінка
Період напіввиведення 9-10 год.
Екскреція Нирки
Реєстрація лікарського засобу в Україні
Назва, фірма-виробник, країна, номер реєстрації, дата ПІРАЗИНАМІД,
ЗАТ НВЦ«Борщагівський ХФЗ»,Україна
UA/3702/01/01
07.09.2010-07/09/2015


Піразинамі́д — синтетичний протитуберкульозний препарат, що є похідним піразину, для прийому всередину.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Уперше піразинамід був синтезований у 1936 році Дальмером і Вальтером, значно раніше, ніж було виявлено його протитуберкульозні властивості.[1] Інтерес до цієї речовини з'явився у зв'язку із дослідженнями французького вченого Шоріна у 1945 році. Він виявив, що нікотинамід інгібує Mycobacterium tuberculosis.[2] Ці постереження були підтверджені у 1948 році групою науковців під керівництвом Маккензі з американської фармацевтичної компанії «Cyanamid».[3] Од ночасно дослідження, які проводилися компаніями «Lederle»[4] і «Merck»[5] встановили у дослідженнях на мишах, що саме піразінамід є тим похідним нікотинаміду, який має найвищий протитуберкульозний ефект. Ці дослідження призвели до відкриття ще двох протитуберкульозних препаратів: ізоніазиду[6] та етіонаміду.[7]. Впровадження піразинаміду до лікування туберкульозу проходило у нетиповий спосіб. Для препарату не проводилось ніяких досліджень in vitro, а проводились виключно дослідження на лабораторних тваринах, результати яких були неоднозначними (деякі дослідження вказували на недостатню активність препарату, зокрема на морських свинках)[8]. Після серії досліджень на тваринах було проведено клінічні дослідження на хворих, у яких встановлено високу ефективність піразинаміду.[9] Піразинамідом зацікавилися співробітники однієї з лабораторій Корнелльського університету під керівництвом Уолша Макдермотта. Завдяки їх дослідженням встановлено причину низької активності препарату in vitro і високої активності in vivo (піразинамід діє виключно при кислому pH, а кисле середовище наявне лише при наявності запального процесу в тканинах, при наявності молочної кислоти[10]). Вчені з команди Макдермотта також висловили припущення, що найвищу протитуберкульозну дію має основний метаболіт піразинаміду — піразинова кислота.[11]

Фармакологічні властивостіРедагувати

Піразинамід — синтетичний протитуберкульозний препарат, що є похідним піразину. Препарат має переважно бактерицидну дію, механізм якої не встановлений. До піразинаміду чутлива виключно туберкульозна паличка. Інші мікроорганізми до препарату нечутливі. Піразинамід застосовують виключно у складі комплексної терапії у зв'язку з швидким розвитком стійкості мікобактерій до препарату при монотерапії.

ФармакокінетикаРедагувати

Піразинамід швидко всмоктується при пероральному прийомі, максимальна концентрація в крові досягається на протязі 2—3 годин. Біодоступність препарату складає 80—90 %. Препарат створює високі концентрації в більшості тканин та рідин організму. Зберігає активність в кислому середовищі казеозних мас, тому препарат часто призначають при різних казеозних процесах. Піразинамід проходить через гематоенцефалічний бар'єр. Піразинамід проникає через плацентарний бар'єр і виділяється в грудне молоко. Препарат метаболізується в печінці з утворенням активних метаболітів. Піразинамід виводиться з організму переважно з сечею у вигляді метаболітів (70 %). Період напіввиведення препарату складає 9—10 годин; при нирковій та печінковій недостатності цей час може збільшуватись.

Показання до застосуванняРедагувати

Піразинамід застосовують для лікування різних форм туберкульозу в складі комбінованої терапії.

Побічна діяРедагувати

При застосуванні піразинаміду можливі наступні побічні ефекти[12]:

ПротипоказанняРедагувати

Піразинамід протипоказаний при підвищеній чутливості до препарату, при подагрі, важкій печінковій недостатності, епілепсії, гіпотиреозі, вагітності та годуванні грудьми.

Форми випускуРедагувати

Піразинамід випускається у вигляді таблеток по 0,25; 0,5; 0,7; 0,75 та 1 г.[15]

ПриміткиРедагувати

  1. Y. Zhang, D. Mitchison. The curious characteristics of pyrazinamide: a review. „Int J Tuberc Lung Dis”. 7 (1), ss. 6–21, Січень 2003. PMID 12701830.  (англ.)
  2. V. Chorine. Action de l’amide nicotinique sur les bacilles du genre Mycobacterium. „Comp Rend Acad Sci (Paris)”. 220, ss. 150–151, 1945.  (фр.)
  3. D. McKenzie, L. Malone. The effect of nicotinic acid amide on experimental tuberculosis of white mice. „J Lab Clin Med”. 33 (10), ss. 1249–1253, Жовтень 1948. PMID 18886322.  (англ.)
  4. L. Malone, A. Schurr, H. Lindh, D. McKenzie i inni. The effect of pyrazinamide (aldinamide) on experimental tuberculosis in mice. „Am Rev Tuberc”. 65 (5), ss. 511–518, Травень 1952. PMID 14924173. 
  5. M. Solotorovsky, F.J. Gregory, E.J. Ironson, E.J. Bugie i inni. Pyrazinoic acid amide; an agent active against experimental murine tuberculosis. „Proc Soc Exp Biol Med”. 79 (4), ss. 563–565, Квітень 1952. PMID 14920496. 
  6. H.H. Fox. The chemical approach to the control of tuberculosis. „Science”. 116 (3006), ss. 129–134, Серпень 1952. PMID 14950210.  (англ.)
  7. N. Rist, F. Grumbach, D. Libermann. Experiments on the antituberculous activity of alpha-ethylthioisonicotinamide. „Am Rev Tuberc”. 79 (1), ss. 1–5, Січень 1959. PMID 13606329.  (англ.)
  8. W. Steenken, E. Wolinsky. The antituberculous activity of pyrazinamide in vitro and in the guinea pig. „Am Rev Tuberc”. 70 (2), ss. 367–369, Серпень 1954. PMID 13180876.  (англ.)
  9. R.L. Yeager, W.G. Munroe, F.I. Dessau. Pyrazinamide (aldinamide) in the treatment of pulmonary tuberculosis. „Trans Annu Meet Natl Tuberc Assoc”. 48, ss. 178–201, 1952. PMID 13038888.  (англ.)
  10. W. McDermott, R. Tompsett. Activation of pyrazinamide and nicotinamide in acidic environments in vitro. „Am Rev Tuberc”. 70 (4), ss. 748–754, Жовтень 1954. PMID 13197751.  (англ.)
  11. K. Konno, F.M. Feldmann, W. McDermott. Pyrazinamide susceptibility and amidase activity of tubercle bacilli. „Am Rev Respir Dis”. 95 (3), ss. 461–469, Березень 1967. PMID 4225184.  (англ.)
  12. http://www.health-ua.org/lekarstva/pyrazinamide-tabs.html
  13. East and Central African/Medical Research Council Fifth Collaborative Study (1983). Controlled clinical trial of 4 short-course regimens of chemotherapy (three 6-month and one 9-month) for pulmonary tuberculosis. Tubercle 64 (3): 153–166. PMID 6356538. doi:10.1016/0041-3879(83)90011-9.  (англ.)
  14. British Thoracic Society (1984). A controlled trial of 6 months chemotherapy in pulmonary tuberculosis, final report: results during the 36 months after the end of chemotherapy and beyond. Br J Dis Chest 78 (4): 330–336. PMID 6386028. doi:10.1016/0007-0971(84)90165-7.  (англ.)
  15. " "Пиразинамид в Справочнике Машковского". [недоступне посилання з липень 2019] (рос.)

ЛітератураРедагувати

  • Фармацевтична хімія: Підручник/ Ред. П. О. Безуглий. — Вінниця: Нова Книга, 2008. — 560 с. ISBN 978-966-382-113-9
  • Фармакологія: підручник / І. В. Нековаль, Т. В. Казанюк. — 4-е вид., виправл. — К.: ВСВ «Медицина», 2011.— 520 с. ISBN 978-617-505-147-4

ПосиланняРедагувати