Відкрити головне меню

Гіпотиреоїди́зм (лат. hypothyreoidismus), також гіпотирео́з (hypothyreosis) — патологічний стан, клінічний синдром, що виникає у людини при недостатності гормонів щитоподібної залози внаслідок зниження або повного випадіння функції щитоподібної залози, недостатній дозі тироксину при замісній терапії. Цей стан організму протилежний гіпертиреоїдизму. Гіпотиреоїдизм діагностують переважно у жінок 30-60 років, у більшості хворих гіпотиреоз є первинним.

Гіпотиреоїдизм
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 E03.9
DiseasesDB 6558
eMedicine med/1145
MeSH D007037

Класифікація гіпотиреоїдизмуРедагувати

Виділяють форми:[1]

Останній, у свою чергу, поділяють на: первинний, вторинний, третинний і периферійний:

  • первинний гіпотиреоїдизм спостерігають при ураженні безпосередньо щитоподібної залози,
  • вторинний є наслідком пошкодження гіпофізу,
  • третинний, пов'язаний зі змінами на рівні гіпоталамічних центрів,
  • периферійний є наслідком блокади циркулівних тиреоїдних гормонів чи резистентності тканин до них.

ЕтіологіяРедагувати

Причинами розвитку вродженого гіпотиреоїдизму є:

  • аплазія або гіпоплазія щитоподібної залози;
  • генетично детерміноване порушення біосинтезу тиреоїдних гормонів.

Первинний гіпотиреоїдизм спостерігається при:

Причинами вторинного і третинного гіпотиреоїдизму є:

Причини периферійного гіпотиреоїдизму вивчені найменше, але вважають, що:

  • це зумовлено нездатністю тканин використовувати тиреоїдні гормони внаслідок сімейної периферійної резистентності до них, яка передається по спадковості за аутосомно-домінантним типом (при цьому відбувається мутація гена, який відповідає за синтез рецептора до тиреоїдних гормонів);
  • зниженням периферійного перетворення Т4 в Т3 в печінці та нирках;
  • виробленням антитіл до тиреоїдних гормонів.

Інколи причину гіпотиреоїдизму виявити не вдається.

Крім вищеперерахованих форм гіпотиреоїдизму розрізняють також:

  • субклінічний (лабораторний) гіпотиреоїдизм;
  • клінічний гіпотиреоїдизм, який поділяється на ступені тяжкості: легку, середню і тяжку, які розрізняють за клінічними проявами, ступенем втрати працездатності, величиною основного обміну, дозою тиреоїдних гормонів.

Клінічні ознакиРедагувати

Хворі скаржаться на швидку втому, загальну слабкість, набряклість, сухість шкіри, підвищену сонливість, запори, мерзлякуватість, збільшення ваги
Відмічають зміни в нервово-психічній сфері: психічна загальмованість, млявість психічних функцій, бідність психічного сприйняття, зниження пам'яті та концентрації, апатія, головний біль, запаморочення, зниження слуху.
При гіпотеріозі може виникати депресія і невроз. Біль за типом радикуліту, парестезії, корчі, важкість ходи. Відзначають подовження тривалості сухожильних рефлексів.
З боку серцево-судинної системи: брадикардія, розширення меж серця, глухість тонів, зниження АТ, систолічний шум на верхівці серця, перикардит. На ЕКГ — зниження вольтажу, подовження інтервалу ST, зниження зубця Т. Зменшення серцевого викиду й швидкості кровотоку, розвиток серцевої недостатності.
Система травлення: диспептичні явища, ахлоргідрія, зниження тонусу й моторної функції кишечника, закрепи, метеоризм.
Ендокринна система: збільшену щитоподібну залозу можна пропальпувати при вторинному гіпотиреоїдизмі.
З боку статевої системи: У жінок — дисменорея, менорагії, аменорея, безпліддя. У чоловіків — імпотенція, розлади сперматогенезу.

УскладненняРедагувати

Найбільш важливим, нерідко смертельним ускладненням гіпотиреоїдизму є гіпотиреоїдна кома. Вона виникає, як правило, у людей похилого віку, з не діагностованим, або не лікованим гіпотиреоїдизмом.
Провокуючими факторами є: переохолодження, інфекції, операції тощо.
Клінічні прояви: блідо-жовта, холодна шкіра інколи з геморагічними висипаннями, брадикардія, гіпотонія, олігурія, зниження температури тіла до 34-24 °С, полісерозит, виражені порушення в діяльності серцево-судинної системи. У крові: гіпоглікемія, гіпонатріємія, гіперліпідемія, гіперазотемія, збільшення гематокриту.

ДіагностикаРедагувати

При лабораторній діагностиці виявляють

  • зниження рівнів Т3 і Т4, підвищення ТТГ,
  • гіперліпідемію, гіперхолестеринемію;

Дефіцит тиреоїдних гормонів стимулює виділення тиреоліберину, який, в свою чергу, приводить до синтезу і гіперсекреції пролактину.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Gaitonde DY, Rowley KD, Sweeney LB (August 2012). Hypothyroidism: an update. Am Fam Physician 86 (3): 244–51. PMID 22962987. 

ПосиланняРедагувати