Протитуберкульозні засоби

Протитуберкульозні засоби (лат. antituberculosica; абр.ПТЗ) — ліки, які застосовують при лікуванні туберкульозу.

Класифікація

ред.

АТХ

ред.

J ПРОТИМІКРОБНІ ЗАСОБИ ДЛЯ СИСТЕМНОГО ЗАСТОСУВАННЯ

J04 ЗАСОБИ, ЩО ДІЮТЬ НА МІКОБАКТЕРІЇ

  • J04A ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНІ ЗАСОБИ
    • J04A A Аміносаліцилова кислота та похідні
    • J04A B Антибіотики
    • J04A C Гідразиди
    • J04A D Похідні тіокарбаміду
    • J04A K Інші протитуберкульозні препарати
    • J04A M Комбіновані протитуберкульозні препарати[1]

Клінічна

ред.

Комітет Міжнародної протитуберкульозної спілки[en] поділив ПТЗ за антимікобактеріальною активністю (ефективністю) (1975 р) на три групи[2]:

  • група А (найбільш ефективні) — ізоніазид, рифампіцин;[3]
  • група В (ефективні) — стрептоміцин, піразинамід, етамбутол, канаміцин, етіонамід, циклосерин, віоміцин, флориміцин;[4]
  • група С (найменш ефективні) — ПАСК, тіоацетазон[5]


Протитуберкульозні препарати розділені на ряди, додатково кожному ПТЗ відповідає міжнародне позначення

За клінічною активністю ПТЗ поділяють на засоби 1-го ряду — препарати групи стрептоміцину (аміноглікозиди), ізонікотинової (ізоніазид, фтивазид, салюзид, ларусан та ін.) та ацетилсаліцилової (ПАСК, бепаск) кислот і засоби 2-го ряду — антибіотики (канаміцин, амікацин, рифампіцин, капреоміцин), а також піразинамід, етіонамід, етамбутол, етоксид та інші синтетичні препарати. Лікування починають препаратами 1-го ряду, а потім для запобігання стійкості мікобактерій туберкульозу до медикаментів призначають препарати 2-го ряду.

Ряди, назви протитуберкульозних засобів та їх міжнародні скорочені позначення[6]

Протитуберкульозні засоби


Назви протитуберкульозних засобів Символьні міжнародні скорочені позначення засобів
І ряд 1

2

3

4

5

Ізоніазид

Рифампіцин

Стрептоміцин

Етамбутол

Піразинамід

H

R

S

E

Z

ІІ ряд 6

7

8

9

10

11

12

13

14

Амікацин

Канаміцин

Етіонамід

Протіонамід

Циклосерин

Офлоксацин

Ципрофлоксацин

Капреоміцин

Параамінсаліцилока кислота

A

K

Et

Pt

C

Of

Cf

Cp

PAS

Інші 15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

Рифабутин

Кларитроміцин

Амоксацилін/клавуланова кислота

Клофазимін

Флориміцин

Фтивазид

Флуренізид

Тіоацетазон

Тіоридазин

Бедаквілін[7]

Rb

Cl

Am

Clo

F

Ph

Fl

T



Побічні реакції

ред.

Відповідно до даних Центру моніторингу побічних реакцій (ПР) ЛЗ Всесвітньої організації охорони здоров’я (2007), серед протитуберкульозних монопрепаратів за частотою ПР у світі домінують препарати ізоніазиду (29,2%), рифампіцину (26,7%), капреоміцину (17,1%), етамбутолу (10,2%). Менш ніж 10% ПР зареєстровано при призначенні піразинаміду (9,8%), АСК (2,2%), рифабутину (2,1%) та комбінованих ЛЗ.[8]

Примітки

ред.
  1. ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНІ ЗАСОБИ. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 11 листопада 2021.
  2. ПРОТИТУБЕРКУЛЬОЗНІ ПРЕПАРАТИ [Архівовано 17 червня 2016 у Wayback Machine.] //Фармацевтична енциклопедія
  3. О. В. Крайдашенко та інш., 2015, С.129
  4. О. В. Крайдашенко та інш., 2015, С.133
  5. О. В. Крайдашенко та інш., 2015, С.138
  6. ТЕМА: ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА ТУБЕРКУЛЬОЗУ. Архів оригіналу за 11 листопада 2021. Процитовано 25 березня 2022.
  7. Оцінка безпеки бедаквіліну в лікуванні мультирезистентного туберкульозу. К. Cohen, G. Maartens 25.01.2021, Південно-Африканська Республіка. DOI: 10.1080/14740338.2019.1648429 [1]
  8. Протитуберкульозні лікарські засоби у фокусі безпеки при їх медичному застосуванні. О.П. Вікторов, О.В. Матвєєва, В.П. Яйченя, І.О. Логвіна // Раціональна фармакотерапія.- 3-2' 2008. Ел.джерело [Архівовано 11 листопада 2021 у Wayback Machine.]

Джерела

ред.

Література

ред.

Посилання

ред.