Прелесне (Слов'янський район)

Преле́сне — село в Україні, в Черкаській селищній територіальній громаді Слов'янського району Донецької області. Розташоване на правому березі Сухого Торцця.

село Прелесне
Хата Р. А. Біліченко кін. ХІХ-го ст. в Музеї народної архітектури і побуту
Країна	Україна
Область	Донецька область
Район/міськрада	Слов'янський район
Громада	Черкаська селищна громада
Код КОАТУУ	1424285701
Основні дані
Населення	694
Поштовий індекс	84161
Телефонний код	+380 626
Географічні дані
Географічні координати	48°50′04″ пн. ш. 37°17′44″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	77 м
Місцева влада
Адреса ради	Донецька обл., Слов'янський район, смт Черкаське, вул. Ясна, 3
Карта
Прелесне
Прелесне
Прелесне у Вікісховищі?

Вітряк у музеї народної архітектури села Прелесне

Населення — 694 особи (2001).

Географічне розташування

Село Прелесне знаходиться на правому березі річки Сухий Торець. Вище за течією (6 км) с. Майдан. Через село проходить автодорога Краматорськ — Барвінкове — Лозова. Відстань до районного центру міста Слов'янськ по автодорозі — 28 км.

Історія

Зимівник відносився до Барвінківської паланки Запорозької Січі.

Село Прелесне історично належить до Слобідської України. Відоме з XVIII століття, коли виходець з Молдови дворянин Бантиш, що брав участь у походах Петра I, оселився в цих місцях. Бантиші та Бантиші-Каменські — нетитулований російський дворянський рід, має молдавське коріння. Прізвище походить від молдавського слова «бан», аналогічному українському «пан». Одним з його представників є відомий історик, автор книги «Історія Малої Русі» (1822) Дмитро Бантиш-Каменський. Книга була дуже популярна в ті часи, і вплинула на зростання національної свідомості українців. Перша назва села — Веселе. За місцевими переказами ця назва виникла через строкатий національний склад перших мешканців, зібраних в село з різних місцевостей Василем Васильовичем Бантишем. Розповідають, що коли пан привіз собі наречену, теж здалеку, то вона, побачивши навколишній пейзаж, викрикнула: Прелестно! Звідси й нинішнє ім'я села.

Бантиш Василь Васильович (1740—1812) перший провідник дворянства Торського повіту Харківської губернії, чимало зробив для розвитку села і навколишньої території, домігся, щоб залізниця пройшла через Тор (зараз місто Слов'янськ). Мешкали у селі Декілька поколінь Бантишів, нащадків Василя Васильовича. Його онук Олександр Федорович Бантиш в 1837 році побудував двоповерховий будинок, що зберігається і донині. Садиба розміщена в парку, що є пам'ятником садово-паркової архітектури XIX століття. У будинку-флігелі, розташованому поруч, деякий час жив відомий російський письменник українського походження Григорій Данилевський, автор історичних романів «Княжна Тараканова», «Мирович», «Спалена Москва». Він написав тут автобіографічну повість «Дев'ятий вал», у якій є розповідь про село.

Історичний опис

Владение статского советника Василия Васильевича Бантыша. Лежит на правой стороне р. Сухого Торца при овраге Клиновом. В нем деревянная церковь во имя святителя Василия Великаго, господской жилой дом. При нем регулярный сад, на означеной речке мучная мельница о двух поставах, действующая во весь год. Сверх оной выстроено еще три ветряных, с коих помольного хлеба собирается в году до 100 четвертей.

Дача же помянутого села простирается с правой стороны р. Сухого Торца. В нем крестьян его Бантиша великоросов — 4 муж. и 1 жен. его жены — 3 муж. и 2 жен. дочери Елизаветы — 4 и 2 новороссийских оного ж — 373 и 380 Земли под поселением — 100 дес. пашни — 3000 дес. сенокосу — 880 дес. лесу дровяного — 20 дес. неудобий — 400 дес. Всего — 96 дворов, 384 муж. и 385 жен., 4400 дес.

(Державний архів Харківської області. — Ф. 24. — Оп. 3. — Спр. 17. — Арк. 43-44)

Пам'ятні місця та музейний комплекс

Розташовані навколо села чотири тисячі гектарів соснового лісу, річка й озера роблять повітря в Прелесному таким, як і у Святогорську, відомій курортній зоні. Населений пункт дійсно примітний не тільки мальовничою природою, але й пам'ятниками архітектури, історії та народної культури, що вдалося зберегти до наших днів.

Садиба Бантишів

Садиба, що належала у свій час трьом поколінням спадкоємців, і нині не утратила своєї історичної й архітектурної цінності. Насамперед це стосується двоповерхового дома поміщика, побудованого в 1837 році, і будиночка-флігеля, де колись жив учитель родини, письменник Григорій Данилевський. Бантишом був зведений двоповерховий палац у стилі класицизму, а в 1858 році садибу доповнили чудовим парком, який займав площу 66 га. У парковій зоні зростали 120 порід різноманітних дерев і чагарників. Центральну частину парку займало маленьке озеро з кам'яним містком і острівцями, після революції був будинок відпочинку залізничників, а після війни — інтернат і піонерський табір. У Донецькій області збереглися лише два садово-архітектурних пам'ятники — Святогорський монастир і садиба Бантиша.

Музей народної архітектури, побуту і дитячої творчості

Музей народної архітектури, побуту та дитячої творчості складається з сільського подвір'я XIX століття — вітряк, хата, комора, кузня, криниця, вулики. Внутрішнє убранство хати дає уявлення про життя того періоду. Крім скромних меблів є ткацький верстат, прядка, керамічний посуд і одяг.

Художня дитяча студія-школа та музей у селі Прелесне створені більше двадцяти років тому Олександром Івановичем Шевченком — вчителем і художником, що зберігає етнографічні цінності Слобожанщини. Експонати завозили зі всієї округи — із сіл Бригадировка, Сидорово, Маяки, вітряк — з Харківської області. Перш ніж везти, дбайливо розбирали і нумерували деталі, а потім на місці збирали й реставрували. В археологічному відділі — кістки, зуби мамонтів, окам'янілі дерева, черепашки, мінерали.

Основу експозиції дитячої творчості складають роботи вихованців Олександра Шевченко, керівника дитячої художньої студії «Синій птах», які були лауреатами багатьох міжнародних виставок у Празі і Софії, Парижі, Будапешті й Москві. Крім того в музеї є зала з малюнками дітей з різних країн світу.

Зараз музей у Прелесному філія Донецького обласного художнього музею і належить до найвизначніших пам'яткок Донецької області.

Працює з 9 до 16 години, вихідні понеділок, вівторок

Економіка

Молочнотоварна і свинотоварна ферми. Філія «Колос» агрофірми «Шахтар». Значна кількість місцевого населення працює на машинобудівних заводах Краматорська (38 км) та Слов'янська.

Об'єкти соціальної сфери

• Магазин.
• Дитячий садок.
• Дитячий оздоровчий табір (нині недіючий).
• Середня школа
• Ізостудія
• ФАП
• Кафе

Транспорт і зв'язок

Найближчий зупинний пункт залізничної дороги — Прелеснянський, де зупиняються електропоїзди напрямки Слов'янськ — Лозова. Найближча вузлова станція — Слов'янськ. Присутнє автобусне сполучення з районним центром містом Слов'янськ, містами Барвінкове і Краматорськ.

У селі є поштове відділення і телеграф.

Персоналії

В с. Прелесному народилися:

• Дем'яненко Володимир Іванович (1939 р.) — прозаїк-документаліст, поет. Закінчив Слов'янський хіміко-механічний технікум і Донецький державний університет. Член Спілки журналістів України. Відмінник народної освіти.
• Лях Сергій Романович (* 1953) — український історик.
• Штученко Віктор Васильович — депутат Верховної Ради УРСР 9-11 скликань.

Прелесненська сільська рада

Поштовий індекс: 84161

Телефон: 062(6)63-95-46

Адреса: 84161, Донецька область, Слов'янський район., с. Прелесне, вул. Гагаріна, 1

Джерела

• Прелесне — Інформаційно-пізнавальний портал | Донецька область у складі УРСР (На основі матеріалів енциклопедичного видання про історію міст та сіл України, том — Історія міст і сіл Української РСР. Донецька область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.)
• Описи окремих поселень кінця XVIII ст.
• Облікова картка с. Прелесне^{[недоступне посилання з липень 2019]}
• Пам'ятники історії та культури Прелесного Донеччина (газета). 11 листопада 2011. с. 2.
• Криниця. Літературна Броварщина. Поезія. Проза. Переклади. К., «Хрещатик», 1994 р. 156 стор.