Відкрити головне меню

Прелесне (Слов'янський район)

Преле́сне — село в Україні, в Черкаській селищній територіальній громаді Слов'янського району Донецької області. Розташоване на правому березі Сухого Торцця.

село Прелесне
Хата Р. А. Біліченко кін. ХІХ-го ст. в Музеї народної архітектури і побуту
Хата Р. А. Біліченко кін. ХІХ-го ст. в Музеї народної архітектури і побуту
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район/міськрада Слов'янський район
Громада Черкаська селищна громада
Код КОАТУУ 1424285701
Основні дані
Населення 694
Поштовий індекс 84161
Телефонний код +380 626
Географічні дані
Географічні координати 48°50′04″ пн. ш. 37°17′44″ сх. д. / 48.83444° пн. ш. 37.29556° сх. д. / 48.83444; 37.29556Координати: 48°50′04″ пн. ш. 37°17′44″ сх. д. / 48.83444° пн. ш. 37.29556° сх. д. / 48.83444; 37.29556
Середня висота
над рівнем моря
77 м
Місцева влада
Адреса ради Донецька обл., Слов'янський район, смт Черкаське, вул. Ясна, 3
Карта
Прелесне. Карта розташування: Україна
Прелесне
Прелесне
Прелесне. Карта розташування: Донецька область
Прелесне
Прелесне

Прелесне у Вікісховищі?

Вітряк у музеї народної архітектури села Прелесне

Населення — 694 особи (2001).

Географічне розташуванняРедагувати

Село Прелесне знаходиться на правому березі річки Сухий Торець. Вище за течією (6 км) с. Майдан. Через село проходить автодорога Краматорськ — Барвінкове — Лозова. Відстань до районного центру міста Слов'янськ по автодорозі — 28 км.

ІсторіяРедагувати

Зимівник відносився до Барвінківської паланки Запорозької Січі.

Село Прелесне історично належить до Слобідської України. Відоме з XVIII століття, коли виходець з Молдови дворянин Бантиш, що брав участь у походах Петра I, оселився в цих місцях. Бантиші та Бантиші-Каменські — нетитулований російський дворянський рід, має молдавське коріння. Прізвище походить від молдавського слова «бан», аналогічному українському «пан». Одним з його представників є відомий історик, автор книги «Історія Малої Русі» (1822) Дмитро Бантиш-Каменський. Книга була дуже популярна в ті часи, і вплинула на зростання національної свідомості українців. Перша назва села — Веселе. За місцевими переказами ця назва виникла через строкатий національний склад перших мешканців, зібраних в село з різних місцевостей Василем Васильовичем Бантишем. Розповідають, що коли пан привіз собі наречену, теж здалеку, то вона, побачивши навколишній пейзаж, викрикнула: Прелестно! Звідси й нинішнє ім'я села.

Бантиш Василь Васильович (1740—1812) перший провідник дворянства Торського повіту Харківської губернії, чимало зробив для розвитку села і навколишньої території, домігся, щоб залізниця пройшла через Тор (зараз місто Слов'янськ). Мешкали у селі Декілька поколінь Бантишів, нащадків Василя Васильовича. Його онук Олександр Федорович Бантиш в 1837 році побудував двоповерховий будинок, що зберігається і донині. Садиба розміщена в парку, що є пам'ятником садово-паркової архітектури XIX століття. У будинку-флігелі, розташованому поруч, деякий час жив відомий російський письменник українського походження Григорій Данилевський, автор історичних романів «Княжна Тараканова», «Мирович», «Спалена Москва». Він написав тут автобіографічну повість «Дев'ятий вал», у якій є розповідь про село.

Історичний описРедагувати

Владение статского советника Василия Васильевича Бантыша. Лежит на правой стороне р. Сухого Торца при овраге Клиновом. В нем деревянная церковь во имя святителя Василия Великаго, господской жилой дом. При нем регулярный сад, на означеной речке мучная мельница о двух поставах, действующая во весь год. Сверх оной выстроено еще три ветряных, с коих помольного хлеба собирается в году до 100 четвертей.

Дача же помянутого села простирается с правой стороны р. Сухого Торца. В нем крестьян его Бантиша великоросов — 4 муж. и 1 жен. его жены — 3 муж. и 2 жен. дочери Елизаветы — 4 и 2 новороссийских оного ж — 373 и 380 Земли под поселением — 100 дес. пашни — 3000 дес. сенокосу — 880 дес. лесу дровяного — 20 дес. неудобий — 400 дес. Всего — 96 дворов, 384 муж. и 385 жен., 4400 дес.

(Державний архів Харківської області. — Ф. 24. — Оп. 3. — Спр. 17. — Арк. 43-44)

Пам'ятні місця та музейний комплексРедагувати

Розташовані навколо села чотири тисячі гектарів соснового лісу, річка й озера роблять повітря в Прелесному таким, як і у Святогорську, відомій курортній зоні. Населений пункт дійсно примітний не тільки мальовничою природою, але й пам'ятниками архітектури, історії та народної культури, що вдалося зберегти до наших днів.

Садиба БантишівРедагувати

Садиба, що належала у свій час трьом поколінням спадкоємців, і нині не утратила своєї історичної й архітектурної цінності. Насамперед це стосується двоповерхового дома поміщика, побудованого в 1837 році, і будиночка-флігеля, де колись жив учитель родини, письменник Григорій Данилевський. Бантишом був зведений двоповерховий палац у стилі класицизму, а в 1858 році садибу доповнили чудовим парком, який займав площу 66 га. У парковій зоні зростали 120 порід різноманітних дерев і чагарників. Центральну частину парку займало маленьке озеро з кам'яним містком і острівцями, після революції був будинок відпочинку залізничників, а після війни — інтернат і піонерський табір. У Донецькій області збереглися лише два садово-архітектурних пам'ятники — Святогорський монастир і садиба Бантиша.

Музей народної архітектури, побуту і дитячої творчостіРедагувати

Музей народної архітектури, побуту та дитячої творчості складається з сільського подвір'я XIX століття — вітряк, хата, комора, кузня, криниця, вулики. Внутрішнє убранство хати дає уявлення про життя того періоду. Крім скромних меблів є ткацький верстат, прядка, керамічний посуд і одяг.

Художня дитяча студія-школа та музей у селі Прелесне створені більше двадцяти років тому Олександром Івановичем Шевченком — вчителем і художником, що зберігає етнографічні цінності Слобожанщини. Експонати завозили зі всієї округи — із сіл Бригадировка, Сидорово, Маяки, вітряк — з Харківської області. Перш ніж везти, дбайливо розбирали і нумерували деталі, а потім на місці збирали й реставрували. В археологічному відділі — кістки, зуби мамонтів, окам'янілі дерева, черепашки, мінерали.

Основу експозиції дитячої творчості складають роботи вихованців Олександра Шевченко, керівника дитячої художньої студії «Синій птах», які були лауреатами багатьох міжнародних виставок у Празі і Софії, Парижі, Будапешті й Москві. Крім того в музеї є зала з малюнками дітей з різних країн світу.

Зараз музей у Прелесному філія Донецького обласного художнього музею і належить до найвизначніших пам'яткок Донецької області.

Працює з 9 до 16 години, вихідні понеділок, вівторок

ЕкономікаРедагувати

Молочнотоварна і свинотоварна ферми. Філія «Колос» агрофірми «Шахтар». Значна кількість місцевого населення працює на машинобудівних заводах Краматорська (38 км) та Слов'янська.

Об'єкти соціальної сфериРедагувати

  • Магазин.
  • Дитячий садок.
  • Дитячий оздоровчий табір (нині недіючий).
  • Середня школа
  • Ізостудія
  • ФАП
  • Кафе

Транспорт і зв'язокРедагувати

Найближчий зупинний пункт залізничної дороги — Прелеснянський, де зупиняються електропоїзди напрямки Слов'янськ — Лозова. Найближча вузлова станція — Слов'янськ. Присутнє автобусне сполучення з районним центром містом Слов'янськ, містами Барвінкове і Краматорськ.

У селі є поштове відділення і телеграф.

ПерсоналіїРедагувати

В с. Прелесному народилися:

Прелесненська сільська радаРедагувати

Поштовий індекс: 84161

Телефон: 062(6)63-95-46

Адреса: 84161, Донецька область, Слов'янський район., с. Прелесне, вул. Гагаріна, 1

ДжерелаРедагувати

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Село Прелесне