Відкрити головне меню

Почайнинська вулиця

вулиця в Подільському районі Києва

Почайнинська вулиця — вулиця в Подільському районі міста Києва, місцевість Поділ. Пролягає через весь Поділ від Іллінської та Набережно-Хрещатицької до Набережно-Лугової вулиці.

Почайнинська вулиця
Київ
Kyiv, Pochainynska street.jpg
Місцевість Поділ
Район Подільський
Назва на честь р. Почайни
Колишні назви
Почаївська
Загальні відомості
Протяжність 1,28 км
Координати початку 50°27′58″ пн. ш. 30°31′27″ сх. д. / 50.466278° пн. ш. 30.524194° сх. д. / 50.466278; 30.524194Координати: 50°27′58″ пн. ш. 30°31′27″ сх. д. / 50.466278° пн. ш. 30.524194° сх. д. / 50.466278; 30.524194
Координати кінця 50°28′30″ пн. ш. 30°30′49″ сх. д. / 50.475167° пн. ш. 30.513667° сх. д. / 50.475167; 30.513667
Поштові індекси 04070, 04071
Транспорт
Найближчі станції метро Kiev Metro Second Line logo.svg «Контрактова площа»
Kiev Metro Second Line logo.svg «Тараса Шевченка»
Автобуси А 115
Рух односторонній (від початку до вул. Григорія Сковороди),
двосторонній (від вул. Григорія Сковороди до кінця)
Покриття асфальт
Будівлі, пам'ятки, інфраструктура
Храми Іллінська церква
Введенська церква
Навчальні заклади Введенська гімназія
Зовнішні посилання
Код у реєстрі 11351
У проекті OpenStreetMap r342024
Мапа
CMNS: Почайнинська вулиця на Вікісховищі

Прилучаються вулиці Григорія Сковороди, Спаська, Хорива, Верхній Вал і Нижній Вал, Ярославська, Щекавицька, Введенська і Турівська.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Одна з найдавніших вулиць Києва, була відома під назвою Почаївська. Вулиця мала характерний для ландшафту цієї частини міста вузький та звивистий характер. Після Подільської пожежі 1811 року була заново розпланована відповідно до плану архітектора Вільяма Гесте. Траса вулиці прокладена з урахуванням розміщення композиційних домінант допожежної забудови, до яких відносяться Іллінська церква, церква Миколи Набережного та церква Введення Пресвятої Богородиці.

Сучасна назва вулиці вживається з середини XX століття і походить від річки Почайна — правої притоки Дніпра, у гирлі якої знаходився порт (або Притика) на торговельному шляху «з варяг у греки»[1].

Однак ще до початку 1970-х років в офіційних документах та на картах міста паралельно вживалися як стара[2][3], так і нова назва[4][5] вулиці.

ЗабудоваРедагувати

Іллінська церкваРедагувати

Нинішня Іллінська церква (вул. Почайнинська, 2) вважається наступницею першого християнського храму Русі[6]. Є пам'яткою національного значення. Архітектурний ансамбль церкви складають:

  • Іллінська церква (1692 р.)
  • Дзвіниця (початок XVIII ст.)
  • Мала бурса (XVIII ст.)
  • Брама й огорожа (1755 р.)
  • Проскурня (друга половина XVIII ст.)

Інші пам'ятки історії та архітектуриРедагувати

  • Введенська церква
  • Будинок № 12
  • Будинок № 18
  • Будинок № 28
  • Будинок № 40
  • Будинок № 62 — пам'ятка історії, зведений у 1969 році. Дев'ятиповерховий, цегляний. У 1969–1991 роках в квартирі № 14 проживав Йосиф Оксіюк, архієпископ УАПЦ[7].
 
Пам'ятний хрест Жертвам Голодомору

Пам'ятники та меморіальні дошкиРедагувати

  • Пам'ятний хрест Жертвам Голодомору на вшанування жертв Голодомору і репресій 1930-х рр.; знаходиться на території церкви Миколи Набережного.

ЦікавинкиРедагувати

  • У деяких джерелах (наприклад, «Киев: Энциклопедический справочник / Под ред. А. В. Кудрицкого») стверджується, що Почайнинська вулиця на Подолі прокладена на місці колишнього русла річки Почайни. Це твердження очевидно що є сумнівним. Трасування вулиці не узгоджується з наведеним у довіднику описом розташування русла. Так, якщо суша (піщана коса), що розділяла Почайну і Дніпро, була розмита, і Почайна була поглинена Дніпром, то як на цьому місці може знаходитися вулиця? Навіть якщо припустити, що води Дніпра відступили, то кам'яна Іллінська церква, яка знаходиться на парній, ближній до Дніпра, стороні вулиці, що зведена у 1692 році, ніяк не могла розташовуватися на «піщаній косі», яка час від часу затоплювалась водами Дніпра.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. докладно у главі «Оболонська річка Почайна»
  2. «Справочник милиционера по городу Киеву», 1958 год(рос.)
  3. Київ. Картосхема з трасами міського транспорту. 1970 рік
  4. Карта Києва. 1947 рік
  5. Довідник «Вулиці Києва». 1958 рік
  6. [1]
  7. Сергій Білокінь. Житловий будинок 1969, в якому проживав Оксіюк Й. Ф. (іст.) // Звід пам'яток історії та культури України / 1999. — Кн. 1. — Ч. 2. — Київ. — М — С. — С. 609–1216. (стор. 979)

ДжерелаРедагувати