Турівська вулиця
Ту́рівська ву́лиця — вулиця в Подільському районі міста Києва, місцевість Поділ (Плоське). Пролягає від Оленівської вулиці до Набережно-Хрещатицької вулиці.
| Турівська вулиця Київ | |
|---|---|
 | |
| Місцевість | Поділ (Плоське) |
| Район | Подільський |
| Назва на честь | Турівської божниці / струмку Турець |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 655 м |
| Координати початку | 50°28′26″ пн. ш. 30°30′24″ сх. д. / 50.473972° пн. ш. 30.506861° сх. д.Координати: 50°28′26″ пн. ш. 30°30′24″ сх. д. / 50.473972° пн. ш. 30.506861° сх. д. |
| Координати кінця | 50°28′26″ пн. ш. 30°30′58″ сх. д. / 50.473917° пн. ш. 30.516306° сх. д. |
| поштові індекси | 04070, 04080, 04655 |
| Транспорт | |
| Найближчі станції метро |  «Тараса Шевченка» |
| Автобуси | 53 (по вул. Набережно-Хрещатицькій); 72 по вул. Межигірській) |
| Рух | односторонній (в бік Набережно-Хрещатицької вул.) |
| Покриття | асфальт |
| Зовнішні посилання | |
| Код у реєстрі | 11724 |
| У проєкті OpenStreetMap | r365761 |
| Мапа | |
 | |
 Турівська вулиця у Вікісховищі | |
Прилучаються вулиці Почайнинська, Оболонська і Юрківська.
Історія
ред.Турівська вулиця вперше позначена на проектному плані 1812 року під такою ж назвою. У 1869 році назву було офіційно затверджено (рос. Туровская)[1]. Назва вулиці походить від Турівської божниці, що існувала тут за часів Київської Русі та від струмка Турець, правої притоки р. Почайни, який протікав неподалік (тепер у колекторі).
Забудова
ред.Забудова вулиці вельми еклектична, будинки являють собою суміш різних стилів та епох. Серед них: класичні «сталінки» (буд. № 12, 32, 30/55), «хрущовка» серії 1-438-5 (№ 19), дев'ятиповерхова цегляна «хрущовка» (№ 4), сучасні будинки, зведені за індивідуальними проектами (№ 9, 18-20, 15, 24, 29, 31)
На вулиці залишилося кілька будинків початку XX століття. Найцікавішим з них є будинок № 26 — колишній Подільський денний притулок для дітей робітничого класу, зведений у 1905–1907 роках за проектом архітектора П. Лебедєва. Це був один з п'яти аналогічних закладів, заснованих в Києві Товариством денних притулків для дітей робітничого класу, яке діяло з 1874 року.
Будинок № 29-А (кінець ХІХ — початок ХХ ст.) — триповерховий, цегляний. Споруджений під столярні майстерні. Являв собою цікавий зразок промислової архітектури межі ХІХ-ХХ століть. Улітку 2021 року будівлю включено до переліку цінної історичної архітектури, яка потребує додаткового захисту з боку міської влади («охоронний список Віталія Кличка»). Знесення історичної будівлі розпочато в серпні 2022 року.[2]
Меморіальні дошки
ред.- буд. № 15 — меморіальна дошка на честь В. М. Шифріна, вченого-металурга.
Установи та заклади
ред.- Інститут перспективного проектування та техніко-економічних досліджень (буд. № 19)
- Дитяча поліклініка № 3 Подільського району (буд. № 26)
Примітки
ред.- ↑ Часть оффиціальная [ О наименованіи нѣкоторыхъ улицъ и площадей въ Кіевѣ ] // Кіевлянинъ. — 1869. — № 95. — 14 августа. — С. 1–2. (рос. дореф.) [Архівовано з першоджерела 15 березня 2013.]
- ↑ На Подолі у Києві зносять історичну будівлю
Джерела
ред.
- Вулиці Києва. Довідник / упоряд. А. М. Сигалов та ін. — К. : Реклама, 1975. — С. 167.
- Вулиці Києва. Довідник / за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1995. — С. 228. — ISBN 5-88500-070-0.
- Турівська вулиця // Вулиці міста Києва: офіційний довідник / Додаток до рішення Київської міської ради від 22 січня 2015 року № 34/899 «Про затвердження офіційного довідника „Вулиці міста Києва“». — С. 281. [Архівовано з першоджерела 6 жовтня 2021.]
- Фотоспомин. Київ, якого немає: Анотований альбом світлин 1977–1988 років / автор світлин В. Галайба; автори-упорядники: М. Виноградова та ін. — К. : Головкиївархітектура; НДІТІАМ, 2000. — 408 с. : іл. — ISBN 966-7452-27-1.
- Киев: энциклопедический справочник / под ред. А. В. Кудрицкого — К. : Гл. ред. Украинской Советской Энциклопедии, 1982. — С. 568. (рос.)
- Пам'ятки історії та культури України: Каталог-довідник. Зошит 2: Каталог-довідник пам'яток історії та культури України: м. Київ / В. О. Горбик (кер. автор. колект.) та ін. — К., 2007. — С. 215–216. — ISBN 978-966-8999-05-5.
|
Це незавершена стаття про Київ. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |