Поморяни (плем'я)

Поморя́ни, померани — західнослов'янські племена, що жили до XVIXVII ст. в низов'ях Одри на узбережжі Балтійського моря. В 900 межа поморянського ареалу проходила по Одрі на заході, Віслі на сході та Нотечу на півдні. Дали назву історичній місцевості Померанія (по-слов'янськи Поморянія або Помор'я)[1].

Західні слов'яни у IX — X століттях

У X столітті польський князь Мешко I включив землі поморян до складу польської держави. В XI поморяни підняли повстання і знов отримали незалежність від Польщі. Першим відомим князем був Земомисл. В цей період їхня територія поширилася на захід від Одри в землі лютичів. За ініціативою князя Вартислава I поморяни прийняли християнство.

З 1180-х років почав зростати німецький вплив і на землі поморян почали прибувати немецькі поселенці. Через руйнівні війни з данцями поморські феодали схвалювали заселення спустошених земель німцями. Згодом почався процес германізації та полонизації поморянського населення. Уникнувшими асиміляції серед німців та поляків, залишками поморян нині є кашуби, що налічують 300 тисяч чоловік.

ЛітератураРедагувати

  • Павинский А. И. Полабские славяне в борьбе с немцами. VIII-XII вв. — М.: Книжный дом ЛИБРОКОМ, 2015. — 178 с. — Серия «Академия фундаментальных исследований: история». — ISBN978-5-397-04989-4 (Ориг. изд.: СПб., 1871).
  • Успенский Ф. И. Первые славянские монархии на Северо-Западе. — СПб.: Изд-во Слав. благотвор. комитета, 1872. — 266; XIII с.
  • Херрман Йоахим. Ободриты, лютичи, руяне / Пер. с нем. Г. С. Лебедева // Славяне и скандинавы: Сб. / Под ред. Е. А. Мельниковой. — М.: Прогресс, 1986. — С. 338-359.

АрхеологіяРедагувати

Зі слов'янським племінним союзом поморян VII—IX століття н. е. археологами ототожнюється кендзинська культура, голанчська культура, суковсько-дзедзицька культура.

Див. такожРедагувати

  1. Херрман Йоахим. Ободриты, лютичи, руяне.