Сопот (Польща)
Со́пот (пол. Sopot польська: [ˈsɔpɔt] ( прослухати); каш. Sopòt або Sopòtë; нім. ⓘ) — місто на півночі Польщі, розташоване на березі Гданської затоки. Частина міської агломерації разом з Гдинею і Гданськом, що має назву Тримісто (пол. Trójmiasto), і має населення близько 1 млн. осіб.
Сопот пол. Sopot, каш. Sopòt | ||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| ||||||||
![]() | ||||||||
Основні дані | ||||||||
54°26′ пн. ш. 18°33′ сх. д. / 54.433° пн. ш. 18.550° сх. д. | ||||||||
Країна |
![]() | |||||||
Регіон | Поморське воєводство | |||||||
Межує з
| ||||||||
Засновано | XVIII століття | |||||||
Перша згадка |
7 століття ![]() | |||||||
Статус міста | 1901 | |||||||
Площа | 17,34 км² | |||||||
Населення | 38690 (2011)[1] | |||||||
· густота | 2258 (2008[2]) осіб/км² | |||||||
Агломерація | 1 080 000 | |||||||
Назва мешканців |
пол. sopocianin[3] і пол. sopocianka[4] ![]() | |||||||
Міста-побратими |
Франкенталь (17 квітня 1991), Ашкелон, комуна Карлсгамн, Рацебург, Нествед (1990), Мястко ![]() | |||||||
Телефонний код | (48) 58 | |||||||
Часовий пояс |
UTC+1[5] і UTC+2[5] ![]() | |||||||
Номери автомобілів | G | |||||||
GeoNames | 3085151, 7531444, 7530820 | |||||||
OSM | r1553144 ·R | |||||||
SIMC | 0934783 | |||||||
Поштові індекси | 81-701 do 81-878 | |||||||
Міська влада | ||||||||
Мер міста | Яцек Карновський | |||||||
Вебсайт | sopot.pl | |||||||
Мапа | ||||||||
![]() | ||||||||
| ||||||||
| ||||||||
![]() ![]() |
За радянських часів був знаним як місце проведення щорічного фестивалю пісні, куди з'їжджалися виконавці із західних та соціалістичних країн.
Визначні місця
ред.- У Сопоті розташований найдовший у Європі дерев'яний морський пірс. Його довжина — 515,5 метрів.
- м. Сопот знамените своїм Кривим будинком (пол. Krzywy Dom).
Демографія
ред.Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][6]:
Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
---|---|---|---|---|
Чоловіки | 17901 | 2433 | 12464 | 3004 |
Жінки | 20789 | 2287 | 11638 | 6864 |
Разом | 38690 | 4720 | 24102 | 9868 |
Українці в Сопоті
ред.У період Вільного міста Гданська Сопот не мав своєї власної української громади. Тут мешкали консул УНР К. Павлюк та генерал В. Зелінський (будинок по вул. Kordeckiego 10). 17 лютого 1923 р. у червоній залі будинку Сопотського курорту в рамках благодійного концерту-балу для допомоги українцям емігрантам і студентам, який організував консул К. Павлюк, виступав хор українських студентів гданської Політехніки "Сурма"
1934 р. у Сопоті на великому пірсі організатор замаху на Перацького Микола Лебідь попрощався з А. Фединою та Д. Гнатківською та сів на пароплав «Пройсен», який відпливав до Свиномюнде[7].
З 1942 р. у Гданську та Сопоті з’явилися примусові працівники з під-радянської України, тоді виникла загроза що щупла студентська спільнота розчиниться в робітничій масі. Взимку 1942-43 рр., реагуючи на цю ситуацію, «Основа» згрупувала усіх інтелігентів з вищою освітою у «Кружок Прихильників Основи». 15 (за іншими даними 17) січня 1943 р. в будинку сопотського готелю Kaiserhoff (у спогадах данцигерів – Zoppoter Ratsstuben) на колишній вул. Seestrasse 23 – сучасна вул. Bohaterów Monte Cassino 39) відбулася перша зустріч «Кружка Прихильників Основи». Закінчилися сходини у театрі в Сопоті (червона зала будинку сопотського курорту – kurhaus)[8].
Головною подією української спільноти в період після Другої світової війни був музичний фестиваль. Започаткований в Варшаві, надалі він проходив у Лісовій опері в Сопоті, вул. Stanisława Moniuszki 12. Пам’ятним став Сопотський фестиваль 1989 р. На ньому був присутній перший вибраний на вільних виборах український депутат до сейму Володимир Мокрий. Фестиваль вийшов організаторам з-під контролю. Пролунала критика співробітництва керівництва УСКТ з владою. Українці викликали Мокрого щоб він публічно промовив. Тут же вперше в повоєнній Польщі з’явилися український прапор та гімн. На фестивалі виступила також гданська капела бандуристок «Відгомін»[9].
Економіка
ред.Найбільші корпорації:
Освіта
ред.Відомі люди
ред.- Зелінський Віктор Петрович —— генерал-полковник, командувач Південною групою Армії УНР, дипломат.
- Павлюк Клим - консул УНР у Вільному місті Гданськ
- Клаус Кінскі — німецький актор театру і кіно
- Лех Качинський — президент Польщі
- Ярослав Качинський — прем'єр-міністр Польщі
- Януш Левандовський — депутат Європарламенту
- Еугеніуш Квятковський — економіст-реформатор, інженер-хімік, державний діяч
- Лех Валенса — почесний громадянин
- Северин Краєвський — почесний громадянин
Міста-побратими
ред.Примітки
ред.- ↑ а б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
- ↑ https://sjp.pwn.pl/so/sopocianin;4513140.html
- ↑ https://sjp.pwn.pl/so/sopocianka;4513141.html
- ↑ а б https://www.worlddata.info/europe/poland/timezones.php
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Процитовано 14 серпня 2018.
- ↑ Парнікоза, Іван. Українські сторінки історії Гданська та Триміста Частина 3. Неспокійний Данциг. Прадідівська слава. Українські пам’ятки. Микола Жарких. Процитовано 07.06.2024.
- ↑ Парнікоза, Іван. Українські сторінки історії Гданська та Триміста. Частина 4: У вирі Другої cвітової війни. Прадідівська слава. Українські пам’ятки. Микола Жарких. Процитовано 05.01.2025.
- ↑ Парнікоза, Іван. Українські сторінки історії Гданська та Триміста Частина 5: Нова громада. Прадідівська слава. Українські пам’ятки. Микола Жарких.
Джерела
ред.- Sopot… wś // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1890. — Т. XI. — S. 78. (пол.). — S. 78-79. (пол.)
Посилання
ред.- Сопот // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.