Відкрити головне меню

Пластилінова ворона

радянський мультфільм 1981 року

«Пластилінова ворона» — мультиплікаційний фільм 1981 Олександра Татарського: його перша офіційна режисерська робота. Мультфільм включав три сюжети за віршами Олександра Кушнера «Про картини», Овсія Дріза «Гра» й Едуарда Успенського «А може, а може…»[1].

Пластилінова ворона
рос. Пластилиновая ворона
Пластилінова ворона мультфільм.jpg
Жанр Мальована анімація, пластилінова анімація
Режисер Олександр Татарський
Автор сценарію Олександр Татарський
Ролі озвучували Григорій Гладков
Лев Шимелов
Олександр Левенбук
Альоша Павлов
Леонід Бронєвой
Композитор Григорій Гладков
Оператор Ернст Гаман
Студія ТО «Экран»
Країна СРСР СРСР
Тривалість 8 хв 57 сек
Мова російська
Дата виходу 6 серпня
Рік 1981
IMDb ID 0219251

ПередісторіяРедагувати

Свій перший особистий мультфільм молодому тоді режисерові Татарському дозволено було створити у виді винятку за допомогу столичному московському телебаченню в розробці анімаційних заставок для Олімпіади в Москві 1980 року[2].

ТехнікаРедагувати

Частини «Про картини» і «Гра» становлять собою анімовані малюнки дітей мультстудії Центрального республіканського палацу піонерів м. Києва[3], а частина «А може, а може…» виконана в техніці пластилінової анімації. Також усі частини містять фото- та відео- вставки.

СюжетРедагувати

Про картиниРедагувати

Мультфільм у пісенній формі розповідає про жанри картинного живопису — пейзаж, натюрморт і портрет.

ГраРедагувати

Ця частина мультфільму розповідає про дитячу гру[ru] з періодичним відкриванням і закриванням очей. Усяк раз, відкриваючи очі, оповідач вражається яким-небудь новим побаченим деталям.

А може, а може…Редагувати

Пародія на байку Крилова «Ворона і Лисиця». Мультфільм розповідає про оповідача, який забув сюжет байки і намагаються згадати його за ходом розповіді. Так, замість ворони з'являються то собака, то корова (й одного разу — навіть бегемот), а замість лисиці — спочатку страус, а потім двірник. Спотворивши сюжет байки, оповідачі спотворили і її мораль:

(рос.) (укр.)
Не стойте и не прыгайте,
Не пойте, не пляшите
Там, где идёт строительство
Или подвешен груз.
Не стійте і не стрибайте,
Не співайте, не танцюйте
Там, де йде будівництво
Або підвішений вантаж.

Також тут звучить «Футбольний марш» (00:07).

Звук, музика, голосиРедагувати

  • Пісня третьої частини мультфільму спочатку мала звучати звичайним темпом, проте під час запису Татарський не простежив хронометраж звуку, через що замість необхідних 5 хвилин для створеної анімації вийшло 8 хвилин. Режисер не знав, як бути; поки не мали рішення, записали і голоси. У монтажній Татарський випадково почув, як відновлювався грамофонний запис виступу Леніна — швидкість звучання була то швидше, то повільніше. Режисер поцікавився у реставратора, як це виходить. Технологія була проста — на тонвал котушкового магнітофону намотувалася ізоляційна стрічка, через що плівка подавалася на відтворювальну головку швидше, і темп звучання також прискорювався. Зрозумівши, що в цьому вихід з виниклої ситуації, Олександр Татарський, заплативши реставраторові 70 рублів, стиснув 8-хвилинний запис до необхідних 5 хвилин, внаслідок чого пісня придбала своє знамените «мультяшне» звучання[4].
  • Леонід Бронєвой (разом з Олексою Павловим) заспівав у другій частині мультфільму («Гра») пісню «Закривати й відкривати очі».
  • Основна частина мелодії в третій частині мультфільму («А може, а може…») — злегка змінений куплет ірландської народної пісні «Whiskey in the Jar»[ru], «бридж» у її середній частині («Аж тут лисиця бігла, а може, і не бігла…»[5]) — цитата пісні Джорджа Харрісона «My Sweet Lord»[ru]. Мелодія також була використана в пісеньці молодшого міністра до х/ф «Казки старого чарівника».

Творчій авторський колективРедагувати

режисер Олександр Татарський
сценарист Олександр Татарський
художник-постановник Ігор Ковальов
художники Олена Косарєва,
Олександр Татарський,
О. Распопов
оператор Ернст Гаман
директор Л. Варенцова
композитор Григорій Гладков
звукооператор Неллі Кудріна
редактор Валерія Коновалова
ролі озвучували Григорій Гладков (Про картини),
Альоша Павлов і Леонід Бронєвой (Гра),
Лев Шимелов і Олександр Левенбук (А може, а може…)
монтажник Любов Георгієва
тексти пісень (віршів) Олександр Кушнер («Про картини»),
Овсій Дріз («Гра»),
Едуард Успенський («А може, а може…»)

ЦензураРедагувати

Після того як зйомку фільму було завершено державна цензура його одразу ж заборонила, визнавши його «ідеологічно безідейним». Врятували картину Ксенія Марініна й Ельдар Рязанов, які показали наперекір цензорам «Ворону» в одному з випусків «Кінопанорами».[6]

НагородиРедагувати

  • Фільм «Пластилінова ворона» отримав понад 25 призів[7]
    • «Гран-прі» на Всесоюзному фестивалі телефільмів, 1981;
    • Диплом МКФ в Габрово, Болгарія, 1983 та ін.

Цікаві фактиРедагувати

  • Усі три частини мультфільму об'єднує один другорядний персонаж — старенька бабуся з вибивачкою для килимів.
  • На створення мультфільму пішло близько 800 кг радянського пластиліну, який через бляклі кольори довелося розфарбовувати фарбами.
  • Едуард Успенський в одному з телеінтерв'ю сказав, що текст про «А може то ворона…»[8] він написав всього за півгодини.
  • Олександр Татарський спочатку хотів зробити мультфільм за віршем Успенського «Жило собі слоненя»[9], побудованим за принципом плутанини («Одне смішне слоненя, // А може, не слоненя, // А може, порося, // А може, крокодил…»[10]), напрочуд підходить для втілення у пластиліні. Однак мультфільм за цим віршем уже був відзнятий Борисом Ардовим. І тоді Успенський почав імпровізувати, дійсно придумавши нову версію «пластичної» казки протягом того часу, що потрібен був для її запису.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Сергей Капков. Александр Татарский // Наши мультфильмы / Арсений Мещеряков, Ирина Остаркова. — Интеррос, 2006. — ISBN 5-91105-007-2.
  2. Татарский А. М. — chtoby-pomnili.com(рос.)
  3. Згідно титрів у мультфільмі.
  4. Открытие памятника Пластилиновой Вороне и Всемирный День Мультфильмов в Санкт-Петербурге! Архівовано 6 жовтень 2014 у Wayback Machine.Пресс-релиз multivision.ru,
  5. рос. Но тут лиса бежала, а может, не бежала
  6. Пятачок в прошлом был сарделькой, а Шапокляк — тещей художника (рос.). Комсомольская правда. 12 січня 2006. Архів оригіналу за 2012-02-09. Процитовано 11 грудня 2009Истории о том, как создавались известные мультфильмы 
  7. Александр Татарский Биография Призы
  8. рос. А может быть ворона
  9. рос. Жил-был слоненок
  10. рос. Один смешной слоненок,//А может, не слоненок,//А может, поросенок,//А может, крокодил

ПосиланняРедагувати